14 березня 2017 р.м. ОдесаСправа № 504/1937/16-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Добров П.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Яковлєва О.В.,
суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме: визнання протиправними дій щодо невиплати призначеної пенсії за вислугу років, починаючи з 01 червня 2015 року; зобов'язання поновити виплату пенсії позивачу з 01 червня 2015 року та стягнути суму недоотриманої пенсії, починаючи з 01 червня 2015 року, з урахуванням виплачених за цей період коштів.
Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2016 року задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції невірно застосовано норми чинного законодавства під час вирішення спірних правовідносин, так як відповідно до положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02 березня 2015 року та ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, тимчасово, в період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року, зупиняється виплата пенсії особам, що займають посади на які розповсюджується дія Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Тому, апелянт вважає, що його дії з припинення виплати позивачу пенсії з 01 квітня 2015 року є правомірними.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває з 2005 року на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, призначену за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також має статус ветерана військової служби.
При цьому, позивач працює на посаді заступника начальника відділу житлово-комунального господарства та благоустрою Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, що підтверджується довідкою від 30 вересня 2016 року №01-10/837вих.
Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, надає право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Внаслідок чого, позивачу припинено виплату пенсії у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року.
Не погоджуючись з вказаним фактом позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як пенсійним органом протиправно позбавлено позивача права на отримання пенсійного забезпечення з 01 червня 2015 року, з яким не погоджується судова колегія, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
Так, з 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIII від 02 березня 2015 року, яким внесено зміни до ч. 7 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", шляхом доповнення реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються".
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень вказаного закону, порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
Пунктом 4 Прикінцевих положень вказаного закону, покладено обов'язок на Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень вказаного закону, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
При цьому, з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, яким внесено зміни до ч. 7 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" шляхом зміни цифр і слів "1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року" на "1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року".
Відповідно до ч. 7 ст. 21 ЗУ "Про службу в органах місцевого самоврядування" (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про поновлення виплати пенсії), тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій пенсійного органу щодо ненарахування позивачу призначеної пенсії з 01 червня 2015 року, на підставі положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02 березня 2015 року.
Так, з вищевказаних норм законодавства вбачається, що підставою для припинення виплати пенсії особі з 01 квітня 2015 року є її працевлаштування в органах місцевого самоврядування.
В свою чергу, сторонами у справі не заперечується факт проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування у спірний період.
При цьому, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено застережень щодо поновлення виплати пенсії особам, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних.
В даному випадку, вищевказані положення законодавства щодо тимчасового обмеження виплати нарахованих пенсій не скасовані, їх положення не визнані неконституційними, а тому враховуючи, що позивач працює на посаді, яка пов'язана з службою в органах місцевого самоврядування, колегія суддів вважає, що пенсійний орган мав правові підстави для припинення виплати його пенсії, починаючи з 01 квітня 2015 року.
Більш того, правомірність вказаного обмеження також узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
В свою чергу, колегія суддів вважає положення Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» спеціальними по відношенню до приписів ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», у зв'язку з проходженням позивачем служби в органі місцевого самоврядування.
Крім того, колегія зазначає, що Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції від 02 березня 2015 року), містить зобов'язання для органів ПФУ щодо припинення виплати будь-якого виду пенсії особам які працюють в органі місцевого самоврядування та не має жодних виключень, в тому числі стосовно ветеранів військової служби.
В даному випадку, адміністративним судом не вирішується питання призначення, перерахунку, поновлення виплати пенсій особам, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправними оскаржувані дії та рішення, а як наслідок зобов'язати пенсійний орган вчинити певні дії.
Так, позивачу правомірно відмовлено у поновленні виплати призначеної пенсії листом пенсійного органу № 607/3-11 від 24 травня 2016 року, а тому правомірність подальшого обмеження виплати пенсії позивача не перевіряється колегією суддів, у межах спірних правовідносин, так як на момент звернення позивача до пенсійного органу з відповідною заявою він не мав такого права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Скасувати постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2016 року та ухвалити у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.В. Бойко
Т.М. Танасогло