Справа № 2а/2570/4462/2011
31 серпня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Клопот С.Л.,
при секретарі Герасенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 41 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій незаконними та скасування постанови,-
Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова (далі - УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі - ГУЮ у Чернігівській області) про визнання незаконними дій старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 12.08.2011 року про відкриття виконавчого провадження № 28148838 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова від 08.08.2011 року № 2а/2506/14262/11 про зобов'язання управління вчинити певні дії на користь ОСОБА_2, а також про скасування вказаної постанови. Свої вимоги обґрунтовують тим, що 18.08.2011 року УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова отримано постанову старшого державного виконавця Курилець В.І. підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 12.08.2011 про відкриття виконавчого провадження № 28148838 та вважає дії відповідача по винесенню вищезазначеної постанови протиправними, а саму постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем не було отримано постанову Деснянського районного суду м. Чернігова, на підставі якої було видано виконавчий лист та відкрите виконавче провадження, що в свою чергу, позбавило УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова можливості для добровільного виконання судового рішення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення, в яких просив справу розглянути у його відсутності, проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що діяв в межах наданих йому повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства. Також зазначив, що статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» чітко передбачені підстави для відкриття виконавчого провадження. Згідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Отже, у державного виконавця були всі правові підстави для відкриття виконавчого провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області перебуває виконавче провадження № 28148838 з виконання виконавчого листа № 2-а/2506/14262/11 від 02.08.2011 року, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова вчинити певні дії на користь ОСОБА_2.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок прийняття виконавчого документа до виконання. Так, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа та заяви стягувача, у відповідності до ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закон прийнято постанову про відкриття виконавчого та встановлено термін для добровільного виконання рішення суду - негайно.
Згідно ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена державним виконавцем сторонам до відома та виконання, про що свідчить супровідний лист від 12.08.2011 року № 1278-5, наявний в матеріалах справи.
Судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження отримана позивачем 18.08.2011 року, що останнім не заперечувалось.
Вказана постанова позивачем виконана не була, з причин неотримання останнім постанови Деснянського районного суду м. Чернігова, на підставі якої було видано виконавчий лист та відкрите виконавче провадження.
Суд не може погодитись з вказаною позицією позивача, виходячи з наступного.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює заході необхідні для своєчасного і повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається також конвенцією «Про захист прав і свобод людини», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 року. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься також і УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова.
Незаконність дій державного виконавця та постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2011 року позивач обґрунтовує неотриманням рішення Деснянського районного суду м. Чернігова по справі №2-а/2506/14262/11.
Оскільки вимоги ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не пов'язують підстави відкриття виконавчого в залежність від отримання позивачем рішення суду, тому вказане посилання позивача є безпідставним.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В судовому засіданні з боку позивача не надано жодних доказів, які б свідчили про незаконність дій старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови від 12.08.2011 року про відкриття виконавчого провадження № 28148838 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова від 08.08.2011 року № 2а/2506/14262/11 про зобов'язання управління вчинити певні дії на користь ОСОБА_2, в той же час відповідач довів правомірність своїх дій та винесеної ним постанови.
Враховуючи вищевикладене, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання та доводяться матеріалами справи, суд дійшов висновку, що державний виконавець при вчиненні виконавчих дій діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова до Головного управління юстиції у Чернігівській області, відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Клопот С.Л.