73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"27" липня 2010 р. Справа № 2-а-3613/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Борисенко О.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні, державного виконавця Златова Дмитра Олеговича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні (далі - відповідач-1), державного виконавця Златова Дмитра Олеговича (далі - відповідач-2), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати дії державного виконавця Златова Д.О. по примусовому виконанню виконавчого напису № 1404 від 15.04.2010 р. протиправними і такими, що вчинені з порушенням норм діючого законодавства, визнати бездіяльність державного виконавця Златова Д.О. та відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні щодо не направлення боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2010 р. та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.05.2010 р. протиправною, визнати незаконними та скасувати постанову про арешт коштів боржника № 7-105 від 27.04.2010 р., постанову про арешт коштів боржника № 7-105 від 19.05.2010 р., постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.05.2010 р., постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 05.05.2010 р., зобов"язати відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні повернути на р/р 26252002026977, банк АТ "Родовід Банк", код 321712, код отримувача НОМЕР_1, отримувач ОСОБА_1, стягненні за платіжною вимогою від 05.05.2010 р. та не отримані стягувачем ОСОБА_3 10958,38 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, мотивуючи це тим, що в порушення вимог ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем не направлялася постанова про відкриття виконавчого провадження, у зв"язку з чим він був позбавлений права на добровільне виконання виконавчого документу. Згідно з положеннями ч.2 ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використовувати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Таким чином, він не зміг використати наданого законом права на відкладення виконавчих дій у зв"язку із неотриманням постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2010 р., так як вважав, що виконавче провадження не було відкрито. Також незрозумілим є той факт, що державиний виконавець постановою від 21.04.2010 р. встановлює строк для добровільного виконання напису до 30.04.2010 р., але постановою про арешт коштів боржника № 7-105 від 27.04.2010 р. накладає арешт на рахунок, де розміщуються грошові кошти, якими мав намір добровільно погасити заборгованість. Такими діями державний виконавець фактично позбавив можливості добровільно виконати зобов"язання. 05.05.2010 р. державний виконавець виніс постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, які також не направлені сторонам. Всі зазначені протиправні дії призвели до того, що його фактично було позбавлено законних прав, а також незаконно було стягнуто 10752,33 грн. виконавчого збору, в той час коли ці кошти призначались для добровільного погашення боргу.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, мотивуючи це тим, що позивачу направлялася постанова про відкриття виконавчого провадження, про що свідчить супровідний лист від 23.04.2010 р. Крім того, позивач постійно сам приходив до виконавчої служби і знав, що відкрито виконавче провадження. Державним виконавцем обгрунтовано з урахуванням вимог ст.ст.45, 46 Закону України "Про виконавче повадження" винесено постанови про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, оскільки ОСОБА_1 у встановлений строк добровільно виконавчий документ не було виконано. Що стосується постанов про арешт коштів боржника, то на даний час ареш знятий, оскільки за заявою стягувача 21.06.2010 р. виконавчий документ повернуто стягувачеві.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1404 від 15.04.2010 р. про стягнення з ОСОБА_1 120000 грн. боргу на користь ОСОБА_3 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні 21.04.2010 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з встановленням строку на добровільне виконання до 30.04.2010 р.
Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження 23.04.2010 р. за № 5639 направлено ОСОБА_1 та ОСОБА_3
27.04.2010 р. та 19.05.2010 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника № 7-105, яка направлена боржнику 19.05.2010 р. При цьому, у супровідному листі було зазначено, що постанову від 27.04.2010 р. вважати недійсною.
05.05.2010 р. державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 12000 грн. та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 33,61 грн.
Суд вважає такі дії відповідачів правомірними виходячи з наступного.
Положеннями ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.5 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Враховуючи наведене, з боку державної виконавчої служби вжито всіх необхідних заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", та створено всі необхідні умови для своєчасного повного та добровільного виконання боржником рішення суду, а саме винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено її сторонам, про що свідчить супровідний лист від 23.04.2010 р. № 5639 та журнал вхідної та вихідної кореспонденції.
У судовому засіданні позивач не заперечував того, що він знав про те, що стягувач ОСОБА_3 подала виконавчий напис нотаріуса до виконавчої служби для примусового виконання.
Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 знав про те, що відкрито виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона відносила до виконавчої служби виконавчий напис нотаріуса для примусового виконання, про що знав ОСОБА_1
Згідно ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
Відповідно до ст.55 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах.
На виконання вказаних приписів державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника № 7-105 від 19.05.2010 р. у сумі 132033,61 грн., яку цього ж дня за № 6899 було направлено позивачу. При цьому, у супровідному листі було зазначено, що постанову від 27.04.2010 р. № 7-105 вважати недійсною.
Тобто, судом встановлено, що постанову про арешт коштів боржника було винесено після закінчення строків на добровільне виконання виконавчого напису нотаріуса.
Крім того, при вирішенні питання щодо скасування постанов про арешт коштів боржника від 27.04.2010 р та від 19.05.2010 р. суд виходить з того, що на даний час арешт знято у зв"язку з поверненням виконавчого напису за заявою стягувача, про що винесено відповідну постанову від 21.06.2010 р.
Згідно з приписами ч.1 ст.46 Закону України "Про виконавче провадження" та п.4.16 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту від 15.12.1999 р. № 74/5, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до ч.8 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.
Згідно з п.13 ст.181 наведеного Закону постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.
Частиною першою статті 43 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.
Відповідно до ч.3 ст.46 Закону постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.
Отже, постанову державного виконавця від 05.05.2010 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12000 грн., було винесено з додержанням вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, ч. 3 ст. 46.
Відповідно до ст.45 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження. До витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Згідно п.4.15 Інструкції про проведення виконавчих дій до інших витрат на організацію виконавчих дій належать витрати на виплату винагороди державним виконавцям відповідно до статті 47 Закону; придбання службових житлових приміщень; придбання службових приміщень; страхування державних виконавців; забезпечення державних виконавців форменим одягом; матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, у тому числі: придбання канцелярських та господарських товарів; підписка або передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю; витрати транспортних послуг, утримання транспортних засобів та оренда транспортних засобів, у тому числі грошова компенсація за використання державними виконавцями власного автотранспорту; оренда приміщень; ремонт та обслуговування оргтехніки; поштові витрати та витрати на послуги зв'язку, модему, Інтернету; витрати на установку телефонів, модемного зв'язку та охоронної сигналізації; витрати на охорону та охоронну сигналізацію; поліграфічні витрати; витрати на проведення семінарів; витрати на відрядження та проїзд державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів; витрати на оплату комунальних послуг та енергоносіїв; придбання основних засобів та програм; витрати на Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень; поточний та капітальний ремонт приміщень; витрати на привід боржників до органів державної виконавчої служби, у тому числі інші витрати в разі застосування державним виконавцем приводу боржників через органи Міністерства внутрішніх справ України; інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.
Про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій (додаток 35), в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.
Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби (додаток 3).
Таким чином, постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 33,61 грн. винесена державним виконавцем з дотриманням вищевказаних вимог Закону.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 19.05.2010 р., постанов від 05.05.2010 р. про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, а тому підстав для визнання його дій протиправними та скасування зазначених постанов суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні, державного виконавця Златова Дмитра Олеговича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 липня 2010 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 2.6.1