"03" листопада 2009 р. Справа № 5/25-78
за позовом Підприємця ОСОБА_1
до Приватної фірми «Скорпіон-сервіс»
про визнання недійсним пункту 6.2 угоди
Суддя Слупко В.Л.
Представники сторін не з'явились.
Суть спору: Підприємець ОСОБА_1 просить визнати недійсним пункт 6.2 угоди про надання в користування торгових площ від 18.01.06р., мотивуючи тим, що зазначений пункт угоди суперечить вимогам імперативної норми, а саме ч. 1 ст. 291 ГК України, відповідно до якої одностороння відмова від договору оренди не допускається. Як на правову підставу визнання недійсним даного пункту позивач посилається на ч. 1ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону на вимогу однієї із сторін може бути визнане судом недійсним.
ПФ «Скорпіон-Сервіс» проти позову заперечує, мотивуючи тим, що при укладенні угоди сторони добровільно погодили всі умови договору, в т.ч. і редакцію п. 6.2 договору, тому відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, ст.ст. 525,651,763 ЦК України редакція оспорюваного пункту відповідає нормам чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне:
18.01.06р.р. між ПФ «Скорпіон-Сервіс» та підприємцем ОСОБА_1 було укладено угоду на невизначений строк про надання останньому в користування торгової площі 17,5 м2 в торговому ряду пішоходно-торгової зони ринку.
Пунктом 6.2 угоди сторони передбачили право кожної із сторін відмовитись від угоди в будь-який час, письмово попередивши другу сторону за один місяць.
Цивільним кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2004р., договір визнано основним регулятором цивільних відносин між сторонами.
Зокрема, ст. 6 ЦК України регламентовано наступне:
1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що ч. 1 ст. 291 ГК України не є імперативною нормою при укладенні угод, а тому посилання позивача на вказану норму, як на підставу визнання недійсним погодженого сторонами п. 6.2 угоди є безпідставним та надуманим.
Крім того, ч. 2 ст. 763 ЦК України передбачено, що кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Враховуючи вищевикладене позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 6,15,763 Цивільного кодексу України, ст.ст. ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
В позові відмовити.
Суддя В.Л.Слупко
Суддя Слупко В.Л.