21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
29 жовтня 2009 р. Справа 7/93-09
за позовом: Першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Вінниця.
до: Сільськогосподарського акціонерного товариства "Бродецьке" відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків, с. Бродецьке, Козятинський район, Вінницька область.
про стягнення 21754,43 грн.
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники :
прокуратури: Жовмір І.І. - прокурор, посвідчення №109-2005 від 23.12.2005 року.
позивача: Касько І.А.- заступник начальника юридичного відділу філії, довіреність № 14/20-306-09 від 09.04.2009 року.
Шалигіна В.І. - заступник директора філії, довіреність № 14/20-321-09 від 12.05.2009 року.
відповідача: Мар'янчик В.І. - голова правління, протокол загальних зборів акціонерів від 25.05.2005 року № 1.
Викликаний в порядку ст.30 ГПК України представник відділу ДВС Козятинського МРУЮ: Бухарашвілі О.А. - ст.державний виконавець, довіреність № б/н від 21.07.2009 року.
Першим заступником прокурора Вінницької області подано позов про стягнення з Сільськогосподарського АТ "Бродецьке" відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" 21754,43 грн., у тому рахунку заборгованості по лізингових платежах в сумі 19822,29 грн. (в частині відшкодування вартості техніки - 18647,50 грн., в частині щорічної винагороди - 1174,79 грн.) та 1932,14 грн. пені в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу № 2-04-922 фл від 21.07.2004 року.
Ухвалою від 27.04.2009 року порушено провадження у справі № 7/93-09 та призначено до розгляду на 01.06.2009 року.
01.06.2009 року надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд залишити позов без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України тих підстав, що звернення прокурора з даним позовом відбулось не в інтересах держави, а в інтересах суб'єкта господарювання (а.с.73-74, т.1).
В судовому засіданні, 01.06.2009 року головою правління Сільськогосподарського АТ "Бродецьке" відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків було надано усне пояснення в якому він вказав, що предмет лізингу (прес-підбирач ПР-750 та грунтообробний агрегат АГ-2,4-15) було в нього вилучено відділом ДВС Козятинського району в 2006 році в зв'язку з чим відповідач був позбавлений права користуватися предметом лізингу, а відтак не має підстав для сплати лізингових платежів за користування технікою.
01.06.2009 року розгляд справи було відкладено до 23.06.2009 року у зв'язку з необхідністю у витребуванні нових доказів та виклику в порядку ст.30 ГПК України в судове засідання представника відділу ДВС Козятинського МРУЮ.
17.06.2009 року до суду надійшло письмове пояснення позивача (№ 750 від 17.06.2009 року) в якому останній вказує на безпідставність та необґрунтованість заперечень відповідача висловлених ним в судовому засіданні 01.06.2009 року стосовно відсутності у нього обов'язку на оплату лізингових платежів в зв'язку з вилученням предмету лізингу органами державної виконавчої служби. При цьому позивач посилаючись на п.п.4.1, 5.1, 5.5, розділ 8 Договору, ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч.3 ст.8 Закону України "Про фінансовий лізинг" вказує на чинність Договору, порушення відповідачем його умов, наявність вини відповідача у вилученні та подальшій реалізації техніки органом державної виконавчої служби тощо (а.с.87-88, т.1).
23.06.2009 року враховуючи неявку представника ВДВС Козятинського МРУЮ та ненадання сторонами витребуваних доказів розгляд справи було відкладено до 22.07.2009 року.
22.07.2009 року до суду надійшло письмове пояснення відділу державної виконавчої служби Козятинського міськрайонного управління юстиції (№ 02-19 від 21.07.2009 року) в якому останній підтвердив факт опису, арешту та реалізації майна відповідача, серед якого значились - прес-підбирач ПР-750 та агрегат грунтообробний АГ-2,4 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження по стягненню боргів з САТ "Бродецьке" на користь юридичних, фізичних осіб та держави. Також у вказаному поясненні зазначено про те, що 26.03.2007 року до відділу надійшла заява голови правління САТ "Бродецьке" стосовно наявності у переліку арештованого майна прес-підбирача ПР-750 належного лізинговій компанії. Як вказано у поясненні на заяву відповідача було надано відповідь (лист від 10.04.2007 року № 01-12/249), яка надсилалась до відому і ВАТ НАК "Украгролізинг", в якій роз'яснено приписи ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" про необхідність звернення з позовом до суду про визнання права на майно та виключення майна з акту опису та арешту майна, але таких позовних заяв не надходило ні від позивача, ні від відповідача. Також у поясненні вказується, що звернення від відповідача стосовно помилкового вилучення агрегату грунтообробного до відділу ДВС Козятинського МРУЮ не надходило (а.с.130, т.1).
Ухвалою суду від 22.07.2009 року розгляд справи було відкладено на 30.09.2009 року, в зв'язку з необхідністю у витребуванні нових доказів.
24.09.2009 року до суду надійшло письмове пояснення позивача стосовно обставин спору пов'язаних із вилученням техніки у відповідачами працівниками органу державної виконавчої служби (а.с.4-6, т.2).
В зв'язку з неявкою в судове засідання представника ВДВС Козятинського МРУЮ та неподанням ним витребуваних доказів за відсутності яких суд позбавлений можливості прийняти рішення по суті розгляд справи було відкладено до 29.10.2009 року.
За письмовим клопотанням прокурора та представників сторін справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
21.07.2004 року між ВАТ "НАК "Украгролізинг"" (Лізингодавець) та Сільськогосподарським акціонерним товариством "Бродецьке" відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 2-04-922-фл, відповідно до п.1 якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору "Кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", за умови сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів.
Розділом 3 Договору "Права та обов'язки сторін" до обов'язків Лізингоодержувача віднесено, з поміж іншого: своєчасно та в повному обсязі згідно погодженого з Лізингодавцем графіком сплачувати лізингові платежів відповідно до умов Договору; у всіх реєстраційних, бухгалтерських документах Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити запис "Власність ВАТ НАК "Украгролізинг"" (п.п.3.5.2, 3.8 Договору).
В пункті 4.1 даного Договору сторони погодили, що з моменту одержання Предмета лізингу за користування останнім Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг предмет лізингу в розмірі 7 % невідшкодованої вартості.
Розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюються додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів". Лізингоодержувач після укладення договору за Предмет лізингу, що передається перераховує на рахунки Лізингодавця попередні лізингові платежі в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15 % його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7 % (п.п.4.1, 4.2 Договору).
Відповідно до п.5.1 Договору Предмет лізингу протягом всього строку дії Договору є власністю Лізингодавця.
В пункті 5.4 Договору вказано, що Лізингоодержувач не має права передавати Предмет лізингу в суборенду, сублізинг, заставляти чи відчужувати, або в будь-який інший спосіб розпоряджатися чи відчужувати Предмет лізингу без письмового дозволу Лізингодавця.
При порушення справи про банкрутство, арешті, ліквідації чи конфіскації майна Лізингоодержувача Предмет лізингу відокремлюється від майна першого і в тижневий строк повертається Лізингодавцю, при цьому Лізингоодержувач про застосування до нього вищезазначених заходів письмово повідомляє Лізингодавця (п.5.5 Договору).
Згідно п.5.7 Договору Предмет лізингу підлягає обов'язковій реєстрації Лізингоодержувачем на його ім'я за його кошт у порядку, встановленому законодавством із обов'язковою відміткою в свідоцтві про реєстрацію Предмета лізингу "Без права відчуження третій особі".
В додатку № 1 до Договору сторони обумовили найменування, строк лізингу, кількість, ціну і вартість Предмета лізингу (агрегат грунтообробний АГ-2,4-15 у кількості 2 одиниці за ціною 14900,00 грн. за одиницю та прес-підбирач ПР-750 у кількості 1 одиниці за ціною 44790,00 грн., строк лізингу 5 років). Загальна сума за Предмет лізингу становить 74590,00 грн., попередня оплата 15626,61 грн. (а.с.22, т.1).
Також між сторонами було підписано додатки № 2, № 4 до Договору від 21.07.2004 року № 2-04-922 фл "Графік сплати лізингових платежів" в якому визначено періоди та розміри лізингових платежів окремо за прес-підбирач ПР-750 та грунтообробний агрегат АГ-2,4-15. (а.с.23-24, т.1).
30.07.2004 року та 22.09.2004 року між сторонами Договору та ТОВ НВП "БілоцерківМАЗ" і ВАТ "Ірпіньмаш" (Завод-виготовлювач-Продавець) було підписано трьохсторонні акти приймання-передачі № 6 і № 67/1 відповідно до яких відповідачу було передано Предмет лізингу (агрегат грунтообробний АГ-2,4-15 у кількості 2 одиниці та прес-підбирач ПР-750 у кількості 1 одиниці) загальною вартістю 74590,00 грн. (а.с.25-26, т.1).
За посиланням прокурора та позивача відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті лізингових платежів у строки визначені Договором та додатками до нього не виконує.
На момент звернення з позовом до суду за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 19822,29 грн. (в частині відшкодування вартості техніки - 18647,50 грн., в частині щорічної винагороди - 1174,79 грн.), яка утворилась за період повної несплати лізингових платежів згідно графіків встановлених в додатках № 2 та № 4 з 20.11.2007 року.
На підтвердження вказаної суми боргу суду надано виписки банківських установ, довідку ВОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 27.05.2009 року № 12-1/2153 (а.с.50-66, т.1). Крім того, прокурор та позивач долучили до позовної заяви рішення господарського суду Вінницької області від 20.11.2007 року № 4/308-07 предметом спору в якому теж є заборгованість Сільськогосподарського акціонерного товариства "Бродецьке" відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків за договором фінансового лізингу № 2-04-922-фл.
Як вбачається із даного рішення, яке було залишене без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.04.2008 року, з відповідача було стягнуто заборгованість по лізинговим платежам за період з 29.01.2005 року по 23.09.2007 року (а.с.27-36, т.1).
Слід вказати, що відсутність проведення лізингових платежів після прийняття вказаного вище рішення у справі № 4/308-07 не заперечується відповідачем.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ч.3 ст.8 Закону України "Про фінансовий лізинг" предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.
Статтями 10 та 11 названого Закону передбачено права та обов'язки лізингодавця, та лізингоодержувача відповідно.
Зокрема, встановлено, що лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках (п.3 ч.1 ст.11 Закону).
В пункті 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" вказано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. В ч.1 ст.16 названого Закону зазначається, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Пунктом 7 ч.2 ст.11 Закону також передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Разом з тим, статтею 10 Закону лізингодавцю надано право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору (п.п. 5, 6 ч.1 ст.10 Закону).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже вказувалось раніше, у п.3.5.2 Договору та додатках № 2, № 4 до Договору сторони погодили розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Розглядаючи заперечення відповідача стосовно невизнання позову з підстав вилучення у нього Предмету лізингу в межах виконавчого провадження, яке здійснювалось відділом ДВС Козятинського МРУЮ судом встановлено наступне.
Як вбачається із наданих сторонами документів, а також матеріалів виконавчого провадження щодо Сільськогосподарського акціонерного товариства "Бродецьке" відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків 14.03.2007 року та 23.03.2007 року відділом ДВС у Козятинському районі при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження було складено акти опису й арешту майна. До переліку описаного та арештованого майна включено підбирач ПР-750 (п.1 акту від 14.03.2007 року) та агрегат грунтообробний (п.7 акту від 23.03.2007 року).
В матеріалах виконавчого провадження міститься заява Сільськогосподарського акціонерного товариства "Бродецьке" відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків в якій останнє зазначає про належність прес-підбирача ПР-750 лізинговій компанії. Вказана заява була отримана відділом ДВС у Козятинському районі 26.03.2007 року (вх.№ 01-12/2495).
Також у матеріалах виконавчого провадження міститься лист відділу ДВС Козятинського міськрайонного управління юстиції від 10.04.2007 року № 01-12/249 адресований голові САТ "Бродецьке" та ВАТ НАК "Украгролізинг", який містить роз'яснення положень ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" щодо права особи звернутись з позовом до суду про визнання права на майно і звільнення майна з-під арешту.
Як встановлено судом вказаний лист не було отримано ні НАК "Украгролізинг", ні його Вінницькою філією. Вказаний факт було встановлено в результаті дослідження оригіналів журналів вхідної кореспонденції позивача за 2007 рік. Слід вказати, що судом досліджувались журнали вхідної кореспонденції як НАК "Украгролізинг" так і Вінницької філії.
Відповідач також заперечує факт отримання вказаного листа.
Також судом встановлено, що частина майна (прес-підбирач-ПР-750, агрегат грунтообробний), яке було передано відповідачу згідно договору фінансового лізингу № 2-04-922-фл від 21.07.2004 року, було реалізовано 04.05.2007 року з аукціону проведеного філією "Вінницький аукціонний центр" ДАК "НМАЦ", що підтверджується протоколами № 113 та № 153.
Як вказувалось раніше, пунктом 5.5 Договору на Лізингоодержувача було покладено обов'язок письмово повідомити Лізингодавця про порушення справи про банкрутство, арешт, ліквідацію чи конфіскацію майна, що є Предметом лізингу.
Як встановлено судом таке письмове повідомлення було вчинено відповідачем лише в червні 2007 року (лист від 07.06.2007 року № 488), який надійшов до НАК "Украгролізинг" 15.06.2007 року, що вбачається із журналу реєстрації вхідної кореспонденції, тобто вже після проведення реалізації майна.
Із журналу рєстрації вхідної кореспонденції Вінницької філії НАК "Украгролізинг" вбачається, що 24.05.2007 року нею отримано від ВДВС Козятинського МРУЮ акт опису й арешту майна САТ "Бродецьке", а 19.06.2007 року лист САТ "Бродецьке" про вилучення техніки.
Доказів щодо інших заходів по повідомленню Лізингодавця про арешт техніки, окрім листа від 07.06.2007 року № 488 відповідачем не надано. Посилання відповідача на те, що такі повідомлення ним вчинялись неодноразово в усному та телефонному режимі оцінюються судом критично, з тих підстав, що таке твердження є суто суб'єктивним та не підтверджується жодним доказом з точки зору їх допустимості. До того ж, сторонами в Договорі було визначено обов'язок здійснювати таке повідомлення в письмовому вигляді.
Слід зазначити, що позивачем було надано докази вжиття заходів з повернення майна - заява від 30.05.2007 року № 736 прокурору Вінницької області стосовно дій державної виконавчої служби при арешті та реалізації майна, позовна заява до Вінницького окружного адміністративного суду від 30.05.2007 року № 735 (а.с.15-16, 19-20, т.2). Однак за результатами розгляду заяви адресованої прокурору було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. а в прийнятті позовної заяви було відмовлено (а.с.17-18, 21, т.2).
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про безпідставність заперечень відповідача виходячи з наступних міркувань.
Згідно ч.1 ст.205 ГК України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. Аналогічне правило закріплене в ст.607 ЦК України.
Частиною 2 ст.205 ГК України встановлено, що у разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.
В розділі 8 Договору сторонами визначено строк дії, дострокове припинення договору, повернення предмета лізингу.
В п.8.1 Договору визначено, що договір вступає в дію з моменту укладення і діє до повного виконання сторонами положень Договору.
При цьому в п.п. 8.2, 8.4 Договору зазначено, що Договір достроково припиняє дію з моменту порушення судом справи про банкрутство лізингоодержувача або з моменту встановлення порушення лізингоодержувачем правил користування чи зберігання предмета лізингу, що може завдати шкоди предмету лізингу чи призведе до зниження його вартості. Письмова пропозиція сторони про дострокове припинення дії договору розглядається в тижневий строк з моменту отримання, після чого Договір може бути достроково припинений шляхом укладення додаткової угоди.
Позивач в своїх поясненнях заперечує наявність такої угоди. Не вказує на наявність такої угоди і відповідач.
Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про те, що договір № 2-04-922 фл від 21.07.2004 року діє та є чинним.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.
З цього приводу суд було надано ухвалу від 23.04.2007 року у справі № 2а-60 Козятинського міськрайонного суду за адміністративним позовом САТ "Бродецьке" до державної виконавчої служби у Козятинському районі про оскарження рішення державного виконавця з якої вбачається, що голова САТ "Бродецьке" не заперечував щодо задоволення клопотання представника відділу ДВС Козятинського МРУЮ (стосовно зміни заходів до забезпечення позову з метою надання права реалізації арештованого майна на суму виконавчого провадження) та погоджувався на реалізацію вилученого майна з метою погашення боргів за судовими рішеннями.
Слід вказати, що кошти отримані від реалізації арештованого майна (серед якого і було майно, що входило до Предмету лізингу), направлені на погашення боргів відповідача за іншими судовими рішеннями.
Також суд враховує, що реалізація майна, яке входило до Предмету лізингу, фактично відбулась внаслідок винних дій відповідача, який всупереч умовам Договору не здійснив належного повідомлення позивача про проведення арешту та опису майна.
Наведені обставини в сукупності свідчать, що в даному випадку у відповідача перед позивачем існують грошові зобов'язання по оплаті за отриманий Предмет лізингу. Виходячи з того, що суд дійшов висновку про чинність Договору вказані зобов'язання є дійсними для сторін. Не припиняє і не звільняє відповідача від виконання грошового зобов'язання перед позивачем арешт і реалізація Предмету лізингу з тих підстав, що саме його винні дії призвели до цього. Крім того, як вказувалось вище, суд враховує, що кошти отримані від реалізації арештованого майна були направлені на погашення заборгованості відповідача перед іншими кредиторами.
Слід зауважити, що відповідач в даному випадку, як особа, що наділена правами власника стосовно захисту прав на Предмет лізингу, не позбавлений права звернутись з відповідним позовом до суду з метою повернення майна у своє володіння обравши відповідний засіб захисту.
Також судом розглянуто заперечення відповідача викладені в його відзиві стосовно відсутності права у прокурора на подачу позову і необхідності залишення позову без розгляду в зв'язку з цим в результаті чого суд вважає зазначити наступне.
Згідно Указу Президента України від 23.02.2001 року № 111/2001 "Про додаткові заходи щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки" до основних завдань утворюваної Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" віднесено сприяння залученню інвестицій для виконання державних програм у галузі інженерного та матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва. Указом передбачено передачу компанії у користування об'єктів державного майна та фінансування заходів, пов'язаних із закупівлею вітчизняної сільськогосподарської техніки на умовах фінансового лізингу, за рахунок коштів, передбачених на відповідні цілі у Державному бюджеті України.
Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" утворена Кабінетом Міністрів України з метою сприяння реалізації державної політики в агропромисловій сфері, а статутом компанії визначено, що її акціонером є держава в особі Кабінету Міністрів України (п.5.1 Статуту). В пункті 5 Постанови КМ України від 11.04.2001 року № 354 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Украгролізинг"" встановлено, що 100 відсотків акцій компанії закріплюється у державній власності із забороненням їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання.
Згідно з положеннями ст.121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст.20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36-1 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
У відповідності до ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.
Слід зазначити, що фінансування закупівлі Предмету лізингу за договором від 21.07.2004 року № 2-04-922-фл здійснювалось з Державного бюджету України у відповідності до Постанови КМ України від 10.12.2003 року № 1904.
За таких обставин, в даному випадку прокурор обґрунтовано та в межах наданих йому повноважень звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі ВАТ НАК "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м.Вінниця до Сільськогосподарського акціонерного товариства "Бродецьке" відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків про стягнення заборгованості.
Слід зазначити, що вказаним запереченням відповідача була надана відповідна юридична оцінка Житомирським апеляційним господарським судом при здійсненні апеляційного перегляду рішення у справі № 4/308-07.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 19822,29 грн. (в частині відшкодування вартості техніки - 18647,50 грн., в частині щорічної винагороди - 1174,79 грн.) підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, суд вважає суму боргу в розмірі 19822,29 грн. доведеною, що дає підстави для задоволення позову в цій частині.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1932,14 грн. пені в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В п. 7.1 Договору сторонами встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожен день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною, оскільки відповідає умовам Договору та чинному законодавству.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, ним заявлено до стягнення пеню за період з 30.09.2008 року по 30.03.2009 року із коригуванням в цьому проміжку суми заборгованості в сторону її збільшення (за період з 30.09.2008 року по 29.01.2009 року - борг 15962,26 грн., за період з 30.01.2009 року по 24.03.2009 року -борг 17504,41 грн., за період з 25.03.2009 року по 30.03.2009 року -борг 19822,29 грн.).
Суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком і вважає його помилковим виходячи з наступного.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Із змісту Договору не вбачається погодження сторонами продовження терміну нарахування штрафних санкцій.
Виходячи з наведеного правомірним буде в такому випадку нарахування пені протягом 6 місяців на суму заборгованості від дня сплати кожного чергового лізингового платежу визначеного в "Графіку сплати лізингових платежів".
В результаті проведеного судом перерахунку в межах періоду вказаного позивачем (30.09.2008 року - 30.03.2009 року) із врахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України та того, що в 2008 році кількість днів становила 366 судом отримано 861,69 грн. пені.
Виходячи з наведеного в стягненні 1070,45 грн. пені суд відмовляє як заявленої безпідставно.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
За письмовим клопотанням прокурора та сторін 29.10.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.1, ч.3 ст. 8, ст. 9, п.п.5, 6 ч.1 ст.10, п.3 ч.1 ст.11, п.п.3, 7 ч.2 ст.11, ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ч.1 ст.548, ст.549, ч.1 ст. 550, ст.ст. 607, 610, п.3 ч.1 ст. 611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ч.2 ст.625, ст.ст.626, 627, 628, 629, ч.ч.1, 2 ст.806 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193, ч.ч.1, 2 ст.205, ст. 230, ч.4 ст.231, ч.6 ст.232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч. 1, 3, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського акціонерного товариства "Бродецьке" відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків, вул.Робітнича, 4, смт.Бродецьке Козятинський район Вінницька область, 22115 - (ідентифікаційний код -00385557) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", вул. Мечникова, 16А, м. Київ, 01601 (р/р 260063025552 в АБ "Національні інвестиції", МФО-300498, ідентифікаційний код -30401456) в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" , вул. Соборна , 15А, м. Вінниця, 21050 (р/р 2600916276 в ВОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" , м. Вінниця, МФО 302247 , ідентифікаційний код - 25510665) заборгованість по лізингових платежах в сумі 19822 грн. 29 коп. (в частині відшкодування вартості техніки -18647 грн. 50 коп. в частині щорічної винагороди -1174 грн. 79 коп.) та 861 грн. 69 коп. пені.
3. Стягнути з Сільськогосподарського акціонерного товариства "Бродецьке" відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків, вул.Робітнича, 4, смт.Бродецьке Козятинський район Вінницька область, 22115 - (ідентифікаційний код -00385557) в доход Державного бюджету України 206 грн. 83 коп. державного мита та 112 грн. 19 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. В стягненні 1070 грн. 45 коп. пені відмовити.
6. Копію даного рішення надіслати прокурору та сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 04 листопада 2009 р.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - вул. Соборна, 15а, м. Вінниця, 21050.
3 - відповідачу - вул.Робітнича, 4, смт. Бродецьке, Козятинський район, Вінницька область, 22115.
4 - прокуратура Вінницької області, вул. Володарського, 33, м. Вінниця, 21100.