Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
Іменем України
02.11.2009Справа №2-15/6218-2008
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Технохімкомплект» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Козлова, 45, ідентифікаційний код 19183061)
До відповідача Державного підприємства «Лівадія» Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра» (98655, АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна, 2, ідентифікаційний код 00412760)
Про стягнення 652562, 12 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
Від позивача - Кузнєцов Є.О., довіреність б/н від 15.09.2009 р., у справі
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Технохімкомплект» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства «Лівадія» Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра» про стягнення 652562,12 грн.
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договорів на виконання робіт № РТ 05082002 від 05.08.2002 р., № РV 05082002 від 05.08.2002 р., № РV 19092002 від 19.09.2002 р. № РТ 19092002 від 19.09.2002 р. № РТ 20092002 від 20.09.2002 р. ним були виконані зобов'язання належним чином - виконання та створення «Паспорту сучасного стану території суб'єкту господарської діяльності в електронній формі», однак відповідач обов'язки за договорами щодо своєчасної оплати за виконані роботи не виконує неналежним чином та у повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості станом на 19.05.2008 р. у розмірі 652562,12 грн. грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
У судовому засіданні 03.07.2008 р. представником відповідача був наданий відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що провадження у справі має бути припинено відповідно до пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказаний спір вже був вирішений судом між цими ж сторонами про стягнення заборгованості за виконану роботу, про що прийнято рішення у справі № 2-22/13239-2003. В процесі виконання зазначеного рішення сторони уклали мирову угоду, яка була затверджена ухвалою суду від 22.12.2003 р.
У судовому засіданні 26.08.2008 р. представником відповідача надані доповнення до відзиву, в яких він зазначає, що укладанням мирової угоди сторони (позивач і відповідач) створили новацію, а отже припинили зобов'язання з первісного договору. Таким чином, відповідач просить суд в частині стягнення заборгованості за мировою угодою в сумі 244555,13 грн. застосувати строки позовної давності та відмовити в цій частині у позові, в частині стягнення заборгованості за договорами у розмірі 408006,99 грн. припинити провадження у справі.
26.08.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли пояснення позивача на позов, в яких він зазначає, предметом розгляду у справі № 2-22/13239-2003 була заборгованість відповідача, яка склалася станом на 31.07.2003 р., після прийняття судом рішення від 14.10.2003 р. та затвердження ухвали від 22.12.2003 р. у справі 2-22/13239-2003 р. правовідносини між сторонами не припинилися, оскільки вони діють до повного виконання сторонами зобов'язань за Договорами. У вказаній справі предметом спору є заборгованість, яка склалася після 31.07.2003 р.
26.08.2008 р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість станом на 01.07.2008 р. у розмірі 744152,65грн., а саме :
70868,90 грн. за договором № РТ 05082002 від 05.08.2002 р.;
66740,25 грн. за договором № РV 05082002 від 05.08.2002 р.;
30735,00 грн. за договором № РV 19092002 від 19.09.2002 р.;
116088,25 грн. за договором № РТ 19092002 від 19.09.2002 р.;
215165,12 грн. за договором № РТ 20092002 від 20.09.2002 р. ; а також 244555,13 грн. заборгованості за мировою угодою, яка затверджена ухвалою господарського суду АР Крим від 22.12.2003 р. у справі № 2-22/13239-2003.
Судом вказана заява прийнята до розгляду.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.09.2008 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи.
Резолюцією заступника голови господарського суду АР Крим С.Я. Тіткова від 15.10.2008 р. спрва передана у провадження суді ГС АР Крим І.А. Іщенко.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 16.10.2008 р. справа прийнята у провадження судді І.А. Іщенко з привласненням № 2-15/6218-2008.
12.05.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшов висновок судової економічної експертизи.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 12.05.2009 р. провадження у справі було поновлено.
07.07.2009 р. до господарського суду АР Крим від позивача надішли письмові пояснення на висновок судової експертизи, в яких він проти вказаного висновку заперечує, просить суд позов задовольнити у повному обсязі, стягнувши заборгованість у розмірі 744152,65 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні від 07.07.2009 р. з висновками судової економічної експертизи погоджується, проте просить суд відмовити у позові, застосувавши строк позовної давності.
11.08.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість станом на 01.07.2009 р. у розмірі 794101,01 грн., а саме:
85042,68 грн. за договором № РТ 05082002 від 05.08.2002 р.;
80088,30 грн. за договором № РV 05082002 від 05.08.2002 р.;
36882,00 грн. за договором № РV 19092002 від 19.09.2002 р.;
139305,90 грн. за договором № РТ 19092002 від 19.09.2002 р.;
208227,00 грн. за договором № РТ 20092002 від 20.09.2002 р.; а також 244555,13 грн. заборгованості за мировою угодою, яка затверджена ухвалою господарського суду АР Крим від 22.12.2003 р. у справі № 2-22/13239-2003.
Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти збільшення розміру позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог та подальший розгляду справи здійснювати з урахування збільшених позовних вимог.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 02.11.2009 р. відповідача у справі Радгосп-завод «Лівадія» НПАО «Масандра» замінено належним Державним підприємством «Лівадія» Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра».
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.
Строк розгляду справи був продовжений відповідно вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Матеріали справи свідчать, що між Радгосп-завод «Лівадія» НПАО «Масандра» (Замовник) (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Технохімкомплект» (Виконавець) (позивач) було укладено договори на виконання робіт, а саме: № РТ 05082002 від 05.08.2002 року, № РУ 05082002 від 05.08.2002 року, № РУ 19092002 від 19.09.2002 року, № РТ 19092002 від 19.09.2002 року, № РТ 20092002 від 20.09.2002 року (Договори) (а.с. 21-60 Т.1)
Відповідно до пункту 1.1. предметом Договорів є виконання робіт зі створення «Паспорту сучасного стану території суб'єкту господарської діяльності в електронній формі».
Згідно з пунктом 1.4 загальна вартість робіт за Договорами складає 1831318,23 грн.
Порядок розрахунків між замовником та виконавцем передбачені пунктом 3 Договорів, відповідно до якого, замовник зобов'язаний оплатити виконавцю виконані роботи у наступному порядку: внесення 25% договірної вартості робіт протягом 5-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт, решта 75% договірної вартості робіт, за умови їх виконання, сплачується протягом 15-ти років щорічно рівними частинами у строк встановлений у пунктах 3.1.2 Договорів.
Пункт 7.1 передбачає, що Договори набирають чинності з моменту їх підписання та діють до повного виконання сторонами передбачених ними зобов'язань.
Радгосп-завод «Лівадія» НПАО «Масандра» та ТОВ «Об'єднання «Технохімкомплект» склали акти приймання-передачі виконаних робіт за Договорами, а саме:
акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.01.2003 року за договором № РТ 05082002 від 05.08.2002 року, за яким роботи виконані у повному обсязі на суму 283475,69 грн., відповідно до Технічного завдання до договору; (а.с. 28 Т.1)
акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.01.2003 року за договором № РV 5082002 від .05.08.2002 року, за яким роботи виконані у повному обсязі на суму 266960,97 грн., відповідно до Технічного завдання до договору; (а.с. 36 Т.1)
акт приймання-передачі виконаних робіт від 28.02.2003 року за договором № РV 9092002 від 19.09.2002 року, за яким роботи виконані у повному обсязі на суму 122947,54 грн., відповідно до Технічного завдання до договору; (а.с. 42 Т.1)
акт приймання-передачі виконаних робіт від 28.02.2003 року за договором № РТ 19092002 від 19.09.2002 року, за яким роботи виконані у повному обсязі на суму 464353,93 грн., відповідно до Технічного завдання до договору; (а.с. 50 Т.1)
акт приймання-передачі виконаних робіт від 31.03.2003 року за договором № РТ 20092002 від 20.09.2002 року, за яким роботи виконані на 80 % на суму 545550,00 грн., відповідно до Технічного завдання до договору, загальна вартість яких складає 694081,10 грн.
Відповідно до 3-го пункту Договорів, замовник був зобов'язаний внести 25% договірної вартості робіт протягом 5-ти днів з моменту підписання актів виконаних робіт, проте відповідні зобов'язання не були виконані вчасно.
31.07.2003 року Радгосп-завод «Лівадія» НПАО «Масандра» та ТОВ «Об'єднання Технохімкомплект» склали акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого, сторонами підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 507900,13 грн. станом на 31.07.2003 р. згідно умов пунктів 3 Договорів.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2003 року по справі № 2-22/13239-2003 позов ТОВ «Об'єднання Технохімкомплект» до Радгосп-заводу «Лівадія» НПАО «Масандра» задоволено.
У процесі виконавчого провадження за вказаним рішенням суду між сторонами була укладена мирова угода, яка була затверджена ухвалою Господарського суду АР Крим від 22.12.2003 р. у справі № 2-22/13239-2003. (а.с. 15-16 Т.1)
Відповідно до мирової угоди, Радгосп-завод «Лівадія» НПАО «Масандра» передав ТОВ «Об'єднання Технохімкомплект» будівлю дитячого садку вартістю 263345,00 грн., який розташований у м. Ялта, вул. Кирова, 139/пр. Ступінчатий, 1, а залишок заборгованості у розмірі 244555,13 грн. Радгосп-завод «Лівадія» НПАО «Масандра» зобов'язується перераховувати на розрахунковий рахунок ТОВ «Об'єднання Технохімкомплект» щомісячно рівними частинами у розмірі не менш ніж 5000,00 грн. та не пізніше 10-го числа кожного місяця, за місяцем, в якому ухвала господарського суду АРК набрала чинності.
Позивач посилається на те, що відповідач не виконав зобов'язань за мировою угодою по перерахуванню ТОВ «Об'єднання Технохімкомплект» залишку заборгованості у розмірі 244555 грн. 13. коп. Крім того, у подальшому відповідач не виконував зобов'язань за Договорами по сплаті коштів за виконану роботу (відповідно до 3-го пункту Договорів), таким чином, станом на 01.07.2009 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 794101,01 грн.
Пунктами 4, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Пунктом 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України дійсно передбачений обов'язок господарського суду припинити провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Тобто відкидається здійснення провадження та ухвалення судом рішення за тотожним позовом.
При цьому за змістом абзацу другого підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.97 N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» підставою позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, а не законодавчі чи інші нормативно-правові акти, на які він посилається.
Оскільки вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Технохімкомплект» щодо стягнення з відповідача 507900,13 грн. заборгованості станом на 31.07.2003 р. внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за Договорами, в тому числі й 244555,13 грн., які є предметом розгляду в даній справі, розглядалися господарським судом в межах предмета позову зі справи « 2-22/13239-2003, провадження в даній частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає помилковими посилання позивача на різні предмети спору у справах 2-15/6218-2008 та № 2-22/13239-2003 зокрема щодо суми заборгованості в розмірі 244555,13 грн.
В пункті 3.9.6 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 18.09.97 N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:
- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Проте, предметом позову ТОВ «Об'єднання Технохімкомплект» є саме стягнення на користь позивача грошових коштів у розмірі 244555,13 грн., а не вимога про спонукання до виконання мирової угоди. Отже, вказана сума заборгованості не може бути двічі стягнута з відповідача.
Стосовно позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Лівадія» Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра» 549545,88 грн. заборгованості суд дійшов наступного висновку.
Суд не може погодитися з твердженням відповідача стосовно припинення всіх зобов'язань за договорами в результаті новації з укладенням мирової угоди, затвердженої ухвалою ГС АР Крим від 22.12.2003 р. у справі № 2-22/13239-2003, оскільки предметом розгляду, а отже і предметом мирової угоди була заборгованість, яка склалася за відповідачем до 31.07.2003 р.
Так, судом встановлено, що заборгованість у розмірі 549545,88 грн., яка є предметом розгляду в дійсній справі, склалася в результаті порушення відповідачем умов пунктів 3.1.2 Договорів за період 2004 -2009 р., а саме:
За договором № РТ 05082002 від 05.08.2002 р. відповідач повинен був сплатити:
до 01 липня 2004 р. - 14173,78 грн.;
до 01 липня 2005 р. - 14173,78 грн.;
до 01 липня 2006 р. - 14173,78 грн.;
до 01 липня 2007 р. - 14173,78 грн.;
до 01 липня 2008 р. - 14173,78 грн.;
до 01 липня 2009 р. - 14173,78 грн.; (загалом станом на 01.07.2009 р. 85042,68 грн.)
За договором № РV 05082002 від 05.08.2002 р. відповідач повинен був сплатити:
до 01 липня 2004 р. - 13348,05 грн.;
до 01 липня 2005 р. - 13348,05 грн.;
до 01 липня 2006 р. - 13348,05 грн.;
до 01 липня 2007 р. - 13348,05 грн.;
до 01 липня 2008 р. - 13348,05 грн.;
до 01 липня 2009 р. - 13348,05 грн.; (загалом станом на 01.07.2009 р. 80088,30 грн.)
За договором № РV 19092002 від 19.09.2002 р. відповідач повинен був сплатити:
до 01 липня 2004 р. - 6147,00 грн.;
до 01 липня 2005 р. - 6147,00 грн.;
до 01 липня 2006 р. - 6147,00 грн.;
до 01 липня 2007 р. - 6147,00 грн.;
до 01 липня 2008 р. - 6147,00 грн.;
до 01 липня 2009 р. - 6147,00 грн.; (загалом станом на 01.07.2009 р. 36882,00 грн.)
За договором № РТ 19092002 від 19.09.2002 р. відповідач повинен був сплатити:
до 01 липня 2004 р. - 23217,65 грн.;
до 01 липня 2005 р. - 23217,65 грн.;
до 01 липня 2006 р. - 23217,65 грн.;
до 01 липня 2007 р. - 23217,65 грн.;
до 01 липня 2008 р. - 23217,65 грн.;
до 01 липня 2009 р. - 23217,65 грн.; (загалом станом на 01.07.2009 р. 139305,90 грн.)
За договором № РТ 20092002 від 20.09.2002 р. відповідач повинен був сплатити:
до 01 липня 2004 р. - 34704,05 грн.;
до 01 липня 2005 р. - 34704,05 грн.;
до 01 липня 2006 р. - 34704,05 грн.;
до 01 липня 2007 р. - 34704,05 грн.;
до 01 липня 2008 р. - 34704,05 грн.;
до 01 липня 2009 р. - 34704,05 грн.; (загалом станом на 01.07.2009 р. 208224,30 грн.)
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Пунктом 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, черговий платіж за всіма договорами мав бути здійснений до 01.07.2004 р.
Таким чином, початок перебігу позовної давності для стягнення вказаної суми, а саме за
договором № РТ 05082002 від 05.08.2002 р. - на суму 14173,78 грн.,
договором № РV 05082002 від 05.08.2002 р. - на суму 13348,05 грн.,
договором № РV 19092002 від 19.09.2002 р. - на суму 6147,00 грн.,
договором № РТ 19092002 від 19.09.2002 р. - на суму 23217,65 грн.,
договором № РТ 20092002 від 20.09.2002 р. - на суму 34704,05 грн.,
повинен обчислюватися з 02.07.2004 р., тобто на наступний день після спливу строку виконання зобов'язання, та становить до 02.07.2007 р.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку лише 19.05.2008 р. (про що свідчить вхідний штамп канцелярії господарського суду АР Крим на позовній заяві), тобто після спливу строку позовної давності.
Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Такі заяви були зроблені відповідачем у відзиві на позов, та додаткових запереченнях на позовну заяву.
Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в позовних вимогах щодо стягнення з Державного підприємства «Лівадія» Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра» заборгованості у розмірі 91590,53 грн.
Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договорів (пункту 3.1.2) та вимогам чинного законодавства зобов'язання за договорами по оплаті виконаних робіт не виконував належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка станом на 01.07.2009 р. становить 457952,65 грн. (за мінусом заборгованості з простроченим строком позовної давності), яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а отже підлягає стягненню з відповідача.
Експертним висновком № 98/08 від 08.05.2009 р. підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 191886,13 грн. Проте, вказаний висновок судом не приймається до уваги у якості належного та допустимого доказу через наступне.
Частинами 5, 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.
Так, суд звертає увагу, що залучення експерта з метою встановлення змісту норм українського права не допускається.
Як зазначається в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 11.11.98 р. № 02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Проте, в даному випадку, експерт вийшов за межі поставленого судом на дослідження економічної експертизи питання стосовно встановлення розміру заборгованості відповідача, яка підтверджується первинними матеріалами справи, надавши правовідносинам правову оцінку, що є виключною компетенцією суду.
Так, у дослідницькій частині висновку експертом зроблено посилання на пункт 2 статті 604 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Експерт дійшов висновку, що укладенням мирової угоди між сторонами були припинені всі зобов'язання за договорами, надавши оцінку вказаним правовідносинам як новація, що у свою чергу призвело до того, що експертом взагалі не досліджувалися правовідносини сторін, стан виконання зобов'язань за Договорами які мали місце після 01.07.2004 р. тощо.
Проте, вказаний висновок експерта є передчасним, таким, що суперечить матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, також виходить за межі повноважень експерта.
Таким чином, судом не може бути прийнятий вказаний висновок судового експерта в якості належного доказу у справі.
Державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 02.11.2009 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 42, 49, пунктом 2 частини 1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Лівадія» Національного виробничо-аграрного об'єднання «Масандра» (98655, АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна, 2, ідентифікаційний код 00412760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Технохімкомплект» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Козлова, 45, ідентифікаційний код 19183061) 457952,65 грн. заборгованості, 4579,53 грн. державного мита та 68,05 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 244555,13 грн. заборгованості за мировою угодою, яка затверджена ухвалою Господарського суду АР Крим від 22.12.2003 р. у справі 2-22/13239-2003, провадження у справі припинити.
4. В частині стягнення заборгованості в розмірі 91590,53 грн. у позові відмовити за спливом строку позовної давності.
5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.