Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305
Іменем України
19.10.2009Справа №2-30/3936-2009
За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая», м. Бахчисарай, вул. Гагаріна, 6.
До відповідача Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод», м. Бахчисарай, вул. Македонського ,1.
Про стягнення 166863,84 грн.
Суддя Ловягіна Ю.Ю.
Від позивача - Пимшин С.М., представник за дов. від 08.07.2009р. № 423\08, у справі.
Від відповідача - Дудкін В.С., представник за дов. від 07.08.2009р., у справі.
Суть спору: позивач - Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая», м. Бахчисарай звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод», м. Бахчисарай про визнання невиконаним мирової угоди по справі № 2-21/6265-2003 на суму 166863,84 грн. та стягнення 166863,84 грн. невиконаної частини мирової угоди по справі № 2-21/6265-2003.
06 жовтня 2009 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати невиконаними ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» договірні зобов'язання за мировою угодою у справі №2-21/6265-2003 у розмірі 166863,84грн. Спонукати ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» виконати умови мирової угоди у справі № 2-21/6265-2003 в частині погашення заборгованості у розмірі 166863,84грн. та стягнути з відповідача судові витрати, які пов'язані з розглядом справи. Заява прийнята судом до розгляду.
Заявою від 16.10.2009р. позивач знов змінив позовні вимоги та просить визнати невиконаними ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» зобов'язання за договором доповнення до мирової угоди у справі №2-21/6265-2003 від 02.09.2004р. в частині непогашеної заборгованості у розмірі 166863,84 грн., стягнути з відповідача на користь позивача 166863,84 грн. заборгованості по невиконаній частині мирової угоди по справі № 2-21/6265-2003 та стягнути судові витрати. Заява прийнята судом до розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем по взятим на себе зобов'язанням відповідно до мирової угоди, укладеної Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» та Закритим акціонерним товариством «Бахчисарайський виноробний завод» в рамках господарської справи №2-21/6265-2003, заборгованість сплачена не в повному обсязі, а лише частина - 155704,75грн. Крім того, відповідач припинив перерахування коштів з липня 2007 року, а тому заборгованість станом на 01.07.2009р. складає 166863,84грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що ухвалою господарського суду АР Крим була затверджена мирова угода та провадження у справі було припинено відповідно до п.7 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Частина друга цієї статті передбачає, що у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Крім того, у виконання ухвали господарського суду було відкрито виконавче провадження, за результатами якого 21.06.2007р. виконавчою службою була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали по справі №2-21/6265-2003. З іншою заявою про відкриття виконавчого провадження відповідач не звертався. З цих підстав відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
16 жовтня 2009 року представником позивача було заявлено клопотання про залучення до участі у справі на підставі ст. 27 ГПК України в якості третьої особи Підрозділ примусового виконання рішення Головного управління юстиції в АРК. Однак в задоволенні клопотання було відмовлено з підстав недоведеності позивачем, що винесене судове рішення з даного господарського спору може вплинути на права чи обов'язки Підрозділу примусового виконання рішення Головного управління юстиції в АРК щодо однієї із сторін. Клопотання було розглянуто в судовому засіданні, що зафіксовано в протоколі судового засідання.
Ухвалою господарського суду від 22.09.2009р. строк розгляду справи продовжено на підставі ст. 69 ГПК України за клопотанням представників сторін.
Згідно зі ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим розгляд справи за наявними в ній матеріалами. Інших доказів представлено не було.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд -
15 березня 2003р. ухвалою господарського суду АР Крим у справі №2-21/6265-2003 за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» до Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод» про стягнення заборгованості з оплати послуг водопостачання та водовідведення, яка складала 368904,43грн., провадження у справі було припинено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з затвердженням мирової угоди, укладеної сторонами. (а.с. 13).
Відповідно до умов цієї мирової угоди сторони домовились, що на час підписання мирової угоди заборгованість ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» перед Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» складає 322568,59грн. Зазначена заборгованість повинна бути погашеною у добровільному порядку до 31.12.2003р. (а.с. 14).
02.09.2003р. позивач звернувся до ВДВС Бахчисарайського РУЮ з заявою №362/01 про прийняття до примусового виконання ухвалу господарського суду АР Крим від 15.05.2003р. про затвердження мирової угоди у справі №2-21/6265-2003, у зв'язку з неналежним виконанням боржником умов мирової угоди (а.с. 21).
Сторонами 02 вересня 2004 року було підписано доповнення до мирової угоди у справі №2-21/6265-2003, відповідно до якого, у зв'язку з тим, що заборгованість частково погашена, на момент підписання цього доповнення до мирової угоди, борг становить 233568,59грн., ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» взяв на себе зобов'язання у добровільному порядку та у повному обсязі погасити заборгованість протягом 21 місяця щомісячними платежами у розмірі 11122,31грн. до 25 числа кожного місяця (а.с. 24).
21 червня 2007 року Державною виконавчою службою була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із стягненням з боржника суми заборгованості у повному обсязі в розмірі 65704,75 грн. (а.с. 20). Постанова ВДВС оскаржена не була.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, з постановою від 21.06.2007 р. Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» не погоджується, оскільки сума боргу по затвердженій мировій угоді на даний час не погашена, залишок заборгованості складає 166863,84грн. З цих підстав Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод» заборгованості у сумі 166863,84грн. по невиконаній частині мирової угоди.
Дослідивши представлені докази, суд вважає, що вимоги позивач не підлягають задоволенню з наступного.
Одним із засобів вирішення господарського суду є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК).
Відповідно до п. 3.9.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» в ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:
- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою. В такому випадку за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;
- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Як вбачається з матеріалів справи та слідує з пояснень представників сторін, ухвала про затвердження мирової угоди від 15 травня 2003 р. по справі № 2-21/6265-2003 відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження». Ухвала частково виконана виконавчою службою, а тому суд вважає, що ухвала від 15.05.2003 р. є виконавчим документом. Оскільки на даний час ухвала не виконана, на підставі ст. 115 ГПК України вона є обов'язковою на території України і повинна виконуватися в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 166863,84 грн. заборгованості з невиконаної частини мирової угоди у справі №2-21/6265-2003 безпідставні, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Що стосується вимог позивача про визнання невиконаними ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» зобов'язання за договором доповнення до мирової угоди у справі №2-21/6265-2003 від 02.09.2004р. в частині непогашеної заборгованості у розмірі 166863,84 грн., то такі вимоги також не підлягають задоволенню з наступного.
Як слідує з позовної заяви, позивач просить визнати невиконаними ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» зобов'язання за договором доповнення до мирової угоди. Отже позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту - невиконання умов договору доповнення до мирової угоди, що не може бути самостійним способом захисту порушеного права.
На підставі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту передбачені в ст. 16 Цивільного кодексу України.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що до господарського суду мають право звертатися підприємства за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Сторонами в судовому процесі є позивачі і відповідачі. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. (ст. 21 ГПК України).
Аналізуючи приведені норми можна зробити висновок, що завданням господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємства, тобто за результатом розгляду господарської справи, суд повинен поновити порушене чи оспорюване право і охоронювані законом інтереси позивача.
Однак обраний позивачем спосіб захисту не дає суду можливості поновити порушені права позивача, оскільки визнання невиконаними ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» зобов'язань за договором доповнення до мирової угод не захищає та не поновлює право позивача, а лише констатує такий факт.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача необґрунтовані та безпідставні, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 19 жовтня 2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 26 жовтня 2009 р.
Керуючись ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ловягіна Ю.Ю.