Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201
29.10.2009 Справа №2-26/4790.1-2009
За позовом Приватного підприємства “Український продукт” в особі Ялтинської філії Приватного підприємства “Український продукт”, м. Ялта, смт. Масандра, вул. Н. Умельцев, буд. 2.
До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, АДРЕСА_2; АДРЕСА_1.
Про розірвання договору оренди.
Суддя О.Л. Медведчук
Представники :
Від позивача: Кадигроб А.О., предст., дов. від 15.10.09р.
Від відповідача: ОСОБА_3, спд.
Суть спору: Позивач - Приватне підприємство “Український продукт” в особі Ялтинської філії приватного підприємства “Український продукт” у грудні 2008р. звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди нежитлових приміщень розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Ракетна, 34 «б» від 10.02.2007 р., укладеного між з СПД ОСОБА_3 та ПП «Український продукт».
Вимоги обґрунтовувались посиланням на те, що відповідачем порушено умови спірного договору яке виразилось у недопущенні позивача в орендовані приміщення.
Рішенням господарського суду АР Крим від 05.03.2009р. позов задоволено, розірвано договір оренди від 10 лютого 2007р., укладений між ПП ОСОБА_3 та ПП “Український продукт”, а також стягнено з відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 11.03.2009р. суд відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2009р. апеляційну скаргу СПД ОСОБА_3 на рішення від 05.03.2009р. господарського суду АР Крим у справі № 2-30/10753-2008 залишено без задоволення, рішення від 05.03.2009р. залишено без змін, апеляційна скарга СПД ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду АР Крим від 11.03.2009р. залишена без задоволення, ухвала господарського суду АР Крим від 11.03.2009р. у справі № 2-30/10753-2008 залишена без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2009р. касаційну скаргу СПД ОСОБА_3 задоволено частково, рішення господарського суду АР Крим від 05.03.2009р. скасовано; постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2009р. скасована в частині залишення без змін рішення господарського суду АР Крим від 05.03.2009р. і в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим в іншому складі суду. В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2009р. залишено без змін.
Справу передано на розгляд судді Медведчук О.Л.
Ухвалою від 11.09.2009р. суд (суддя Медведчук О.Л.) справу прийнято до розгляду із привласненням справі № 2-26/4790.1-2009 та призначено дату судового засідання.
Відповідачем надавались письмові пояснення по справі в яких просив суд відмовити позивача у вимозі про розірвання спірного договору до повного погашення заборгованості по орендній платі.
Розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні яке відбулося 29.10.2009р. позивачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із тим, що спірний договір є припиненим у зв'язку із закінченням терміну на який його було укладено.
Суд розглянувши матеріали справи та надані докази встановив.
10 лютого 2007 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та приватним підприємством "Український продукт" укладений договір оренди будівлі (його окремої частини) № 2, згідно якого Орендодавець (відповідач) передає, а Орендар (позивач) приймає у строкове платне користування нежитлове офісне приміщення за адресою - місто Сімферополь, вул. Ракетна, 34 «Б», площею 9 кв.м. (другий поверх) для здійснення діяльності, передбаченої статутом.
Пунктом 4.1 договору визначено, що строк його дії спливає 08.02.2008 року.
Додатковою угодою № 1 від 08.02.2008 року сторони за договором внесли зміни до пунктів 4.1 та 5.1 договору, а саме строк оренди продовжено до 09.02.2009 року та збільшено орендну плату до 827,19 грн. (том 1 а.с. 11).
Додатковою угодою за №2 від 01.05.2008 року змінені пункти 1.1 та 5.1 договору, а також доповнено п. 2.1. Так відповідно до внесених змін: Орендодавець передає на підставі акту приймання - передачі, а Орендар приймає в тимчасове користування нежитлове приміщення за адресою: м. Сімферополь, вул. Ракетна, буд. 34 “Б”, площею 19 кв.м. (приміщення № 20, третій поверх). З моменту прийому орендарем приміщення № 20 вважаються зданими Орендарем приміщення № 14. Орендна плата складає 1531,57 грн. та включає в себе витрати за комунальні платежі та інші витрати Орендодавця.
Ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України визначено, що Договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до частини 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення терміну, на який він був укладений.
Оскільки строк дії спірного договору сторони визначили до 09.02.2009р., умовами договору не передбачено продовження його терміну на новий строк в разі відсутності заяв однієї зі сторін про його припинення, доказів укладення між сторонами угоди щодо продовження терміну договору після 09.02.2009р. як і доказів користування позивачем орендованим майном після 09.02.2009р. суду не подавалось, в наслідок суд приходить до висновку, що спірний договір припинив свою дію саме 09.02.2009р.
Таким чином оскільки на момент розгляду справи договір оренди нежитлових приміщень розташованих за адресою: м. Сімферополь, вул. Ракетна, 34 «б» від 10.02.2007 р. укладений між з СПД ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Український продукт» відносно якого заявлено вимогу про розірвання, є припиненим, суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, адже припинення спірного договору тягне відсутність між сторонами спірного матеріального правовідношення, що у свою чергу зумовлює відсутність предмету спору.
Однак слід зазначити, що із припиненням спірного договору, у Приватного підприємства «Український продукт» не припинилося зобов'язання за цим договором щодо сплати заборгованості по орендній платі у разі її наявності, у зв'язку із чим відповідач не позбавлений права звернення до суду із позовом про стягнення з Приватного підприємства «Український продукт» заборгованості про яку йдеться у поясненнях відповідача.
Відносно додаткових пояснень позивача які були надані ним при первинному розгляді справи та в яких заявлено до даткові вимоги про зобов'язання СПД ОСОБА_3 пропустити представника Приватного підприємства «Український продукт» в приміщення орендовані за спірним договором для вивезення майна, суд має зазначити, що Вищий господарський суд України в п. 5 інформаційного листа від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, яким чином господарський суд повинен розцінювати заяву позивача "про уточнення позовних вимог", якщо в ній відсутнє посилання на статтю 22 ГПК та не зазначено, що заяву подано про зміну предмета або підстав позову, відповів таке. Сама лише відсутність посилання у зазначеній заяві на приписи норми процесуального права не означає невідповідності заяви вимогам закону. У вирішенні наведеного питання господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.
Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.
Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз'яснення від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України") зазначав: зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача.
Якщо розцінювати дані пояснення (клопотання) як заяву про зміну предмету позову, то позивач повинен був змінити матеріально-правові вимоги до відповідача заявлені при поданні позову, однак як вбачається з цих пояснень (клопотання), позивач не змінив заявлені раніш вимоги, а лише збільшив їх кількість шляхом висування нових вимог, таким чином подані позивачем пояснення (клопотання) не є власне клопотанням про зміну предмету позову.
Якщо розцінювати зазначені пояснення як збільшення розміру позовних вимог, то у п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України на запитання, чи може бути збільшення розміру позовних вимог пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, відповів таке. Під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу. Таким чином неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Крім того у п.7 інформаційного листа від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи повинен господарський суд приймати до розгляду заяву, в якій позивачем з посиланням на статтю 22 ГПК подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме: крім раніше заявлених вимог про визнання договору недійсним заявлено й вимогу про визнання права власності на певне майно, дається відповідь такого змісту. У наведеній ситуації згадана заява позивача по своїй суті не є власне заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.
Отже подані позивачем пояснення від 03.02.2009р. при первинному розгляді справи в яких позивач додатково просив суд зобов'язати СПД ОСОБА_3 пропустити представника Приватного підприємства «Український продукт» в приміщення орендовані за спірним договором для вивезення майна залишаються судом поза увагою, оскільки подані (заявлені) в порушення приписів ст. 22 ГПК України, адже направлені на збільшення матеріально-правових вимог які були заявлені у позові шляхом висування нових вимог, що не відповідає положенням наведеної норми процесуального законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст. п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Провадження у справі № 2-26/4790.1-2009 про розірвання договору, припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
З оригіналом згідно
Ухвалу направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Медведчук О.Л.