03 листопада 2009 р. № 37/33-09
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Овечкін В.Е.
Чернов Є.В.
Цвігун В.Л.
за участю представників:
ФОП ОСОБА_1ОСОБА_3
розглянув касаційну скаргуФізичної особи-підприємця
ОСОБА_1
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від 17 червня 2009 року
у справі№ 37/33-09 господарського суду Харківської області
за позовомФізичної особи-підприємця
ОСОБА_1
доВиробниче-сільськогосподарська фірма "Відродження" ЛТД
ОСОБА_2
прозобов'язання вчинити дії
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2009 (суддя: Д.Доленчук) в позові про зобов'язання погодити межі земельної ділянки відмовлено.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою, а не підприємцем, тобто не є особою, яка може бути стороною у судовому процесі, тому в частині вимог до нього провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Судом також встановлено, що Виробниче-сільськогосподарська фірма "Відродження" ЛТД не має земельної ділянки, що межує з позивачем, як і фізична особа-підприємець ОСОБА_1, тому прав позивача вони не порушують.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 (судді: М.Токар, В.Івакіна, О.Ільїн) рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2009 залишено без зміни з тих же підстав.
Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм процесуального права.
Скаржник стверджує про розгляд справи за відсутності Виробниче-сільськогосподарської фірми "Відродження" ЛТД, яка не надала суду витребуваних документів, однак суд в порушення ст. 77 ГПК України розгляд справи не відклав.
Скаржник зазначає про неправильне застосування ст. 80 ГПК України в частині припинення провадження у справі, оскільки ст.ст. 1, 2 ГПК України не встановлюють обмежень щодо розгляду справи судом в залежності від статусу особи.
Скаржник посилається на розгляд справи судом у незаконному складі, так як повторна участь судді у розгляді справи не допустима з огляду на розгляд судом у цьому ж складі іншої справи № АС-37/175-07 .
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Перегляд оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку здійснюється в межах вимог касаційної скарги з врахуванням вимог ст.ст. 42, 43, 1115, 1117 ГПК України щодо рівності сторін, змагальності, виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній форм. Виходячи з приписів господарського процесуального законодавства позов складається з трьох елементів: предмет, підстава та зміст. Зокрема, предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову. Такі обставини складають юридичні факти, як тягнуть за собою визначені правові наслідки.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач зобов'язаний самостійно визначити хто вчиняє порушення його права та якою конкретно підставою він обґрунтовує обставини порушення, визначитись з обставинами, на підставі яких він вважає, що його права порушені певними особами, та довести їх.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій виробниче-сільськогосподарська фірма "Відродження" ЛТД не має земельної ділянки, що межує з позивачем, як і фізична особа-підприємець ОСОБА_1, тому прав позивача вони не порушують.
Отже, господарський суд дійшов правильного висновку, що оскільки обставин порушення прав позивача з боку визначених ним осіб не встановлено, тому підстави для задоволення вимог відсутні.
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Відповідно до ст.ст. 1, 21 ГПК України сторонами у судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємств та організації, а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідачами, згідно положень ГПК України, є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
З матеріалів справи вбачається, що позов поданий, зокрема, до ОСОБА_2, який є фізичною особою.
Враховуючи наведене, касаційна інстанція визнає правомірним висновок, що за суб'єктним складом спір у частині вимог до ОСОБА_2 господарському суду не підвідомчий.
Нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу як і не подання певних доказів, не є безумовною підставою для відкладення розгляду спору за змістом ст. 77 ГПК України, якщо це не впливає на можливість вирішення спору.
Розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, як підстава для скасування рішення суду, повинен бути пов'язаним із неповідомленням цієї особи належним чином про час і місце засідання суду. При цьому зазначене порушення розглядається в контексті суб'єктивного права особи на захист, тобто саме особа, право якої на участь при розгляді судом справи порушено, може вимагати усунення такого порушення.
Скаржником не доведено обставин не повідомлення належним чином учасника судового процесу про розгляд справи, не наведено конкретних доказів, що узалежнюють вирішення спору.
Відповідно до вимог ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Посилання скаржника про порушення норм процесуального права ґрунтуються на невірному розумінні цих норм, підстав відмови в позові не спростовують, тому відхиляються за необґрунтованістю.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 та рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2009 у справі № 37/33-09 господарського суду Харківської області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В.Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун