Справа № 353/1090/16-а
Провадження № 2-а/353/16/17
14 березня 2017 року м.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Луковкіна У.Ю.
з участю: секретаря Бойко В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумачі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Тлумацького відділення поліції Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області лейтенанта поліції Шіляка Олега Богдановича про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -
06.12.2016 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 595412 від 14.09.2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 170 грн., яка була складена з тих підстав, що він 14.09.2016 року о 22 год. 50 хв. по вул. Винниченка в м. Тлумачі Івано-Франківської області керував автомобілем марки «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1, на якому не освітлювався номерний знак у темну пору доби та будучи не пристебнутим ременем безпеки.
В позовній заяві позивач вказує, що з постановою в справі про адміністративне правопорушення він не згідний, вважає, що постанова винесена з суттєвим порушенням чинного законодавства. Він справді користується вищезазначеним автомобілем, однак у вказаний інспектором час та дату транспортним засобом не користувався, не експлуатував його у нічний час з технічними несправностями зовнішніх світлових приладів та Правил дорожнього руху України не порушував, а відповідні протиправні дії інспектора поліції зумовлені виключно неприязними відносинами, які між ними склалися. Вказує, що жодних доказів того, що він в зазначений час керував транспортним засобом в працівника поліції бути не може, так як в цей час він перебував вдома за місцем свого проживання. Працівник ДАІ може скласти протокол лише припинивши адміністративне правопорушення та встановивши особу порушника. Оскаржувана постанова винесена без результатів застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відео-фіксації, що працюють в автоматичному режимі. Також описуючи фактичні обставини вчиненого правопорушення інспектор фактично вказав два порушення ст. 121 КУпАП, за які особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності, а саме керування транспортним засобом будучи не пристебнутим ременем безпеки та керування транспортним засобом у темну пору доби з неосвітленим номерним знаком, однак в кінцевому результаті його притягнуто до відповідальності лише за п. 6 ст. 121 КУпАП за неосвітлений номерний знак у темну пору доби і залишено без уваги порушення п. 5 цієї ж статті за порушення правил користування ременями безпеки. Таким чином інспектором порушено правила ст. 36 КУпАП на накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень. Крім того, інспектор ДАІ у постанові в справі про адміністративне правопорушення у графі, де вказується вид адміністративного стягнення, вніс суперечливі дані: сума штрафу зазначена цифрами, не відповідає сумі зазначеній словами, що також робить неможливим виконання такої постанови. Також в постанові у справі про адміністративне правопорушення не вказано пункту ПДР України, який він порушив.
Таким чином, вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, оскільки правила дорожнього руху він не порушував. В його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, постанова в справі про адміністративне правопорушення та протоколи про адміністративні правопорушення складені з численними порушеннями та не відповідають вимогам чинного законодавства, тому постанова підлягає скасуванню. Також просив поновити йому пропущений з поважних причин строк звернення до суду з вказаним позовом.
ОСОБА_1 (позивач) в судове засідання не з'явився, однак до суду подав письмову заяву, в якій вказав, що позов підтримує та просив провести розгляд справи без його участі.
Відповідач - інспектор Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області лейтенант поліції Шіляк О.Б. тричі в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до п. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом 06.12.2016 року пропустивши процесуальний строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, однак просив його поновити, посилаючись на поважність причин пропуску строку, оскільки він не знав про існування постанови в справі про адміністративне правопорушення, а дізнався про неї 21.11.2016 року, отримавши з ВДВС Тлумацького РУЮ листа з постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 52903852 від 17.11.2016 року про необхідність сплатити штраф за вчинене адміністративне правопорушення (а.с. 4, 4 зворот). На підставі вказаного листа, позивач 25.11.2016 року звернувся в Тлумацький районний відділ ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області з заявою про видачу йому копій документів виконавчого провадження (а.с. 5), які він отримав цього ж дня, в тому числі і копію постанови в справі про адміністративне правопорушення від 14.09.2016 року. Також 25.11.2016 року він звернувся у Тлумацьке відділення поліції Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області із заявою про отримання копій протоколів у справі про адміністративне правопорушення, які отримав 28.11.2016 року (а.с. 7, 8, 9).
Статтею 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Враховуючи те, що в постанові в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 595412 від 14.09.2016 року відсутній підпис ОСОБА_1 та будь-які інші відомості про вручення або направлення її копії позивачу, а також відповідачем по справі не надано суду жодних доказів про направлення та вручення даної постанови, суд вважає, що ОСОБА_1 (позивач) слід поновити строк на оскарження постанови серії ПС2 № 595412 від 14.09.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП, оскільки він дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів 25.11.2016 року від працівників Тлумацького РВ ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, а 05.12.2016 року направив до суду адміністративний позов.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав:
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Крім того, суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.
Так, суд звертає увагу на те, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб'єкт владних повноважень - відповідач - повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.
Судом встановлено, що 14.09.2016 р. інспектором Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Шіляком О.Б. відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 172190 від 14.09.2016 року, а саме про те, що 14.09.2016 року року о 22 год. 50 хв. по вул. Винниченка в м. Тлумачі Івано-Франківської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN GOLF», д.н.з. НОМЕР_1, та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3 (В) ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП (а.с. 8). Також 14.09.2016 р. інспектором Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Шіляком О.Б. відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 № 172189 від 14.09.2016 року, а саме про те, що 14.09.2016 року року о 22 год. 50 хв. по вул. Винниченка в м. Тлумачі Івано-Франківської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN GOLF», д.н.з. НОМЕР_1, з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби, чим порушив вимоги п. 2.9 (В) ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 6 ст. 121 КУпАП.
14.09.2016 р. інспектором Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області лейтенанта поліції Шіляком О.Б. відносно позивача винесено постанову серії ПС2 № 595412 від 14.09.2016 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП, з тих підстав, що 14.09.2016 року року о 22 год. 50 хв. по вул. Винниченка в м. Тлумачі Івано-Франківської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN GOLF», д.н.з. НОМЕР_1, на якому не освітлювався номерний знак у темну пору доби, а також не був пристебнутий ременем безпеки (а.с. 6). До ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн., однак дана сума не відповідає сумі зазначеній у вказаній постанові прописом.
Згідно п. 2.3. (в) ПДР України для забезпечення безпеки руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватись ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Згідно п. 2.9 (в) ПДР України водієві забороняється керувати транспортними засобами не зареєстрованими у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу, не відповідає вимогам стандартів, закріплений не в установленому для цього місці, закритий іншими предметами и забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий..
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ремнями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП Керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з вищенаведеної постанови ОСОБА_1 вчинив два адміністративні правопорушення, а саме: керував транспортним засобом на, якому не освітлювався номерний знак у темну пору доби та не був пристебнутий ременем безпеки, відповідальність за які передбачена відповідно ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч. 6 ст. 121 КУпАП Проте, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої лише за ч. 6 ст. 121 КУпАП та не вирішено питання стосовно ч. 5 ст. 121 КУпАП. Крім цього, в постанові у справі про адміністративне правопорушення містяться тільки посилання на протокол серії АП2 № 172189 від 14.09.2016 року, а посилання на протокол серії АП2 № 172190 від 14.09.2016 року в постанові відсутні.
В протоколах про адміністративне правопорушення серії АП2 № 172190 від 14.09.2016 року та серії АП2 № 172189 від 14.09.2016 року в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підпису в присутності двох свідків, однак відомості стосовно адреси проживання свідків взазані не в повному обсязі, що позбавляє суд можливості викликати їх в судове засідання для встановлення дійсних обставин справи та викликає сумніви щодо їх присутності під час складання зазначених протоколів.
Вище зазначена постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку. Проте на підтвердження постанови до матеріалів справи не додано жодних доказів щодо вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Посилання на жоден з цих доказів у винесеній постанові у справі про адміністративне правопорушення, немає.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечення на позов не подав, не надав суду показань технічних приладів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням ПДР, будь-яких інших доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення суду не представив.
За вищевказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність належних та достатніх доказів для констатування факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, відповідно, і вчинення правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі ч.ч. 5, 6 ст. 121, ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 292, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 7, 8 159-163, 254 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії ПС2 № 595412 від 14.09.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 595412 від 14.09.2016 року, винесену інспектором Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Шіляком Олегом Богдановичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в сумі 170 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП - закрити, в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області.
Головуюча У.Ю. Луковкіна