Справа № 345/64/17
Провадження № 22-ц/779/477/2017
Категорія 48
Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В.
Суддя-доповідач Горейко М.Д.
14 березня 2017 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Горейко М.Д.
суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.
секретаря Возняк В.Д.,
з участю апелянта ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, їх представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів - орган опіки і піклування Калуської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 03 лютого 2017 року, -
В січні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися в суд з наведеним позовом до ОСОБА_2, в обґрунтування якого зазначили, що позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 22.01.2015 року. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу син залишився проживати з матір'ю ОСОБА_2, яка з моменту розірвання шлюбу почала створювати перешкоди батькові ОСОБА_4 та бабусі ОСОБА_5 у спілкуванні з дитиною. З даного приводу позивач ОСОБА_4 звернувся до комісії з питань захисту прав дитини Калуської районної державної адміністрації. Розпорядженням №136 від 15.05.2015 року Калуська районна державна адміністрація надала право батькові ОСОБА_4 зустрічатися з дитиною ОСОБА_7 кожної першої та третьої суботи місяця з 12-00 год. до 16-00 год., кожної другої та четвертої неділі місяця з 12-00 год. до 18-00 год., та щосереди з 11-00 год. до 15-00 год. за його місяцем проживання за адресою: АДРЕСА_1. Згідно розпорядження Калуської районної державної адміністрації №215 від 08.07.2016 року бабусі ОСОБА_5 надано право зустрічі з онуком ОСОБА_7 щовівторка з 13-00 год. до 18-00 год. Проте, відповідач вказані розпорядження ігнорує та продовжує чинити позивачам перешкоди у спілкуванні із сином та онуком. У зв'язку з наведеним позивачі просять позов задовольнити, зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не перешкоджати їм брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1; визначити наступні способи участі ОСОБА_4 у вихованні сина: право зустрічі із сином кожної першої та третьої суботи місяця з 12-00 год. до 17-00 год., кожної другої та четвертої неділі місяця з 12-00 год. до 18-00 год. та щосереди з 11-00 год. до 15-00 год. за його місцем проживання АДРЕСА_1; визначити наступні способи спілкування бабусі дитини ОСОБА_5 зі своїм онуком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1: право зустрічі із онуком щовівторка з 13-00 год. до 18-00 год.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 03 лютого 2017 року задоволено частково позов ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визначено наступні способи участі ОСОБА_4 у вихованні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, надавши можливість зустрічатися із сином кожної першої та третьої суботи місяця з 14-00 год. до 17-00 год., кожної другої та четвертої неділі місяця з 13-00 год. до 18-00 год.
Визначено наступні способи участі ОСОБА_5 у вихованні онука ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, надавши можливість зустрічатися із онуком щоп'ятниці з 15-00 год. до 18-00 год.
В задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема вказує, що незважаючи на важкість даної категорії справ, суддя ухвалою від 16.01.2017 року призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09-00 год. 27.01.2017 року без проведення попереднього судового засідання. З ініціативи суду розгляд справи в зазначений час не відбувся та був відкладений на 03.02.2017 року, про що її та представника було повідомлено напередодні телефонограмою. У зв'язку з фізичною неможливістю її представника з'явитися в судове засідання 03.02.2017 року, ним було подано заяву про відкладення розгляду справи на інший день. Проте суд таку заяву її представника не задовольнив, чим позбавив його можливості належним чином представити її інтереси та подати докази. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд взяв до уваги тільки пояснення позивачів та свідка ОСОБА_8, яка є рідною сестрою позивача, а тому є зацікавленою особою.
Апелянт стверджує, що жодних перешкод позивачам у спілкуванні з дитиною вона не чинить і лише коли дитина хворіла, то вона пропонувала позивачам спілкуватися з дитиною за її місцем проживання в с. Новиця Калуського району Івано-Франківської області, однак позивачі її пропозиції ігнорували.
Апелянт також вважає, що спілкування їхнього з відповідачем сина ОСОБА_9 з його батьком та бабусею без присутності будь-кого з членів її сім'ї та поза межами його теперішнього місця проживання перешкоджатиме нормальному розвиткові дитини, оскільки після спілкування з позивачами наодинці син часто приходив додому стривоженим, замкнутим, знервованим. Факт змін в поведінці дитини після зустрічей з позивачами можуть підтвердити ОСОБА_10 та ОСОБА_11
Проводити зустрічі сина ОСОБА_9 з позивачами у звичному та комфортному для нього середовищі, тобто за місцем його проживання та в обов'язковій присутності його рідної матері або когось з членів його теперішньої сім'ї, мінімізувавши час такого спілкування, порекомендувала також практичний психолог, арт-терапевт ОСОБА_12, до якої вони звернулися, побачивши зміни в поведінці дитини.
Крім того, апелянт просила взяти до уваги поведінку позивача ОСОБА_4, який, після її звернення до служби у справах дітей Калуської районної державної адміністрації з приводу розгляду питання про обмеження побачень сина з позивачами, наніс їй легкі тілесні ушкодження та погрожував фізичною розправою. Також апелянт зауважує, що після розлучення з ОСОБА_4 останній самовільно забрав свідоцтво про народження сина ОСОБА_9 і не повертає його, у зв'язку з чим вона змушена була повторно виробити свідоцтво про народження дитини.
З наведених підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким визначити наступні способи участі ОСОБА_4 у вихованні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, надавши йому можливість зустрічатись із сином кожної першої суботи місяця з 14-00 год. до 17-00 год. та кожної третьої неділі місяця з 14-00 год. до 17-00 год. в обов'язковій її присутності або присутності будь-кого з інших членів її сім'ї за місцем проживання дитини за наступною адресою: АДРЕСА_2; визначити наступні способи участі ОСОБА_5 у вихованні онука ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, надавши їй можливість зустрічатись із онуком кожної другої та четвертої п'ятниці місяця з 15-00 год. до 17-00 год. в обов'язковій її присутності або присутності будь-кого з інших членів її сім'ї за місцем проживання дитини за вищевказаною адресою.
У засіданні апеляційного суду апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали з наведених в ній мотивів.
Позивачі та їх представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечили, просили її відхилити. Рішення суду першої інстанції вважали законним та обґрунтованим.
Представник третьої особи - органу опіки і піклування Калуської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явилась, про час та день розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Надіслала суду письмову заяву, в якій вказала, що орган опіки та піклування Калуської РДА підтримує розпорядження від 15.05.2015 року №136 про участь ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина, і розпорядження від 08.07.2016 року №215 про участь ОСОБА_5 у вихованні онука та просила справу розглянути в її відсутності.
З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за її відсутності.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.01.2015 року шлюб між ними розірвано, сина ОСОБА_9 залишено проживати з матір'ю (а. с. 9).
Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо.
Також судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням комісії з питань захисту прав дитини Калуської районної державної адміністрації від 30.04.2015 року №33 (а.с. 10-11) та розпорядженням Калуської районної державної адміністрації від 15.05.2015 року №136 (а.с. 12-13) визначено право зустрічі ОСОБА_4 з дитиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожної першої та третьої суботи місяця з 12-00 год. до 16-00 год., кожної другої та четвертої неділі місяця з 12-00 год. до 18-00 год. та щосереди з 11-00 год. до 15-00 год. за його місцем проживання АДРЕСА_1.
Згідно рішення комісії з питань захисту прав дитини Калуської районної державної адміністрації від 01.07.2016 року №25 (а.с. 14-15) та розпорядження Калуської районної державної адміністрації від 08.07.2016 року №215 (а.с. 16) ОСОБА_5 надано право зустрічі із онуком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, щовівторка з 13-00 год. до 18-00 год.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_4 не позбавлений батьківських прав, ОСОБА_5 є бабусею ОСОБА_7, а тому вони мають гарантоване законом право на спілкування та участь у вихованні сина та онука ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під піклуванням та відповідальністю своїх батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року також визнає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Частиною 1 статті 7 даної Конвенції встановлено, що дитина з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до частини 3 статті 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Особисті немайнові права і обов'язки батьків та дітей, в тому числі відносини між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання, врегульовані також Сімейним кодексом України.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
В силу положень ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частинами 2 і 3 ст. 157 СК України встановлено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
З аналізу наведених норм слідує, що одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім'ї своїх батьків. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Відповідно до ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав до виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Згідно приписів ст. 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Частиною 2 ст. 159 СК України встановлено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
В ході розгляду справи судом не встановлено наявність негативного впливу позивачів на виховання малолітнього ОСОБА_7 та наявних обставин, які б перешкоджали їх зустрічам з малолітнім ОСОБА_7.
Доводи апелянта про те, що син ОСОБА_9 після спілкування з позивачами наодинці часто приходив додому стривоженим, замкнутим, знервованим були предметом дослідження суду першої інстанції, їм дана оцінка в сукупності зі всіма встановленими обставинами справи, на підставі яких суд правильно дійшов висновку про недоведеність таких тверджень відповідача.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що вона не перешкоджала в зустрічах дитини з батьком і бабусею, оскільки сама ствердила, що не заперечує проти такого спілкування, але тільки за місцем її проживання та в її присутності чи інших членів її сім'ї. При цьому вона не обґрунтувала в чому є необхідною її присутність чи інших членів її сім'ї та саме за місцем їх проживання.
При визначенні способів участі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вихованні сина та онука ОСОБА_7, і надання можливості зустрічатися з ним, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з рішення комісії з питань захисту прав дитини Калуської районної державної адміністрації від 30.04.2015 року №33 (а.с. 10-11) та розпорядження Калуської районної державної адміністрації від 15.05.2015 року №136 (а.с. 12-13), рішення комісії з питань захисту прав дитини Калуської районної державної адміністрації від 01.07.2016 року №25 (а.с. 14-15) та розпорядження Калуської районної державної адміністрації від 08.07.2016 року №215 (а.с. 16), які містять рекомендації щодо доцільності встановлення батьку та бабі малолітнього ОСОБА_7 часу спілкування з ним без обов'язкової участі матері підчас їх зустрічей за місцем їх проживання в с. Добровляни Калуського району відповідно до встановленого графіку, а також з урахуванням того, що розпорядок дня хлопчика, який є малолітнім, потребує забезпечення певного режиму, відпочинку, дотримання особистої гігієни тощо. Зокрема, судом правильно враховано, що ОСОБА_7 27 лютого виповнюється 6 років і з 01.09.2017 року він почне відвідувати школу. А тому при визначенні часового проміжку спілкування позивачів із сином та онуком, необхідно враховувати, що для того, щоб таке спілкування не зашкодило інтересам дитини, зокрема в майбутньому не позначилося негативно на навчальному процесі та не перешкодило виконанню домашніх завдань, визначення днів побачень у вихідні дні та в п'ятницю після обіду якнайкраще відповідатиме інтересам дитини.
При цьому судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що між сторонами склались неприязні стосунки, що їх сумісне перебування з дитиною буде негативно впливати на психічний, духовний та емоційний стан дитини.
За наведених обставин суд правильно дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, надати можливість ОСОБА_4 зустрічатися із сином кожної першої та третьої суботи місяця з 14-00 години до 17-00 години, кожної другої та четвертої неділі місяця з 13-00 години до 18-00 години, а ОСОБА_5 - щоп'ятниці з 15-00 години до 18-00 години.
Зазначений порядок спілкування буде достатнім і відповідатиме принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дитини, підтримці зв'язку з родичами.
Доводи апелянта про порушення судом її процесуального права бути присутнім в судовому засіданні та надати докази, не заслуговують на увагу, оскільки 25.01.2017 року вона подала суду письмову заяву, в якій вказала, що заперечує проти позову та просила проводити розгляд справи у її відсутності. При цьому не додала будь-яких документів, що стосуються спірних правовідносин. ЇЇ представник також 03.02.2017 року подав суду письмову заяву, в якій просив відкласти розгляд справи, не зазначивши поважності причини неявки в судове засідання та не вказавши про бажання подати докази на заперечення позовних вимог.
В силу дії ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
З урахуванням наведених обставин та норм процесуального права колегія суддів не досліджувала докази, які не були предметом дослідження суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків першої інстанції.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому в силу ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 03 лютого 2017 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Горейко М.Д.
Судді: Бойчук І.В.
Ясеновенко Л.В.