12 жовтня 2009 р. № 14/698-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддівКривди Д.С.,
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
перевіривши матеріали касаційної скаргиВиконавчого комітету Сумської міської ради
на рішеннягосподарського суду Сумської області від 08.12.2008 року
у справі№14/698-08 господарського суду Сумської області
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Сумської міської ради
про зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності,
Касаційна скарга Виконавчого комітету Сумської міської ради не відповідає вимогам ст.111 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
У відповідності до п.2 ст.3 зазначеного Декрету державне мито із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Із позовних заяв майнового характеру державне мито справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру -5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 33 Інструкції Про порядок обчислення та справляння державного мита, розробленої на виконання Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за №50 з позовних заяв, що носять одночасно майновий і немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.
При цьому слід зазначити, що вимога позивача про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна носить майновий характер.
Виконавчий комітет Сумської міської ради у касаційній скарзі просить скасувати повністю прийняте у справі судове рішення та передати справу на новий розгляд. Тобто, заявник фактично просить переглянути зазначене судове рішення у повному обсязі, яке містить висновки як по майновим, так і немайновим вимогам.
За таких обставин, додана до матеріалів касаційної скарги квитанція №259 від 10.09.2009 про перерахування скаржником державного мита в сумі 42,50грн. за подання касаційної скарги не може бути визнане судом належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством розмірі, оскільки мито обраховано помилково, і є підставою для повернення касаційної скарги у відповідності з пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.86, 111, п.4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Сумської міської ради на рішення господарського суду Сумської області від 08.12.2008 року у справі №14/698-08 повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький