22 вересня 2009 р. № 12/189
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:Кравчука Г.А.
Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.
перевіривши матеріали касаційної скарги Львівської міської ради
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду
від13.05.2009р.
у справі№12/189
Господарського судуЛьвівської області
за позовомЛьвівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі: 1). Міністерства транспорту та зв'язку України; 2). Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"
до1). Виконавчого комітет Львівської міської ради
2). Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації
3). Львівської міської ради
провизнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, як органу управління майном, права державної власності на об'єкт нерухомого майна, закріплений за відокремленим підрозділом "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на праві повного господарського відання та облікованого на його балансі, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька, 48, а саме: будівля "літ А-2" загальною площею 454, 1 м2, -
Касаційна скарга Львівської міської ради не може бути прийнята до розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.
Як вбачається з матеріалів справи №12/189, позов в ній пред'явлений Львівським міжрайонним транспортним прокурором в інтересах держави в особі: Міністерства транспорту та зв'язку України та Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Виконавчого комітет Львівської міської ради, Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації та Львівської міської ради.
Згідно ч. 1 ст. 1111 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 цього Кодексу до скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Як вбачається з останнього аркушу касаційної скарги, одним з додатків до неї (п. 6 Додатків) є доказ надіслання касаційної скарги сторонам. В якості такого доказу до матеріалів скарги приєднаний реєстр відправки рекомендованих листів від 17.07.2009р., який містить відомості про здійснення поштових відправлень на адреси: Львівського міжрайонного транспортного прокурора, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" та Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації.
Разом з тим, будь-які докази або відомості про направлення копії касаційної скарги відповідачу-1 -Виконавчому комітету Львівської міської ради -в матеріалах касаційної скарги відсутні, що є порушенням вищевказаних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, та є перешкодою для порушення та здійснення касаційного провадження.
Зважаючи на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що вказана обставина є підставою для повернення касаційної скарги відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позов в ній пред'явлений про визнання права власності на нерухоме майно.
Оскарженою постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Городечної М.І., суддів Юркевича М.В., Кузя В.Л.) залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2009р. (суддя Манюк П.Т.), яким позов задоволено. Постановлено визнати за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, як органу управління майном, право державної власності на об'єкт нерухомого майна, закріплений за відокремленим підрозділом "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на праві повного господарського відання та облікованого на його балансі, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Чернівецька, 48, а саме: будівлю "літ А-2" -нежитлові приміщення загальною площею 454, 1 м2.
В своїй касаційній скарзі Львівська міська рада просить вказані рішення і постанову скасувати і прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, проте державне мито з касаційної скарги сплачене не у встановленому законом розмірі виходячи з наступного.
Згідно ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до п.32 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N15, з позовних заяв про право власності на майно державне мито сплачується виходячи із вартості майна, тобто підлягає сплаті як із спору майнового характеру.
В матеріалах справи містяться документи про взяття на бухгалтерський облік оспорюваного майна (а.с. 24), в яких зазначена вартість цього майна -166 029 грн., отже державне мито з касаційної скарги підлягає обрахуванню та сплаті виходячи з вказаної суми.
Відповідно до ст.3 п.2 пп. “а” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст.3 п.2 пп. “г” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із касаційних скарг на рішення та постанови державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Отже державне мито з касаційної скарги належить обчислювати та сплачувати до державного бюджету з врахуванням вимог вказаних норм Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру.
Разом з тим, в якості доказу сплати державного мита до касаційної скарги Львівської міської ради доданий примірник платіжного доручення №313 від 09.07.2009р. про сплату 42, 50 грн. державного мита з касаційної скарги, а отже державне мито з касаційної скарги сплачене не у встановленому розмірі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
За вказаних обставин касаційна скарга Львівської міської ради підлягає поверненню відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 86, пунктами 3, 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2009р. у справі №12/189 Господарського суду Львівської області повернути особі, що її подала, а справу -до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало