ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
09.09.2009 р. 16:20 № 2а-624/09/2670
За позовом Липової Ганни Володимирівни
ДоПрокуратури Печерського району міста Києва
провизнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду заяви про злочин
Суддя Вовк П.В.
Секретар судового засідання Голод В.С.
Представники:
від позивача Нестерак В.М.
від відповідача не прибув
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.09.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 14.09.2009.
Липова Ганна Володимирівна (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (з урахуванням усних уточнень представника позивача 09.09.2009 року) про визнання протиправною бездіяльність прокуратури Печерського району міста Києва (далі відповідач) щодо не розгляду заяви позивача про злочин від 17.03.2008 року, зобов'язання відповідача зробити перевірку за скаргою позивача, відповідно до ст. ст. 98, 99 КПК України порушити кримінальну справу та стягнення на користь позивача 3000,00 витрат понесених позивачем на оплату правової допомоги.
03.02.2009 року Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-624/09/2670.
09.09.2009 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити позов.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідач порушив ст. 30 Закону України «Про прокуратуру»та права позивача не провівши перевірку за заявою позивача від 17.03.2008 року.
Відповідач, який належним чином повідомлений про дату час та місце проведення судового засідання, повноважного представника до суду повторно не направив, суд про причини неприбуття представника не повідомив, докази витребувані судом до суду не надав. Заяв про розгляд справи за відсутністю представника відповідача до суду не надходило.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач (суб'єкт владних повноважень), який належним чином повідомлений про дату час та місце проведення судового засідання без поважних причин не прибув до суду, а тому вирішення справи відбуватиметься на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд -
17.03.2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просить :
- перевірити законність проведення обшуку 13 березня 2008 року в квартирі №37 будинку,35 по вул. Щербакова м. Києва у гр. Турменкових працівниками ВБОН Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві і затримання позивача,
- перевірити правові підстави затримання позивача за ст. 263 КУпАП, працівниками міліції 13 березня 2008 року з 10 годин до 14 години 14 березня 2008 року
- порушити кримінальну справу за ст. 364 КК України проти двох працівників ВБОН Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, які зловживаючи владою і службовим станом, причинили йому тілесні ушкодження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру»органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор України відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини», затвердженої наказом Генерального прокурора України № 66/13-0к від 24.06.2004 року (далі Інструкція), заявою чи повідомленням про злочин слід вважати усні чи письмові звернення громадян, заяви і повідомлення підприємств, установ організацій посадових осіб, представників влади, громадськості матеріали службових перевірок, які містять відомості про вчинені чи підготовлювані злочини або про ознаки злочинного діяння за умови коли письмова заява підписана фізичною особою, від імені якої зроблено цю заяву.
Зазначена вище норма, кореспондується з ст. 95 КПК України, щодо визначення форми письмової заяви про злочин, а саме заява має бути зроблена в письмовій формі та підписана особою від імені якої її подано.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у Кримінально-процесуальному кодексі відсутня норма, що містить вказівку щодо порядку викладу змісту заяв або повідомлень про злочини. Це означає, що закон не обмежує зміст даних офіційних повідомлень процесуальними рамками.
З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що заява позивача від 17.03.2008 року є заявою про злочин.
Відповідно до п. 2.11 Інструкції заяви і повідомлення, інша інформація про злочин, що надійшли до прокуратури, невідкладно доповідаються в день надходження в прокуратурі районного або міського рівня-прокурору. Керівник прокуратури залежно від характеру інформації, яка міститься у заявах і повідомленнях про злочин, визначають у формі резолюції порядок проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України або передачу їх до інших органів за підслідністю.
Отже, виходячи з вищенаведеної норми, розгляд органами прокуратури, заяв (повідомлень, іншої інформації) про злочин здійснюється в порядку, передбаченому ст. 97 КПК України.
Відповідно до ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.
Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
Отже, зазначеною вище статтею встановлено вичерпний перелік рішень, які приймають прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя отримуючи заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, у даному випадку, з моменту отримання заяви позивача від 17.03.2008 року відповідач мав прийняти протягом встановлених законом строків одне з трьох рішень, передбачених ст. 97 КПК України.
Відповідно до части 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, доказів належного розгляду заяви позивача від 17.03.2008 року до суду не надав.
З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про злочин від 17.03.2008 в порядку та строки, встановлені ст. 97 КПК України та зобов'язання розглянути заяву є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позовні вимоги, в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву, порушити кримінальну справу та стягнення на користь позивача 3000,00 витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з змісту ст. 97 КПК України, розгляд заяв і повідомлень про злочини, як діяльність прокурора, слідчого, дізнавача, судді, полягає у їх вивченні, аналізі, оцінці, у разі необхідності перевірці, й прийнятті трьох можливих рішень по суті: порушення кримінальної справи, відмова в порушенні кримінальної справи або направлення заяви чи повідомлення за належністю.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що у даному випадку вимога про зобов'язання відповідача прийняти, рішення саме про порушення кримінальної справи, є втручанням в діяльність відповідача та такою, що звужує його повноваження щодо можливості прийняття рішень, передбачених ст. 97 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати на правову допомогу віднесені до судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Отже, виходячи з аналізу даних норм, правовою допомогою в адміністративному процесі визнається допомога правового характеру лише адвоката або у визначених законом випадках іншого фахівця у галузі права, які її надають на підставі договору, а право на їх компенсацію виникає тільки після підтвердження фактичного понесення особою, заявлених до компенсації витрат.
На підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача 3000,00 грн. в рахунок компенсації за понесені позивачем витрати на правову допомогу, представник позивача надав суду угоду від 29.01.2009 року, копію якої долучено до матеріалів справи.
Відповідно до вищевказаної угоди, позивач довіряє адвокату Нестераку В.М. (представник позивача у справі) бути представником за двома адміністративними позовами та захищати права та інтереси позивача.
Дані про надання Нестераком В.М. позивачу платної правової допомоги та вартості наданих послуг у вищезазначеній угоді відсутні.
Враховуючи, що інших доказів, понесення позивачем витрат на правову допомогу суду не надано, суд прийшов до висновку, що позивачем не підтверджено здійснення ним витрат на правову допомогу у розмірі заявленому до стягнення.
Відповідно до частини 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи часткове задоволення немайнових позовних вимог, суд прийшов до висновку, що розмір судових витрат, які підлягають поверненню позивачу складає 03,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 158-163, КАСУ, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність прокуратури Печерського району міста Києва щодо не розгляду заяви Липової Ганни Володимирівни про злочин від 17.03.2008 року.
3. Зобов'язати прокуратуру Печерського району міста Києва розглянути заяву Липової Ганни Володимирівни від 17.03.2008 в порядку, передбаченому ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України.
4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.
5. Присудити на користь Липової Ганни Володимирівни з Державного бюджету України 03,00 грн. сплачених судових витрат.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя П.В. Вовк