01 березня 2017 рокусправа № 334/6627/16-а (2-а/334/376/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя, в якому просив:
- визнати протиправними дії УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо відмови у обчисленні та призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно ст.. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 15.01.2011 року;
- зобов'язати УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя обчислити, призначити та виплачувати з 19 вересня 2016 року пенсію за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р № 1789-ХІІ (в редакції від 15.01.2011) на підставі довідок прокуратури Запорізької області від 02.09.2016р. №11-533вих.-16, від 15.09.2016р. № 18-724 вих-16, від 15.09.2016р. № 18-725вих-16 у розмірі 90% від суми місячного (чинного) заробітку з урахуванням фактично отримуваних виплат і умов праці за останні 24 календарні місяці роботи підряд на прокурорсько-слідчих посадах, без обмеження та оподаткування.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у відповідності до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-III від 12.07.2001р.). Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 з 19 вересня 2016 року пенсію за вислугу років у відповідності до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ(в редакції Закону №2663-III від 12.07.2001р.) у розмірі 90% від суми місячного (чинного) заробітку з урахуванням фактично отримуваних виплат і умов праці.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити повністю.
Сторони, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явились.
Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя, з 13.04.2016р. йому була призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи загального захворювання згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки, позивач працює на посаді заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №3, тому призначена пенсія по інвалідності не виплачується, відповідно до положень ч.1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015р. №909).
19 вересня 2016р. ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Дніпровському районі м. Запоріжжя з заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 15.01.2011 року. До заяви позивачем було додано: копію паспорту, копію диплома, копію ідентифікаційного номера, довідку про заробітну плату від 15.09.2016р. №18-724вих.-16, довідку про складові заробітної плати від 15.09.2016р. 18-725вих.-16 (за період з вересня 2011 року по серпень 2016 року включно), довідку про стаж роботи від 02.09.2016р. №11-553вих-16, видані прокуратурою Запорізької області (а.с.22).
23 вересня 2016 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя листом 268/К-1 відмовило позивачу у призначенні пенсії з посиланням на те, що у ОСОБА_1 недостатній необхідний для призначення пенсії за вислугу років стаж роботи на посадах прокурорів та слідчих прокуратури, який станом на 31.08.2016 року становить 17 років 10 місяців 20 днів років 03 місяці 19 днів, при загальному страховому стажі 20 роки 3 місяці 19 днів, тоді як відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній з 01.01.2015р.) прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, перебуваючи на службі в органах прокуратури, мав законні сподівання отримання пенсії за вислугу років за наявності 20 річного стажу, які ґрунтувалися на нормах ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 12.07.2001року), а тому з урахуванням стажу роботи позивача в органах прокуратури, відповідач повинен був призначити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90 % від суми місячного чинного заробітку з дня звернення до відповідача з відповідною заявою.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокурату» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ, з яким втратили чинність ч. 1,2,5,7,8,9,10,12-21 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ.
Відповідно до приписів ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент звернення позивача з заявою) прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.
Згідно ч.2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч.6 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що до вислуги років зараховується, зокрема, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії довідки, виданої прокуратурою Запорізької області від 02.09.2016 року № 11-553вих.-16, стаж роботи за вислугу років ОСОБА_1 станом на 31.08.2016 року складає 20 років 03 місяці 19 днів, з них: половина строку навчання у ВУЗі - 02 роки 04 місяці 29 днів, робота на прокурорсько-слідчих посадах - 17 років 10 місяців 20 днів (а.с.19).
З наведеного вбачається, що станом на 19.09.2016 року ОСОБА_1 не має необхідного стажу за вислугу років, передбаченого ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697- VІІ.
Посилання суду першої інстанції на те, що приписами ст.21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, колегія суддів в даному випадку вважає помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 визначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч.1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Крім того, колегія суддів зазначає про те, що положення Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697- VІІ, в період дії якого позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, неконституційними не визнано, а тому вищезазначений закон є чинним та обов'язковим до виконання.
Отже, оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років 19.09.2016 року, тобто в період дії Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697- VІІ, тому відповідач правомірно відмовив у призначені та виплаті зазначеного виду пенсії.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки останнє винесено з порушенням норм матеріального права при неповному встановленні обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення вимог апеляційної скарги та скасування постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2016 року з винесенням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2016 року у справі № 334/6627/16-а(2-а/334/376/16) - скасувати.
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: Т.С. Прокопчук
Суддя: А.В. Шлай