79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.03.2017р. Справа № 914/3248/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг», м. Львів
до відповідача: Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич
про відшкодування додаткових витрат
Суддя Мазовіта А.Б.
Секретар Волошин О.Я.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник (договір б/н від 06.02.2017 р.);
від відповідача: ОСОБА_2, представник
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич про відшкодування додаткових витрат.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 26.12.2016 р. призначив розгляд справи на 23.01.2017 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представника позивача строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 09.03.2017 р.
Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 12.10.2015 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №12/10/15 про закупівлю робіт за державні кошти. Відповідно до умов даного договору відповідач зобов'язувався виконати роботи по об'єкту «Реконструкція з прибудовою ЗОШ №5 на вул. Зварицькій в м. Дрогобич Львівської області». У зв'язку з тим, що роботи підлягали виконанню у період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року, виникла необхідність забезпечити об'єкт реконструкції теплом. Оскільки відповідач не уклав договору на теплопостачання об'єкта реконструкції, позивач 22.10.2015 р. уклав із Відділом освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради договір №1 про відшкодування комунальних витрат. На виконання вказаного договору позивачем було сплачено 224 996 грн. 02 коп. В подальшому позивач звертався до відповідача про відшкодування понесених додаткових витрат, проте, відповідач залишив такі вимоги без задоволення. Таким чином, з урахуванням п. 6.1.4. договору №12/10/15 від 12.10.2015 р., вимог ст.ст. 16, 850, 875 ЦК України, ст.ст. 224, 225, 322 ГК України, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача додатково понесені витрати у розмірі 224 996 грн. 02 коп.
06.02.2017 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.
Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
У відповідності до п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
Згідно абз. 3 п. 12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.
Провадження у даній справі було порушено 26.12.2016 р., розгляд справи призначено на 23.01.2017 р. Як вбачається з протоколу судового засідання, яке відбулося 23.01.2017 р., в судовому засіданні 23.01.2017 р. було розпочато розгляд справи по суті: судом роз'яснено сторонам права та обов'язки, розглядались позовні вимоги.
Відповідно до абз. 2 п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» заява про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
З наведеного випливає, що заява про зміну підстав позову подана з порушенням вимог ст. 22 ГПК України, а тому підлягає залишенню без розгляду.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
12.10.2015 р. між Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» (підрядник) укладено договір №12/10/15 про закупівлю робіт за державні кошти.
За цим договором підрядник (позивач) зобов'язувався виконати замовникові роботи по об'єкту «Реконструкція з прибудовою ЗОШ №5 на вул. Зварицькій в м. Дрогобич Львівської області. Перша черга» відповідно до проектно-кошторисної документації та умов цього договору та здати їх у встановлений строк, а замовник (відповідач) зобов'язувався передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти і оплатити згідно з умовами цього договору закінчені роботи.
Пунктом 3.1. договору №12/10/15 від 12.10.2015 р. передбачено, що ціна договору становить 4 498 000,00 грн.
Згідно п. 4.1. договору №12/10/15 від 12.10.2015 р. фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів. Платіжні зобов'язання виникають при наявності бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) та наявності коштів на рахунку замовника.
Пунктом 5.1 договору №12/10/15 від 12.10.2015 р. встановлено, що строк робіт становить: жовтень 2015 року - грудень 2015 року. Етапи виконання робіт фіксуються сторонами в календарному графіку виконання робіт, який оформляється додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Згідно п. 6.1.4. договору №12/10/15 від 12.10.2015 р. замовник зобов'язаний сприяти підряднику в порядку, встановленому договором у виконанні робіт. Надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт).
Відповідно до п. 6.1.4. договору №12/10/15 від 12.10.2015 р. замовник зобов'язаний виконувати належним чином зобов'язання, передбачені договором, Цивільним і Господарським кодексами України, Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 р. та іншими актами законодавства України.
Як зазначив позивач, у зв'язку з тим, що роботи підлягали виконанню у період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року, з метою дотримання вимог щодо якості робіт виникла необхідність у підключенні об'єкта реконструкції до мереж теплопостачання.
22.10.2015 р. між Відділом освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» (замовник) укладено договір про відшкодування комунальних послуг №1.
Згідно п. 1.1. вищевказаного договору виконавець зобов'язувався своєчасно надавати комунальні послуги, а саме: постачання теплової енергії з метою опалення частини приміщень добудови ЗОШ №5 по вул. Зварицькій, 71 у м. Дрогобич, а замовник зобов'язувався відшкодовувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.05.2016 р. у справі №914/585/16 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» на користь Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради заборгованість згідно договору про відшкодування комунальних послуг №1 від 22.10.2015 р. у розмірі 224 996 грн. 02 коп.
У зв'язку із відмовою добровільно відшкодувати вартість витрат на теплопостачання об'єкта, який підлягав реконструкції згідно договору №12/10/15 від 12.10.2015 р., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 224 996 грн. 02 коп. додатково понесених витрат.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Як зазначалося вище, сторони в п. 3.1. договору визначили ціну договору, яка становить 4 498 000,00 грн. Пунктом 3.3. договору сторони узгодили, що погоджена договірна ціна встановлюється на підставі акцептованої пропозиції конкурсних торгів та є невід'ємною частиною договору. Договірна ціна встановлюється твердою з врахуванням коштів на покриття ризиків.
Згідно ч. 2 ст. 844 ЦК України кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 844 ЦК України зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
У п. 24 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві зазначено, що тверда договірна ціна може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін. У разі підвищення підрядником твердої договірної ціни, не передбаченого договором підряду, всі пов'язані з цим витрати, якщо інше не встановлено законом, несе підрядник.
Сторони у договорі підряду можуть передбачати порядок уточнення твердої договірної ціни у разі:
виникнення обставин непереборної сили;
внесення змін до проектної документації;
потреби в усуненні недоліків робіт, що виникли внаслідок невідповідності встановленим вимогам проектної документації, забезпечення якою покладено на замовника;
уповільнення темпів або зупинення виконання робіт за рішенням замовника або з його вини, якщо це викликало додаткові витрати підрядника;
зміни законодавства з питань оподаткування, якщо це впливає на вартість робіт;
істотного зростання (у розмірі, визначеному сторонами) після укладення договору підряду цін на ресурси, які забезпечує підрядник, а також послуг, що надаються йому третіми особами;
в інших випадках, передбачених договором підряду.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони змін до договірної ціни (твердого кошторису) не вносили.
Слід також зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 844 ЦК України підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.
Згідно п. 21 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 р., у разі укладення договору підряду за результатами торгів (тендеру) вид договірної ціни та вимоги до кошторису визначаються у тендерній документації замовника. Договірна ціна у цьому випадку повинна відповідати ціні, зазначеній у тендерній пропозиції підрядника, визнаного переможцем торгів (тендеру).
Зважаючи на те, що укладення договору №12/10/15 від 12.10.2015 р. здійснювалося шляхом закупівлі робіт за державні кошти, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених законом (ч. 5 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель»).
З огляду на те, що строк виконання робіт передбачався у жовтні - грудні, про що позивачу було відомо заздалегідь, позивач, ознайомившись із документацією конкурсних торгів та формуючи свою цінову пропозицію, мав врахувати у її складі витрати на забезпечення об'єкта реконструкції теплом.
Згідно ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Оскільки позивач за роз'ясненнями до відповідача щодо документації конкурсних торгів в частині забезпечення об'єкта джерелом теплопостачання не звертався, не відмовився від укладення договору, визначена ним цінова пропозиція була для нього прийнятною.
Відповідно до ч. 1 ст. 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.
Згідно п. 60 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, замовник надає підряднику необхідні для виконання робіт та визначені договором підряду послуги (побутові, транспортні та інші), складські та інші приміщення, джерела водо-, електро-, газопостачання тощо. Умови та порядок їх надання визначаються договором підряду або окремим договором.
Як вбачається із договору №12/10/15 від 12.10.2015 р., на відповідача (замовника) не покладався обов'язок забезпечення об'єкта реконструкції теплом. Також з матеріалів справи не вбачається, що між сторонами було укладено інші договори, які б передбачали обов'язок відповідача забезпечити об'єкт теплом чи відшкодувати позивачу витрати на теплопостачання в разі укладення ним самостійно договору про теплопостачання із третіми особами.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Як встановлено судом, на відповідача умовами договору №12/10/15 від 12.10.2015 р. не було покладено обов'язок забезпечити об'єкт, який підлягав реконструкції, теплом. Законодавством передбачено, що договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг. Однак, такий договір між сторонами не було укладено.
Отже, відмова відповідача відшкодувати позивачу витрати на забезпечення об'єкта реконструкції теплом, не може бути кваліфікована як протиправна.
Таким чином, позивачем не доведено всіх елементів складу цивільного правопорушення, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 224 996 грн. 02 коп. як збитків є безпідставною.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини позивача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 6, 16, 22, 509, 610, 611, 626, 628, 837, 843, 844, 875, 879 ЦК України, ст.ст. 72, 174, 225, 226 ГК України, п. 60 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 р. та ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В судовому засіданні 06.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 13.03.2017 р.
Суддя Мазовіта А.Б.