28 лютого 2017 року Справа № 904/3473/15
Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 року колегією суддів у складі: Ткаченко Н.Г. (доповідач), Катеринчук Л.Й., Куровський С.В. касаційну скаргу компанії "Tansey Holdings Limited" задоволено, Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 року у справі №904/3473/15 скасовано, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 року у справі №904/3473/15 залишено в силі.
Мною, Катеринчук Л.Й., при прийнятті зазначеної постанови було висловлено окрему думку, суть якої полягає в такому:
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону про банкрутство, на кредитора покладається обов'язок подання документів в обґрунтування заявлених ним конкурсних грошових вимог. Відтак, неподання подання кредитором належних документів в обґрунтування заявлених ним вимог може бути підставою для відмови судом у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Судами встановлено, що конкурсні вимоги "Tansey Holdings Limited" на суму 85 957 111, 37 грн. обґрунтовані укладенням трьохстороннього договору поруки 12.12.2008 року, згідно якого боржник ТОВ "Торговий Дім Профіль України" поручився за виконання зобов'язань кіпрською компанією "Ristipo LTD" (позичальник) перед кіпрською компанією "Tansey Holdings Limited" (позикодавець) за Кредитним договором від 12.12.2008 року, згідно якого позичальник отримав 4 200 000 доларів США, строком повернення до 01.10.2014 року, строк дії поруки згідно пункту 4.8 Договору поруки визначено протягом трьох років з моменту порушення зобов'язання за Основним договором, отже порука є чинною до 01.10.2017 року (том 1, а.с. 9-11, 14-16).
Скасовуючи постанову апеляційного суду від 13.12.2016 року, якою відмовлено у визнанні спірних вимог кредитора до поручителя-боржника з підстав подання неналежних доказів та неподання доказів у визначені строки згідно з Законом про банкрутство, колегія суддів Вищого господарського суду України вийшла за межі наданих касаційному суду повноважень згідно статті 1117 ГПК України, здійснивши власну переоцінку доказів, яким апеляційний суд дав оцінку, як неналежним, з огляду на таке.
Апеляційним судом встановлено неналежність доказів в обґрунтування фактичних обставин надання кредитних коштів за Кредитним Договором від 12.12.2008 року з огляду на неподання доказів фактичного зарахування кредитних коштів на рахунок кіпрської компанії "Ristipo LTD", а банківські виписки від 10.04.2015 року про перерахування спірних сум компанією "Tansey Holdings Limited" не підтверджують фактичного надходження коштів на рахунок позичальника. Також, апеляційним судом встановлено факт неподання доказів про надіслання поручителю ТОВ "Торговий Дім Профіль України" Претензії про виконання зобов'язань за договором поруки від 12.12.2008 року. З огляду на таку оцінку доказів у справі апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції від 20.09.2016 року про визнання та включення до реєстру вимог боржника, як поручителя, на суму 82 447 252, 55 грн.
Залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції від 20.09.2016 року, колегія суддів касаційного суду фактично погодилась з оцінкою доказів, яка була здійснена судом першої інстанції, тим самим переоцінивши докази, яким апеляційний суд дав оцінку, як неналежним.
Вважаю правильною позицію апеляційного суду про неналежність поданих доказів в обґрунтування спірних грошових вимог, оскільки іноземним кредитором кіпрською компанією "Tansey Holdings Limited" не надано в обґрунтування поданих ним грошових вимог належних документів виконання нею кредитних зобов'язань з перерахування коштів кіпрській компанії "Ristipo LTD", які були б засвідчені шляхом їх апостилювання на території Кіпру відповідно до укладеного Україною міжнародного договору.
Матеріалами справи підтверджується подання кредитором в обґрунтування заявлених ним вимог незасвідчених за місцем видання копій банківських виписок, переклад яких засвідчено нотаріусом на території України, що не підтверджує відповідності копії оригіналу документа, виданого Банком Кіпру, а стверджує виключно справжність підпису перекладача ОСОБА_4 на перекладі копії ніким не засвідченої банківської виписки (том 1, а.с. 52 - 222).
Разом з тим, відповідно до статті 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, підписаної 05.10.1961 року, до якої приєдналася Україна 10.01.2002 року та яка набрала чинності для України 22.12.2003 року: "Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступила особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку автентичності відбитку печатки або штампу, яким скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений" .
Відповідно до частини 4 статті 4 ГПК України, "якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору".
Отже, з огляду на приєднання України до Конвенції від 05.10.1961 року, автентичність підпису, печатки на виписці банку іноземної держави (справжність копії документу) для прийняття її в якості доказу судами в Україні вимагає, як засвідчення копії такого документа компетентним органом держави, з якої походить оригінал документа (банківська виписка), так і проставлення апостилю на такій копії компетентним органом держави, в якій видано документ (Кіпру).
З огляду на неподання кредитором кіпрською компанією "Tansey Holdings Limited" належних доказів в обґрунтування виникнення зобов'язань за кредитним договором від 12.12.2008 року та, відповідно, за договором поруки від 12.12.2008 року, вважаю, що суд апеляційної інстанції дійшов в цілому вірного висновку про відмову такому кредитору у визнанні його грошових вимог до боржника-поручителя на суму 82 447 252, 55 грн. та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
З огляду на зазначене, вважаю, що Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 року у справі №904/3473/15 мала бути залишена в силі за наслідком її касаційного перегляду в судовому засіданні від 28.02.2017 року.
Суддя
Вищого господарського суду України Катеринчук Л.Й.