про залишення позовної заяви без розгляду
28 лютого 2017 року 810/852/17
Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 01.03.2001 №71о/с.
Положеннями частини другої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду, відмови у відкритті провадження у справі.
У свою чергу, відповідно до пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд виходить з такого.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
В силу положень частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Цей строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо питань, які виникли під час проходження служби.
Крім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як вбачається з предмету позовних вимог, позивач оскаржує наказ МВС України від 01.03.2001 №71 о/с в його другій частині стосовно вислуги років та просить виправити помилку в вищезазначеному наказі, допущену при розрахунку вислуги років служби в календарному обчисленні в органах внутрішніх справ на день звільнення майора міліції.
Однак, з даною позовною заявою позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду лише 28.02.2017 року (через шістнадцять років), а відтак, із порушенням строку звернення до суду, визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, в позовній заяві позивач вказав, що в жовтні 2016 року перебираючи свої архівні документи йому попався розрахунок вислуги років на пенсію від 03.01.2001 року, проте, як вбачається з позовної заяви та доданих матеріалів до неї, даний розрахунок позивачем отримано саме 01.03.2001 року.
Жодних заяв чи клопотань щодо поновлення строків у разі їх пропуску із поважних причин позивач суду не заявляв і в позовній заяві вони не наведені, а обставини, які б надавали суду підстави вважати, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, судом не встановлені.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із порушенням строку на звернення до суду, визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено правові наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (частина перша статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на зазначене та беручи до уваги те, що адміністративний позов подано позивачем з порушенням строку на звернення до суду, оскільки жодних належних та допустимих доказів, які б надавали суду підстави обчислювати цей строк від іншої дати ніж з 2001року, матеріали позовної заяви не містять, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Разом з цим, залишення адміністративного позову без розгляду на даній стадії не позбавляє позивача права на повторне звернення до адміністративного суду після усунення підстав, з яких позовна заява була залишена без розгляду.
Керуючись статтями 99, 100, 106, 107, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, - надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Василенко Г.Ю.