13 березня 2017 року о/об 10 год. 09 хв.Справа № 808/369/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1.Запорізького обласного військового комісаріату, 2.Центрального об'єднаного районного військового комісаріату м.Запоріжжя
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Центрального об'єднаного районного військового комісаріату м.Запоріжжя (надалі - Відповідач-2, Центральний ОРВК м.Запоріжжя), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати наказ військового комісара Центрального об'єднаного районного військового комісаріату м.Запоріжжя №44 від 11.04.2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста командування Центрального ОРВК м.Запоріжжя з 29.03.2016 відповідно до п.3 ст.36 КЗпП України у зв'язку зі вступом на військову службу; 2) поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді провідного спеціаліста командування Центрального об'єднаного районного військового комісаріату м.Запоріжжя.
У позові позивачем зазначено, що оскільки на військову службу за контрактом позивача прийнято під час особливого періоду у зв'язку із кризовою ситуацією, що загрожує національній безпеці, то за ним мало зберігатися його місце роботи та посада, а підстави для припинення укладеного з позивачем трудового договору згідно з п.3 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України. Отже, звільнення з посади провідного спеціаліста командування Центрального ОРВК м.Запоріжжя було здійснено всупереч вимогам Кодексу законів про працю України.
Позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідачем-1 подано до суду письмові заперечення (а.с.37-40), в яких зазначено, що Відповідач-1 жодним чином не порушив інтереси позивача задовольнивши його ж заяву на звільнення на підставі п.3 ч.1 ст.3 Кодексу законів про працю України. У зв'язку із тим, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом тільки 11.04.2016, тобто після того як сплив термін проведення часткової мобілізації - умова щодо оголошення рішення про проведення мобілізації не може застосовуватися по відношенню до позивача. Через те, що на даний час Президентом України рішення про введення воєнного стану не приймалося - умова щодо введення воєнного стану також не може застосовуватися по відношенню до позивача.
Представник Відповідачів-1,2 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
У Витязі з Наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.03.2016 за №80 зазначено наступне: "… Відповідно до статей 20, 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", пунктів 2, 13, 15, 16, 18, 23, 41, 42, 157 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з нижчепойменованими громадянами, які прибули із військових комісаріатів УКЛАСТИ контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на три роки, ПРИЙНЯТИ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ЗА КОНТРАКТОМ ОСІБ РЯДОВОГО СКЛАДУ, ПРИСВОЇТИ первинне військове звання СОЛДАТ, ПРИЗНАЧИТИ КУРСАНТОМ НАВЧАЛЬНОГО ВЗВОДУ ЗВ'ЯЗКУ НАВЧАЛЬНОЇ РОТИ ЗВ'ЯЗКУ НАВЧАЛЬНОГО БАТАЛЬОНУ ЗВ'ЯЗКУ, 30 березня 2016 року зарахувати в списки особового складу частини, на всі види забезпечення, встановити посадовий оклад по 1 тарифному розряду - 450 грн. 27. ОСОБА_2 - до 3 взводу 6 роти 2 батальону … Підстава: Контракти. Особові справи військо службовців. Приписи військових комісаріатів …" (а.с.14).
У Витязі з Наказу Військового комісара Центрального об'єднаного районного військового комісаріату міста Запоріжжя (по стройовій частині) від 11.04.2016 за №44 (надалі - Наказ №44 від 11.04.2016) зазначено наступне: "… 1.ЗВІЛЬНИТИ з "29" березня 2016 року: 1.1. ОСОБА_3 , провідного спеціаліста командування Центрального об'єднаного районного військового комісаріату м.Запоріжжя, відповідно до пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі вступом на військову службу. Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 18 (вісімнадцять) календарних днів невикористаної основної відпустки за робочий період з 26 серпня 2015 року по 29 березня 2016 року. В зв'язку з надходженням 11 квітня 2016 витягу з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.03.2016 №80 про прийняття на військову службу за контрактом, здійснити утримання з заробітної плати ОСОБА_1 за 2 (дві) доби за березень місяць (з 30 березня по 31 березня 2016 року). Підстава: витяг з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.03.2016 №80 (вх.№3/1496 від 11.04.2016), заява ОСОБА_1 (вх.№3/1303 від 11.04.2016) …" (а.с.13).
У Заяві ОСОБА_1 на адресу Військового комісара Центрального ОРВК м.Запоріжжя зазначено наступне: "… Прошу Вас звільнити мене з посади провідного спеціаліста командування з 11.04.2016 року на підставі п.3 ст.36 КЗпП України у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом. Витяг з наказу командира військової частини - пп НОМЕР_2 №80 від 30.03.2016 року додається …" (а.с.41).
Суд ознайомився із змістом листа юридичного департаменту Міністерства оборони України від 18.11.2016 за №298/5/2923 (а.с.18-20).
На Заяву ОСОБА_1 від 27.12.2016 щодо відновлення її порушених трудових прав (а.с.21-22) Запорізьким обласним військовим комісаріатом 06.01.2017 за вих.№28 надано відповідь про відсутність правових підстав для скасування Наказу Військового комісара Центрального об'єднаного районного військового комісаріату міста Запоріжжя (по стройовій частині) від 11.04.2016 за №44 у частині звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста командування Центрального об'єднаного районного військового комісаріату м.Запоріжжя відповідно до п.3 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України (а.с.23).
Відповідно до відмітки в Особовій картці №251 позивач отримав Трудову книжку 14.12.2016 (а.с.56-59).
Згідно з ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (ч.4 ст.119 Кодексу законів про працю України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є: призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.
Як зазначено у п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України", відповідно до функцій, визначених Конституцією України та цим Законом, Рада національної безпеки і оборони України: розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Стратегії національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України, приймає рішення щодо: невідкладних заходів із розв'язання кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.
Згідно з Приміткою статті 4 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України"" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України"" від 14.04.2014 за №405/2014 набрав чинності 14.04.2014 та діє на день судового засідання.
Отже, існує кризова ситуація, що загрожує національній безпеці, у зв'язку з чим на території України з 14.04.2014 проводиться антитерористична операція.
Оскільки ОСОБА_1 була прийнята на військову службу за контрактом при існуванні кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, то за нею, згідно з ст.119 Кодексу законів про працю України, має бути збережене місце роботи, посада і середній заробіток у Центральному об'єднаному районному військовому комісаріаті м.Запоріжжя, в якому вона працювала на час призову.
При прийнятті оспорюваного Наказу №44 від 11.04.2016, Відповідачем-2 не були враховані наведені норми права.
У зв'язку з цим, суд вважає Наказ №44 від 11.04.2016 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Звідси, позивач повинен бути поновлений на посаді провідного спеціаліста командування Центрального об'єднаного районного військового комісаріату м.Запоріжжя.
На думку суду, наявність Заяви ОСОБА_1 про звільнення від 11.04.2016 не може бути причиною прийняття Відповідачем-2 протиправного Наказу №44 від 11.04.2016.
За результатами розгляду Заяви ОСОБА_1 про звільнення від 11.04.2016 Відповідачем-2 повинно було бути відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні цієї Заяви.
Суд погоджується з позицією позивача, що підстави для припинення укладеного з ним трудового договору згідно з п.3 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України були відсутні.
Відповідач-1 у межах своїх повноважень безпідставно не відновив порушені права позивача при розгляді Заяви ОСОБА_1 від 27.12.2016.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи Відповідачів-1,2 не приймаються судом до уваги виходячи з вище викладеного.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Військового комісара Центрального об'єднаного районного військового комісаріату міста Запоріжжя (по стройовій частині) від 11.04.2016 за №44 у частині звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста командування Центрального об'єднаного районного військового комісаріату м.Запоріжжя відповідно до п.3 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста командування Центрального об'єднаного районного військового комісаріату м.Запоріжжя.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.
Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.
Постанову у повному обсязі виготовлено 13.03.2017.
Суддя О.О. Прасов