Справа № 608/993/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Квятковська Л.Й.
Провадження № 22-ц/789/21/17 Доповідач - Щавурська Н.Б.
Категорія - 27
23 лютого 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Щавурської Н.Б.
суддів - Фащевська Н. Є., Ходоровський М. В.,
при секретарі - Панькевич Т.І. , Сович Н.А.,
з участю сторін - представника відповідача ОСОБА_1-
адвоката Каліннікова М.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
У червні 2016 року позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, укладеним 04.04.2007 року з ОСОБА_1 та забезпеченим порукою ОСОБА_3, посилаючись на невиконання боржником умов кредитного договору. В зв'язку з наявністю рішення Жовтневого райсуду м.Дніпропетровська від 28.02.2011 року про стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та штрафними санкціями станом на 17.06.2010 року та невиконанням даного рішення, просило стягнути з відповідачів солідарно проценти за користування кредитними коштами за період з 18.06.2010 року до 25.05.2016 року в розмірі 28885,39 дол. США, що за курсом НБУ 25,13 грн. за 1 дол. США станом на 25.05.2015 року еквівалентно 1968816,89 грн. та 49959,89 дол. США, що еквівалентно 1242927,04 грн., - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а всього - 78345,28 дол. США, що еквівалентно 1968816,89 грн.
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на безпідставність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що передбачають застосування наслідків спливу строку позовної давності. Звертає увагу на те, що судом невірно визначено початок відліку строку позовної давності для вимог банку про стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені. На думку апелянта, такий строк повинен обчислюватися з наступного дня після дати закінчення строку дії кредитного договору, що відповідно до п.1.3 договору встановлений 04.04.2012 року. З врахуванням п.6.7 кредитного договору, яким строк позовної давності за вимогам про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки збільшено до 5 років, а також, того, що позовна заява направлена до суду 05.06.2016 року, вважає, що строк позовної давності банком не пропущено.
Також, звертає увагу на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора (в даному випадку - рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ від 28.02.2011 року), що набрало законної сили, але не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та законодавством.
Крім цього, зазначає, що виконавчий лист за попереднім рішенням знаходився на примусовому виконанні у відділі ДВС, й в ході виконання рішення ОСОБА_1 зазначав у письмових поясненнях державному виконавцю 19.03.2013 року, що йому відомо про існуючу заборгованість, він згоден її погашати, як тільки знайде роботу. Тому, визнання відповідачем факту існування боргу є в будь-якому випадку доказом переривання строку позовної давності.
У судовому засіданні представник ПАТ КБ "ПриватБанк" Кивелюк Є.В. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній. В подальшому в судові засідання не з'являлася, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає продовженню розгляду справи в її відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Калінніков М.О. відносно апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим. Додатково зазначив, що нарахована банком пеня є неспіврозмірною з розміром боргу й у зв'язку з важким матеріальним становищем його довірителя, який самостійно виховує двох малолітніх дітей і розмір доходів якого є незначним, у будь-якому випадку не може бути стягнута з відповідачів та згідно вимог ст.551 ЦК України підлягає зменшенню.
Відповідач ОСОБА_3, по відношенню до якої судом вживалися заходи для належного повідомлення про час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток рекомендованим листом за останнім відомим місцем проживання, у судове засідання не з'явилася, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи у її відсутності.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення Чортківського районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що банком пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.
Повністю погодитися з таким висновком колегія суддів не може з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Так, судом встановлено, що 04 квітня 2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір 04/07/78МЧ, згідно умов якого банк зобов'язувався надати відповідачу кредит у розмірі 17500 доларів США на термін до 04.04.2012 року, а ОСОБА_1 зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
Виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту було забезпечено порукою ОСОБА_3 шляхом укладення відповідного договору.
ПАТ КБ "Приватбанк" свої зобов'язання за договором та угодою виконав, видавши відповідачу кредит у розмірі 17500 доларів США.
ОСОБА_5 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28.02.2011 року з ОСОБА_1, ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ "Приватбанк" стягнуто заборгованість за договором кредиту станом на 17.06.2010 року в розмірі 24253,00 доларів США, з яких 15180,55 доларів США - достроково стягнута заборгованість за тілом кредитом; 5395,46 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2492,00 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 31,59 доларів США штраф (фіксована частина); 1153,40 доларів США штраф (процентна складова).
На виконання вказаного рішення жодних платежів відповідачами проведено не було.
У зв'язку з цим 14.06.2016 року банком пред'явлено позов про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом станом на 25.05.2016 року, що складалася з 28885,39 доларів США, що еквівалентно 725889,85 грн., - заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 18.06.2010 року до 25.10.2016 року та 49459,89 доларів США, що еквівалентно 1242927,04 грн., - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а всього - 78345,28 доларів США, що еквівалентно 1242927,04 грн.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
За ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором (ч.1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК Україн).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК україни).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.
При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору (як, в тому числі, помилково вважає позивач), скільки з певними моментами (фактами), що свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Аналізуючи норми ст.ст.261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобов'язання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатися залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.
Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Саме таку правову позицію висловив Верховний суд України в постановах від 06.11.2013 року (справа № 6-116цс13), від 19.03.2014 року (№ 6-20цс14), від 18.06.2014 року (№ 6-61цс14) та від 03.06.2015 року (№ 6-31цс15).
Крім цього, за змістом ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно вимог ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи з системного аналізу ст.ст.525, 526, 599. 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст.1048 цього Кодексу (правова позиція ВСУ від 25.05.2016 року в справі № 6-157цс16).
Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягають стягненню з відповідачів у межах строку позовної давності (правова позиція ВСУ від 02.12.2015 року в справі № 6-249цс15).
За ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.
Згідно п.6.7 Кредитного договору від 04.04.2007 року, строк позовної давності за вимогам про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а.с.12).
Таким чином, з врахуванням умов кредитного договору, укладеного між сторонами, яким строк позовної давності збільшено до 5 років та заяви представника відповідача про застосування судом першої інстанції до вимог позивача передбачених законом наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідачів в користь позивача підлягали стягненню проценти за користування кредитними коштами та пеня, нарахована в зв'язку з несплатою таких процентів, у межах п'ятирічного строку, що передував даті пред'явлення банком позову, тобто починаючи з 15.06.2011 року.
Відмовляючи в позові банку в повному обсязі за спливом строку позовної давності з посиланням на те, що останній платіж відповідачами за кредитним договором було здійснено у 2008 році, й саме з цього часу починається відлік строку позовної давності для звернення банку за захистом порушеного права до суду, суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що пред'явленням банком позову в 2010 році про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів строк позовної давності з врахуванням вимог ч.2 ст.264 ЦК України був перерваний. Не було також враховано вищезгадані правові висновки Верховного Суду України в частині як встановленого законом (ст.1048 ЦК) права кредитора на отримання процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій за несплату таких процентів протягом усього часу користування такими коштами, так і в частині визначення початку перебігу строку позовної давності для вимог кредитора про повернення, зокрема, процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами. Разом з тим, вказані правові висновки Верховного Суду України в силу вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів загальної юрисдикції при розгляді справ у подібних правовідносинах.
Беручи до уваги наданий позивачем на підтвердження позовних вимог розрахунок заборгованості (а.с.6-8), розмір процентів, що підлягає стягненню в його користь з відповідачів у межах п'ятирічного строку позовної давності складатиме 23925,08 доларів США, що еквівалентно 601237,26 грн. (за курсом НБУ 25,13 грн. за 1 дол. США станом на 25.05.2015 року), а розмір нарахованої пені - 46356,80 дол. США.
Разом з тим, що стосується позовних вимог банку в частині стягнення пені, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.3 ст.533 ЦК України).
Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.
Відповідно до ст.1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що нарахування позивачем пені в розмірі 49459,89 доларів США та визначення відповідного еквіваленту в гривнях не відповідає вимогам закону.
Крім цього, ч.3 ст.551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Отже, ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (правовий висновок ВСУ від 03.09.2014 року в справі № 6-100цс14).
Таким чином, з врахуванням того, що нарахування позивачем пені за несвоєчасну сплату відповідачами процентів за користування кредитом в доларах США суперечить вимогам закону, такий розмір пені значно перевищує розмір самих процентів, що підлягають стягненню, а також, враховуючи важке матеріальне становище відповідача ОСОБА_1, який має на утриманні двох малолітніх дітей та єдиним доходом сім'ї якого є допомога, яку він одержує як малозабезпечена сім'я, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України розмір пені, що підлягає стягненню з відповідачів за рішенням суду слід зменшити до 100000 грн.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.309 Цивільного процесуального кодексу України підставами для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невірне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, рішення Чортківського районного суду від 12.10.2016 року, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням колегією суддів нового рішення про часткове задоволення позовних вимог банку та солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, що складається з 23925,08 доларів США, що еквівалентно 601237 (шістсот одна тисяча двісті тридцять сім) грн. 26 коп. процентів за користування кредитними коштами та 100000 (сто тисяч) грн. пені, а всього - 701237 (сімсот одна тисяча двісті тридцять сім) грн. 26 коп. Також, з відповідачів підлягає стягненню в рівних частках у користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у сумі 7012 грн. 37 коп.
Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині, що строк позовної давності банком не пропущено з посиланням на те, що початок відліку такого строку повинен обраховуватись після закінчення строку дії договору, який встановлено 04.04.2012 року, колегія суддів з врахуванням мотивів, наведених вище вважає безпідставними.
Не заслуговують на увагу колегії суддів і доводи апеляційної скарги в частині переривання строку позовної давності в березні 2013 році, факт якого банк пов'язує з визнанням відповідачем боргу шляхом обіцянки сплатити такий після появи в нього коштів, оскільки сама по собі обіцянка не може вважатися передбаченою законом (ч.1 ст.264 ЦК України) обставиною, що свідчить про переривання строку позовної давності, в той час як представником відповідача в ході розгляду справи судом першої інстанції було заявлено про застосування позовної давності.
Керуючись ст.303 ч.3, 305 ч.2, 307 ч.1 п.2; 309 ч.1 п.4; 313; 314 ч.2, 316 ч.1; 317 ч.1; 319 ч.1; 324 ч.1 п.1; 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.192, 256, 257, 258 ч.2, 261 ч.1, 267 ч.3, 526, 530 ч.1, 533 ч.1, 543 ч.1, 551 ч.3, 554 ч.1, 610, 611, 612 ч.1, 629, 631 ч.4, 1048 ч.1, 1054 Цивільного кодексу України; ст.ст.1, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року № 15-93, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - задовольнити частково.
Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2016 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором, що складається з процентів за користування кредитними коштами в розмірі 23925,08 доларів США, що еквівалентно 601237 (шістсот одна тисяча двісті тридцять сім) грн. 26 коп. та 100000 (сто тисяч) грн. пені, а всього - 701237 (сімсот одна тисяча двісті тридцять сім) грн. 26 коп.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в рівних частках 7012 (сім тисяч дванадцять) грн. 37 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.Б. Щавурська
Судді : Н.Є.Фащевська
М.В.Ходоровський