Україна
22 червня 2009 р. справа № 2а-7030/09/0570
час прийняття постанови: 18год. 40хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Горб О.Ю,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний
завод» (м. Донецьк)
до Міністерства вугільної промисловості України (м. Київ)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління
Донбас» (м. Донецьк )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Донбас» (смт
Зуївка)
за участю Прокуратури Донецької області в інтересах Міністерства вугільної
промисловості України (м. Донецьк)
про визнання протиправним та недійсним наказу Міністерства вугільної
промисловості України від 06.02.2009 року № 37
за участю сторін
представник позивача: Варавка Т.Л. за дов. від 02.06.2009 року
представник відповідача: не з'явився
представник третьої особи: Лактіонова О.Г. за дов. від 14.08.2008 року
представник третьої особи: Надич І.Б. за дов. від 28.04.2009 року
представник прокуратури: Малютін Д.А. - посвід. № 2826
Закрите акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» (надалі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства вугільної промисловості України (м. Київ) (надалі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта Донбас», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління Донбас», за участю Прокуратури Донецької області, яка діє в інтересах відповідача про визнання протиправним наказу Міністерства вугільної промисловості України № 37 від 06.02.2009р. «Про скасування наказу Мінвуглепрому від 10.07.2008 року № 336».
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 10.07.2008 року № 336 було надано згоду ВАТ «Шахтоуправління Донбас» на участь у ТОВ «Шахта Донбас» та затверджено перелік майна, яке передається до статутного капіталу. Зазначений наказ було виконано, майно, зазначене у ньому було передано до статутного капіталу товариства. Спірним наказом скасовано наведений наказ. На підставі спірного наказу майно було передано ВАТ «Шахтоуправління Донбас». На думку позивача, спірний наказ порушує публічний порядок реалізації управлінських функцій держави та створює негативні наслідки для нього, як засновника. Розпорядження відповідача щодо повернення майна порушує порядок, встановлений Законом України «Про господарські товариства». Відповідач не міг скасувати наказ, дія якого закінчилась у зв'язку з його фактичним виконанням. Крім цього, відповідач, при прийняті спірного наказу, діяв нерозсудливо та непропорційно, тобто без додержання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, які приймають участь у справі.
Відповідач заперечення на позов не надав, у судове засідання представника не направив, про причини неявки не повідомив. Про місце та час слухання справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, згідно яких відповідач 25.05.2009 року та 09.06.2009 року отримав судові повістки про виклик на засідання 02.06.2009 року та 22.06.2009 року.
02.06.2009 року до суду надійшло повідомлення Прокуратури Донецької області за № 05/1-1077 вих про вступ прокурора у розгляд справи, оскільки питання стабільного функціонування підприємств державної форми власності безпосередньо зачіпають інтереси держави.
Прокуратура Донецької області, яка діє в інтересах відповідача, проти позову заперечує та посилається на наступне. Позивач не є учасником правовідносин, врегульованих наказами Міністерства вугільної промисловості України № 37 від 06.02.2009р. та від 10.07.2008 року № 336. Вимоги позовної заяви фактично стосуються захисту прав ТОВ «Шахта Донбас». Спірний наказ не порушує прав позивача. Позов подано особою, яка не має повноважень, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Донбас», на ведення справи. Крім того, дану справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки Міністерство вугільної промисловості України у спірних правовідносинах не здійснювало владні управлінські функції.
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта Донбас», далі ТОВ «Шахта Донбас», підтримує позовні вимоги у повному обсязі та пояснює, що скасований наказ № 336 від 10.07.2008 року та дії третьої особи щодо внесення майна у її статутний фонд є цілком правомірними, що підтверджується висновком Інституту економіко-правових досліджень НАН України від 19.09.2008 року та висновком науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України від 29.08.2008 року. Крім цього, вона повністю згодна з доводами позивача щодо визнання недійсним спірного наказу. До того ж , зазначила, що відповідач при прийнятті спірного наказу діяв саме, як суб'єкт владних повноважень.
Третя особа - Відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління Донбас», далі ВАТ «Шахтоуправління Донбас», проти позову заперечує та посилається на наступне. Спірний наказ, на її думку, відповідає вимогам діючого законодавства, а саме Законів України «Про господарські товариства» та «Про управління об'єктами державної власності», наказу ФДМУ «Про затвердження Положення про порядок здійснення контролю за розпорядженням активами, що належать господарським товариствам». Вважає, що повністю зі свого боку виконала наказ № 336 від 10.07.2008 року та надала відповідний звіт відповідачеві про передання майна у статутний фонд.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін суд -
10 липня 2008 року наказом № 336 «Про участь у господарському товаристві» Міністерство вугільної промисловості України надало згоду Державному відкритому акціонерному товариству, яке було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління Донбас», на прийняття участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахта Донбас» шляхом передачі частки майна, як внеску до статутного капіталу за умови, що розмір частки становитиме не менше, ніж передбачено чинним законодавством України.
Протоколом загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Донбас» від 23 липня 2008 року, одним з учасників якого є позивач, ВАТ «Шахтоуправління Донбас» було прийнято до складу учасників з часткою у статутному капіталі у розмірі 144354996 (сто сорок чотири мільйони триста п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) грн., яка дорівнює 24% статутного (складеного) капіталу.
Згідно вказаного наказу та протоколу загальних зборів ВАТ «Ша?хтоуправління Донбас» прийняло участь у якості учасника Т?ОВ «Шахта Донбас» та передало у? статутний капітал майно, згідно додатку № 1 до наказу № 336 від 10.07.2008 року на загальну суму 144315396 (сто сорок чотири мільй?они триста п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто шість) грн., що підтверджується передаточними актами від 29.08.2008 року, 01.09.2008 року та 31.10.2008 року, листом від 14.11.2008 року № 10-4619, яким ВАТ «Шахтоу?правління Донбас» направило до Міністерства «Звіт за результатами передачі майна в якості внеску до статутних фондів юридичних осіб» по ВАТ «Шахтоуправління Донбас», у якому наведений перелік майна, що було передано.
Міністерство вугільної промисловості України 06.02.2009 року прийняло наказ № 37 «Про скасування наказу Мінвуглепрому від 10.07.2008 р. № 336», п. 3 якого відповідач скасував дію свого наказу від 10.07.2008 року № 336 «Про участь у господарському товаристві». Даним наказом відповідач також зобов'язав директора - голову правління ВАТ «Шахтоуправління Донбас» невідкладно вжити заходів щодо повернення частки майна, переданого як внесок до статутного капіталу третьої особи на стороні позивача шляхом оформлення акту приймання-передачі визначеного майна.
На виконання спірного наказу керівництвом ВАТ «Шахтоуправління Донбас» вжило заходи щодо повернення майна та підписало 02.03.2009 р. акт про повернення спірного майна з статутного капіталу ВАТ «Шахтоуправління Донбас». Під час судового розгляду справи сторонами визнано, що майно передано ВАТ «Шахтоуправління Донбас» яке користується ним у теперішній час.
У спірному наказі вказано, що він прийнятий відповідачем у відповідності до вимог Господарського та Цивільного кодексів України, Законів України «Про господарські товариства» та «Про управління об'єктами державної власності» тощо.
Ст. 116 Цивільного кодексу України та ст.. 88 Господарського кодексу України визначені права учасника товариства. Відповідно до цих норм ВАТ «Шахтоуправління Донбас», як засновник ТОВ «Шахта Донбас», має право брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.
Повернення майна, переданого до статутного капіталу товариства можливо лише у відповідності до вимог ст. 54 Закону України «Про господарські товариства». Згідно цієї статті при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Таким чином, діючим законодавством встановлено, що повернення майна зі статутного капіталу можливо лише при виході учасника товариства зі складу учасників. Але і в такому випадку повернути передано ним майна можливо лише за згодою товариства. До того ж , законодавством встановлений порядок щодо виходу учасника зі складу учасників.
З огляду на зазначене, при винесені спірного наказу, відповідач повинен був керуватися вказаним порядком щодо виходу учасника зі складу учасників та повернення майна у натуральній формі.
Всупереч наведеним вимогам, п. 3 спірного наказу відповідач скасував наказ № 336 від 10.07.2008 року «Про участь у господарському товаристві».
Згідно ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Як зазначалось, наказ № 336 від 10.07.2008 року «Про участь у господарському товаристві» був виконаний та майно на суму 144315396 грн. передано ВАТ «Шахтоуправління Донбас» до статутного капіталу ТОВ «Шахта Донбас», тобто власником майна, на час прийняття Міністерством спірного наказу, було ТОВ «Шахта Донбас».
Таким чином, Міністерство при прийнятті спірного наказу не врахувало наведені норми та порушило право власності ТОВ «Шахта Донбас», відповідно порушило права інших учасників ТОВ «Шахта Донбас», зокрема позивача по даній справі.
З огляду на зазначене, також не приймається посилання прокуратури на те, що спірний наказом не порушені права позивача, оскільки він не перебував у правовідносинах з Міністерством.
Крім цього, під час судового розгляду справи, треті особи пояснили суду, що основна господарська діяльність товариства здійснювалась саме з використанням майна, яке було передано йому ВАТ «Шахтоуправління Донбас» до статутного капіталу. У теперішній час це майно повернуто ВАТ «Шахтоуправління Донбас» на виконання спірного наказу та фактично ним використовується, працівники з ТОВ «Шахта Донбас» звільнені, тобто діями Міністерства завдана шкода правам та інтересам ТОВ «Шахта Донбас», його учасникам, зокрема позивачеві.
Зі спірного наказу вбачається, що він прийнятий у зв'язку з невиконанням ВАТ «Шахтоуправління Донбас» наказу Міністерства № 336 від 10.07.2008 р.
Стосовного того, у чому полягає невиконання наказу, Міністерством та прокуратурою суду пояснень не надано.
Матеріалами справи підтверджується виконання наказу Міністерства № 336 від 10.07.2008 р. ВАТ «Ша?хтоуправління Донбас» щодо передання майна на суму 144315396 грн. (перед?аточні акти, звіт).
Суд також не приймає до уваги посилання прокуратури на те, що позивач не має повноважень на подання позову в інтересах ТОВ «Шахта Донбас» та на ведення справи, з огляду на наступне.
Прокуратура помилково дійшла висновку, що позивачем поданий позов до суду на захист не своїх права та інтересів, а на захист прав та інтересів ТОВ «Шахта Донбас».
Аналіз позовної заяви доводить, що даний позов наданий на захист саме прав та інтересів позивача, але у своєї заяві позивач також звертає увагу суду на порушення права та законних інтересів інших суб'єктів, а саме: держави, ВАТ «Шахтоуправління Донбас» та ТОВ «Шахта Донбас».
Судом також не приймається посилання прокуратури на те, що даний спір не підвідомчий адміністративним судам з огляду на зазначене.
Відповідно до ч. 1. ст.. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Ч. 2 ст. 2 також встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції вважається переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом владних повноважень вважається - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідач згідно Положення про Міністерство вугільної промисловості України, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1527, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, а також є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній та торфодобувній галузі. Основними завданнями відповідача є: участь у формуванні та забезпечення проведення державної політики у вугільній галузі; здійснення структурної перебудови вугільної галузі та підвищення ефективності управління нею; створення сприятливих умов для здійснення приватизації підприємств вугільної галузі; формування балансу вугілля та вугільної продукції; вивчення поточної і перспективної потреби у вугіллі (за марками та сортами) на внутрішньому і зовнішньому ринку, прогнозування напрямів розвитку вугільної галузі щодо видобутку вугілля та його переробки; участь у формуванні, регулюванні та вдосконаленні ринку вугільної продукції; проведення єдиної науково-технічної політики щодо охорони праці на підприємствах вугільної галузі.
Відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, відповідач бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного і соціального розвитку, Державного бюджету України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, інших прогнозних та програмних документів соціального та економічного розвитку України та здійснює відповідно до законодавства управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Мінвуглепром у межах своїх повноважень, на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Аналіз наведеної норми доводить, що відповідач при здійсненні своїх повноважень виступає, як суб'єкт владних повноважень, який здійснює управлінські функцій різних напрямків, у тому числі і тоді, коли здійснює управління об'єктами державної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство наказом № 336 від 10.07.2008 р. надало згоду на те, що ВАТ «Шахтоуправління Донбас» буде учасником ТОВ «Шахта Донбас», а спірним наказом скасувало зазначений наказ. Обидва накази містять положення, які визначають обов'язки для ВАТ «Шахтоуправління Донбас». Міністерство у даних відносинах законодавчо уповноважено владно керувати поведінкою цього суб'єкту, а ВАТ «Шахтоуправління Донбас» зобов'язано виконувати його вимоги та приписи.
За таких підстав, оскільки у даному випадку при винесені спірного наказу відповідач діяв у якості суб'єкта владних повноважень, який здійснював управління об'єктами державної власності, даний спір є публічно правовим.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що Міністерство не є учасником ТОВ «Шахта Донбас», тому цей спір не може вважатися корпоративним.
Статтею 21 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому господарському процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Статтею 12 ГПК України визначена юрисдикція господарських судів, зокрема господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство.
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Таки?м чином, даний спір ані за суб'єктим складом, ані за характером правовідносин не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, відповідно підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Положення про Міністерство вугільної промисловості відповідач у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, суд вважає, що прийняття спірного наказу порушило право позивача на участь в управлінні товариством, наказ порушує публічний порядок реалізації відповідачем своїх управлінських функцій і суперечить вимогам діючого законодавства, є протиправним, до того ж, спірний наказ прийнятий відповідачем з перевищенням повноважень, відповідно позовні вимоги щодо визнання цього наказу протиправним та недійсним підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про господарські товариства», Господарським процесуальним кодексом України, Положенням про Міністерство вугільної промисловості України, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1527, ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та недійним наказ Міністерства вугільної промисловості України № 37 від 06.02.2009 року «Про скасування наказу Мінвуглепрома від 10.07.2008 року № 336».
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь » - металургійний завод» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецького окружного адміністративного суду.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Наумова К.Г.