Суддя-доповідач - Білак С. В.
Головуючий у 1 інстанції - Гашук К.В.
06 березня 2017 рокусправа № 335/13122/16-а(2-а/335/478/2016)
Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Лащенко Р.В., з участю представника позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15 грудня 2016 року у справі №335/13122/16-а(2-а/335/478/2016) за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'яння вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м.Запоріжжя (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії по інвалідності з урахуванням вимог ч. 4 ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати відповідача призначити йому пенсію відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, визначених відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та враховувати всі відповідні надбавки, підвищення, збільшення, як інваліду війни ІІ групи з 08 листопада 2016 року, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати на правову допомогу у розмірі 1200 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку у Управлінні Пенсійного Фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 08.11.2016 року він звернувся до Управління Пенсійного Фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя із заявою про призначення йому пенсії з урахуванням всіх надбавок, підвищень чи збільшень, які передбачені інваліду війни ІІ групи, статус якого підтвердив відповідним посвідченням та випискою із акту огляду МСЕК № 0674155. Проте, листом від 23.11.2016 року відповідач відмовив йому у призначенні пенсії відповідно до ст.29 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На думку позивача вказані дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15 грудня 2016 року у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що він просив призначити пенсію та здійснити перерахунок відповідно до ч.4 ст.29 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не про перехід на інший вид пенсії, оскільки має місце призначення нової пенсії.
На сьогоднішній день норми ст.29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є дійсними та законними, змінені не були, тому мають юридичну силу, отже позивач має право на пенсію у відповідності до цієї норми, оскільки він відносить до соціальної категорії інвалід II групи, що підтверджено посвідченням та випискою з акту МСЕК.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідач до суду не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя та з 03 червня 2014 року отримував пенсію по інвалідності відповідно до вимог ст. ст. 30, 32, 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058.
На підставі особистої заяви позивача, 12 лютого 2015 року його переведено на пенсію по інвалідності згідно із ст. ст. 18, 21, 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1995 року №2262, статтею 21 якого визначено, що розмір пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються інвалідам II групи 80% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Відповідно до розпоряджень Управління Пенсійного Фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя, страховий стаж позивача складає 17 років 6 місяців 1 день. Останній перерахунок пенсії проводився 09 листопада 2016 року у зв'язку зі зміною даних по інвалідності. Дата встановлення інвалідності вказана 03 червня 2014 року. Дата огляду МСЕК проводилося 08 листопада 2016 року. Розмір пенсії ОСОБА_3 з 08 листопада 2016 року складає 2881 грн. 50 коп.
09 листопада 2016 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою від 08 листопада 2016 року, в якій просив призначити йому пенсію згідно із вимогами ч.3 ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 4739 грн. 50 коп., яка складається з основної пенсії у сумі 3390 грн., підвищень на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 21 Закону та Постанови Кабінету Міністрів України №1381 та Закону України «Про підвищення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни».
Листом № 328/л-9 від 23.11.2016 року Управління Пенсійного Фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя від 13 листопада 2016 року, повідомило позивача, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №3108 від 17 листопада 2005 року внесено зміни до абз. 2 п.16 розділу ХV Закону № 1058. Відповідно до цих змін положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років. Отже, для застосування норм статті 29 Закону Украъни № 1788 законних підстав немає.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що одним із видів пенсії є пенсія по інвалідності.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення», мінімальний розмір пенсії особам, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обовязку, а також громадянам, яких необґрунтовано було піддано політичним репресіям і в подальшому реабілітовано, інвалідність яких повязана з репресіями, встановлюється: інвалідам I та II груп у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком; інвалідам III групи у розмірі півтори мінімальних пенсії за віком.
Відповідно до статей 10, 28, 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у звязку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. За наявності у непрацюючих інвалідів II і III груп у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу за їх вибором пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Перехідними положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Згідно з вимогами ст.ст. 5, 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам 1 групи у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 2 групи 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 3 групи 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни» встановлено, що починаючи з 1 травня 2004 року, необхідно передбачати щомісячну виплату цільової грошової допомоги на прожиття: інвалідам війни II та III груп у розмірі 50 гривень, учасникам бойових дій у розмірі 40 гривень, незалежно від розміру пенсій та надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги та пенсії за особливі заслуги перед Україною.
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно зазначеного Закону.
Оскільки відповідач із заявою про переведення його з одного виду пенсії на інший вид пенсії не звертався, а фактично просить повторно призначити пенсію в межах одного виду пенсії, а отже фактично змінити порядок нарахування пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», доводи позивача про неправильне обчислення відповідачем йому пенсії є безпідставними.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії Управління Пенсійного Фонду України у Вознесенівському районі м. Запоріжжя в даному випадку є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, визначених відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та врахувати всі відповідні надбавки, підвищення, збільшення, як інваліду війни ІІ групи з 08 листопада 2016 року, не можуть бути задоволені.
Враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні адміністративного позову судові витрати, пов'язані із наданням правової допомоги, не підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 15 грудня 2016 року у справі №335/13122/16-а(2-а/335/478/2016) за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Вознесенівському районі м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'яння вчинити певні дії - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 06 березня 2017 року, в повному обсязі ухвала складена 13 березня 2017 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.
Головуючий суддя С.В. Білак
Судді Н.А.Олефіренко
В.А.Шальєва