07 березня 2017 року справа № 398/1460/16-а(2-а/398/115/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,
секретарі судового засідання: Федосєєвої Ю.В.,
за участі представника відповідача Шихахмедова З.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олександрійської міської ради Кіровоградської області на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2016 року у справі №398/1460/16-а за позовом ОСОБА_2 до Олександрійської міської ради Кіровоградської області, треті особи: Управління Державної казначейської служби України Кіровоградської області, Управління Держгеокадастру в Олександрійському районі Кіровоградської області, про визнання незаконним та скасування пункту рішення міської ради, -
Позивач 20.04.2016 року (згідно штампу поштового відділення на конверті) звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до Олександрійської міської ради Кіровоградської області, в якому просив визнати незаконним та скасувати п.26 розділу ХVІІ рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області №1805 від 26.11.2015 року. Вказаним рішенням йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га (у тому числі площею 0,1200 га сільськогосподарські угіддя, пасовища) на колишніх відвалах Байдаківського вуглерозрізу біля обслуговуючого кооперативу «Садівницьке товариство «Черемшина» для ведення садівництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Олександрійської міської ради та у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2016 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано п.26 розділу ХVІІ рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області №1805 від 26.11.2015 року, яким відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га (у тому числі площею 0,1200 га сільськогосподарські угіддя, пасовища) на колишніх відвалах Байдаківського вуглерозрізу біля обслуговуючого кооперативу «Садівницьке товариство «Черемшина» для ведення садівництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Олександрійської міської ради та у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Позивач та представники третіх осіб в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
25.05.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Олександрійської міської ради Кіровоградської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому, як учаснику антитерористичної операції, земельної ділянки у власність для ведення садівництва площею 0,1200 га за адресою: Кіровоградська область, м.Олександрія на відвалах колишнього Байдаківського вуглерозрізу (біля СГТ «Черемшина») (а.с.10).
26.11.2015 року Олександрійська міська рада Кіровоградської області на пленарному засіданні сто сьомої сесії шостого скликання прийняла рішення №1805 «Про розгляд земельних та майнових питань». Пунктом 26 розділу ХVІІ вказаного рішення відмовлено у погоджені ОСОБА_2 у власність місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га на колишніх відвалах Байдаківського вуглерозрізу біля обслуговуючого кооперативу «Садівницьке товариство «Черемшина» для ведення садівництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Олександрійської міської ради та у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.16).
Не погодившись з таким рішенням міської ради, позивач оскаржив його до суду.
Статтею 12 Земельного Кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст в тому числі належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункти «а», «б»; «в»).
Наведена норма встановлює право Олександрійської міської ради Кіровоградської області передавати земельні ділянки комунальної власності громадянам в порядку приватизації.
Згідно п.п.8 п.«б» ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено ст.118 Земельного кодексу України.
Відповідно до частин 6, 10 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Як зазначалось вище, 25.05.2015 року ОСОБА_2 звернувся до Олександрійської міської ради Кіровоградської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для ведення садівництва площею 0,1200 га, та надав до клопотання відповідні документи (а.с.10).
Згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Рішенням №1805 Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 26.11.2015 року (пункт 26 розділу ХVІІ) відмовлено у погоджені ОСОБА_2 у власність місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 га на колишніх відвалах Байдаківського вуглерозрізу біля обслуговуючого кооперативу «Садівницьке товариство «Черемшина» для ведення садівництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Олександрійської міської ради та у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.16).
Як вбачається з вказаного рішення, воно прийнято відповідно до ст.26, п.п.1 ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного Кодексу України з врахуванням рішення виконавчого комітету міської ради від 16.10.2015 року №827; від 22.10.2015 року №844, 845, 848; від 05.11.2015 року №875, 876, 877, 878, 881, 882, 883, 884, 885, 888, 879, 880, 889, 890, 891; від 19.11.2215 року №912, 913, 914, 915, 916, 917, 918, 919, 920, 921, 922, 923, 924, 925, 927, 930; від 26.11.2015 року №939, 940, 941, 942, 944, 945 та висновків постійних комісій міської ради.
З вказаного рішення не вбачаться підстав, за яких відповідачем прийнято саме таке рішення про відмову в задоволенні клопотання позивача щодо про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення йому земельної ділянки у власність.
Відповідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено не відповідність рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області №1805 від 26.11.2015 року вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що порушення відповідачем вимог діючого законодавства щодо мотивування свого рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є самостійною і достатньою підставою для скасування такого рішення і виключає подальшу перевірку судом додержання законодавства при вирішення по суті клопотання позивача в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки останнє вже не може впливати на правове вирішення спору.
Таким чином, судом першої інстанції прийнято правильне по суті рішення, але з помилковим застосування норм матеріального права в частині обґрунтування висновків суду.
Відповідно до статті 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції, зокрема, є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв по суті правильне рішення про задоволення позову, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим постанова суду підлягає зміні в частині обґрунтування мотивів прийнятого рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Олександрійської міської ради Кіровоградської області на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2016 року у справі №398/1460/16-а задовольнити частково.
Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2016 року у справі №398/1460/16-а змінити в частині обґрунтування висновків суду.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанова в повному обсязі.
В повному обсязі постанову складено 13 березня 2017 року.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак