ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 березня 2017 року м. Київ № 826/27583/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури,
третя особа: ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури розглянути його скаргу на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23 липня 2015 року та прийняти рішення з урахуванням всіх обставин і фактів, які будуть встановлені в ході судового розгляду справи по суті.
Ухвалами суду від 21.01.2016 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Під час розгляду справи третя особа заявила клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суд 06.07.2016 року відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.
Заслухавши у судових засіданнях думку представників сторін та третьої особи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи в сукупності на основі чинного законодавства, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, вирішуючи питання про віднесення спору до публічно-правового, суди повинні враховувати, що, як правило, у такому спорі хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, які здійснюють у ньому владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до адміністративного позову ОСОБА_1 оскаржує рішення Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури № Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року, яким його скаргу залишено без задоволення.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI, адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.
Пунктом 4 частини 5 статті 50 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать, в тому числі, здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.
Частиною 1 статті 41 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI встановлено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може прийняти рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення.
За змістом частини 1 статті 42 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI, адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцять днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 52 цього ж Закону в адвокатурі діє колегіальний орган - ВКДКА, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Цей орган за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов'язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.
Тому, публічно-правовий характер спору з приводу оскарження рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності випливає з самої природи реалізації адвокатурою функцій щодо захисту прав невизначеного кола осіб.
Так, у постанові Верховного Суду України від 06.09.2016 року у справі № 21-966а16 (826/19572/14) за позовом Ради адвокатів міста Києва до Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України, інших сторін про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії вказано, що коли виникає спір із правовідносин, у яких адвокатура, як особлива формація реалізує надані їй правоможності в означеному сенсі, як-от у разі обмеження права особи на зайняття адвокатською діяльністю або прийняття рішення про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю (пункти 2, 3 частини п'ятої статті 50 Закону № 5076-VI), оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення, інші подібні за суттю і значенням дії, зокрема й щодо делегованих державною владних повноважень, то такий спір за наявності для цього підстав може підпадати під ознаки публічно-правового, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, переданий позивачем на вирішення суду спір має характер публічно-правового, а дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Тому, підстави для закриття провадження у справі з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України відсутні, а у задоволенні клопотання третьої особи суд відмовляє.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 165 КАС України, суд, -
У задоволені клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у адміністративній справі відмовити.
Ухвала суду окремо не оскаржується, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя Р.О. Арсірій