Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
07 березня 2017 р. № 820/492/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Панченко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
проскасування рішення,-
Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку № 331/1302 від 05.12.2016 року та про виключення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку від 05.12.2016 року;
- зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області поновити дію реєстрації платника єдиного податку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) з 01 квітня 2016 року шляхом включення до Реєстру платників єдиного податку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.07.2016 року Південною ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області складено довідку №4/20-16-13/02146185 "Про результати проведення зустрічної звірки Відділу освіти Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 р. по 31.03.2016 р.", за результатами якої відповідачем прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №331/1302 від 05.12.2016 року та про виключення ФО-П ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку. Позивач не погоджується зі спірним рішенням, вважає його не законним, оскільки ФО-П ОСОБА_1 не порушувала положень ст.291 Податкового кодексу України, а тому підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку у органів ДФС не було.
Представник позивача ОСОБА_2 прибув у судове засідання, склав на адресу суду заяву, в якій просив суд розглядати справу в порядку письмового провадження, та просив суд прийняти рішення про задоволенні позовних вимог. (а.с.147).
Представник відповідача - Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку передбаченому ст.33-35 КАС України.
У письмових запереченнях на позов (а.с.21) зазначив, що у зв'язку з виявленням факту порушення ФО-П ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування, зафіксованих результатами зустрічної звірки №4/20-16-13/02146185 від 28.07.2016 року, які полягають в отриманні доходу за 1 квартал 2016 року від реалізації вугілля Сахновщинській РДАХО, відповідачем анульовано з 01.04.2016 року реєстрацію платником єдиного податку позивача шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку. Спірне рішення цілком відповідає положенням абз.5 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України, а позовні вимоги позивача, за судженням ОДПІ, необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень на позов, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 04.06.2013 року, ЄДРПОУ НОМЕР_1. (а.с.9). Перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.
Позивач був зареєстрований як платник єдиного податку 3 групи з 01.01.2016 року, що підтверджується витягом №1620313404800 від 22.02.2016 року. (а.с.40).
Відповідно до рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №331/1302 від 05.12.2016 року Центральної ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області анульовано реєстрацію платником єдиного податку позивача з підстави - у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання (абз. 5 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України) (а.с.8).
Зазначене рішення позивач отримав 28.01.2017 року засобами поштового зв'язку.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що документи, які підтверджують наявність підстав анулювання реєстрації платником єдиного податку є довідка Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 28.07.2016 року №4/20-16-13/02146185 "Про результати проведення зустрічної звірки Відділу освіти Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 р. по 31.03.2016 р." (а.с.23-29).
Окрім того, своїм листом №22812/10/20-30-13-02-07 від 05.12.2016 року відповідач повідомив позивача про те, що на підставі абз. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України реєстрацію платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 анульовано з 01 квітня 2016 року шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку. (а.с.30).
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних, суд зазначає, правові відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями, у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Анулювання реєстрації платника єдиного податку врегульовано положеннями п.299.10 ст. 299 ПК України, а саме реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
Абзацом 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Відповідно до п.299.11 ст. 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Отже, підставою для анулювання свідоцтва платника єдиного податку, враховуючи наведену норму п. 299. 11 ст. 299 ПК України, є висновки перевірки, що викладаються в акті перевірки.
Відповідач як на підставу анулювання реєстрації платником єдиного податку посилається на довідку про результати проведення зустрічної звірки.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Таким чином, зустрічна звірка не є видом перевірок відповідно до положень ПК України.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що у контролюючого органу не було законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку позивача, оскільки відповідачем не було здійснено перевірку позивача, а зустрічна звірка позивача не може вважатися перевіркою в розумінні Податкового кодексу України.
Окрім того, судом з матеріалів справи встановлено, що позивач у І кварталі 2016 року мав господарські взаємовідносини з Відділом освіти Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області.
Так, на підставі договорів про закупівлю товарів за державні кошти №1/15-П від 27.07.2015 року та №2/15-П від 27.07.2015 року, №3/15-П від 22.09.2015 року, учасник (ФО-П ОСОБА_1О.) зобов'язується у 2015 році поставити Замовникові (відділ освіти) товари, зазначені в специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари. Відповідно до додаткових угод до вказаних договорів дію договорів було продовжено до 31.03.2016 року. (а.с.42-45, 48, 81-84, 87, 95-99, 102).
Згідно із п.1.2 вказаних договорів, найменування (номенклатура, асортимент) товару (роботи або послуги) вугілля кам'яне ДК 016:2010 код 05.10.1 (05.10.10-00.00) марки Г 0-100, ГПК 50-200.
Постачання товару відбувалося на підставі видаткових накладних №1від 07.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №2 від 04.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №3 від 02.02.2016 р. на суму 3479,52 грн., №4 від 01.02.2016 р. на суму 8211,67 грн., №5 від 05.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №6 від 05.02.2016 р. на суму 3479,52 грн., №7 від 01.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №8 від 03.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №9 від 08.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №10 від 08.02.2016 р. на суму 3479,52 грн., №11 від 02.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №12 від 05.02.2016 р. на суму 3479,52 грн., №13 від 03.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №14 від 04.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №15 від 04.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №16 від 02.02.2016 р. на суму 3479,52 грн., №17 від 01.02.2016 р. на суму 8698,80 грн., №18 від 05.02.2016 р. на суму 5819,28 грн., №19 від 05.02.2016р. на суму 3479,52 грн., №20 від 01.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №21 від 03.02.2016 р. на суму 5167,09 грн., №22 від 08.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №23 від 08.02.2016 р. на суму 3479,52 грн., №24 від 02.02.2016 р. на суму 3479,52 грн., №25 від 05.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №26 від 03.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №27 від 04.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №28 від 09.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №29 від 02.02.2016 р. на суму 3479,52 грн., №30 від 01.02.2016 р. на суму 8698,80 грн., №31 від 05.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №32 від 05.02.2016 р. на суму 3479,52 грн., №33 від 01.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №34 від 03.02.2016 р., №35 від 01.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., №36 від 08.02.2016 р. на суму 3479,52 грн., №37 від 02.02.2016 р. на суму 3479,52 грн., №38 від 05.02.2016 р. на суму 4732,15 грн., №39 від 03.02.2016 р. на суму 5219,28 грн., в яких найменування товару вказано - вугілля кам'яне марки Г 0-100. (а.с.103-141).
Оплата за товар була здійснена у повному обсязі у безготівковій формі на поточний рахунок позивача, що підтверджується наданими до суду виписками з банку. (а.с.71-80, 142-143, 146).
Судом встановлено, що згідно із експертним висновком Торгово-промислової палати №445/16 від 23.06.2016 року вугілля кам'яне марок Г 0-100, ДГ 0-100, ДГР 0-200, ДГ 13-100, ДГ 13-50, ГПК 50-200, АМ 13-25, АС 6-13, АКО 25-100 у відповідності з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 відповідає коду 05.10.10-00.00 та належить до Секції В "Продукція добування корисних копалин і розробляння кар'єрів". (а.с.39).
Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислові палати мають право, зокрема: проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців; представляти і захищати законні інтереси торгово-промислової палати або за дорученням її членів їх інтереси; надавати за дорученням українських та іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, пов'язані із захистом їх прав та інтересів, відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України; звертатися за дорученням осіб, права яких порушені, до Антимонопольного комітету України із заявами про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції; проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; засвідчувати і видавати сертифікати про походження товарів, сертифікати визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями та інші документи, пов'язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Таким чином, вугілля кам'яне марки Г 0-100, яке було предметом зазначених договорів та реалізоване позивачем на адресу відділу освіти Сахновщинської райдержадміністрації Харківської області, не є корисною копалиною, а є продукцією добування корисних копалин.
Пункт 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України передбачає, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою; 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу; 4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності; 5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Згідно з п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Підпунктом 291.4 ст.291 Податкового кодексу України встановлено, до третьої групи суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування, відносяться фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;.
Відповідно до п.п. 291.5.1.5 п. 291.5 ст.295 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, реалізацію корисних копалин.
Визначення поняття "корисні копалини" міститься у п. 14.1.91 ст. 14 Податкового кодексу України, та передбачає, що корисними копалинами є природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки.
Відповідно до п.п. 14.1.51 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, добуванням корисних копалин є сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини.
Підпунктом 14.1.128 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - це обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб'єктом господарювання економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до п.п. 14.1.37 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність гірничодобувного підприємства з видобування корисних копалин для цілей розділу XI цього Кодексу - діяльність гірничодобувного підприємства, яка охоплює процеси добування та первинної переробки корисних копалин.
Згідно п.п. 14.1.150 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, первинна переробка (збагачення) мінеральної сировини як вид господарської діяльності гірничодобувного підприємства включає сукупність операцій збирання, дроблення або мелення, сушку, класифікацію (сортування), брикетування, агломерацію, за виключенням агломерації руд з термічною обробкою, та збагачення фізико-хімічними методами (без якісної зміни мінеральних форм корисних копалин, їх агрегатно-фазового стану, кристалохімічної структури), а також може включати переробні технології, що є спеціальними видами робіт з добування корисних копалин (підземна газифікація та виплавляння, хімічне та бактеріальне вилуговування, дражна та гідравлічна розробка розсипних родовищ, гідравлічний транспорт гірничих порід покладів дна водойм).
Таким чином, природні мінеральні утворення органічного та неорганічного характеру є корисними копалинами лише у випадку їх знаходження у надрах, відтак, видобуток, облік та реалізацію корисних копалин можуть здійснювати лише гірничодобувні підприємства.
Пунктом 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України визначено, що вугілля кам'яне відноситься до корисних копалин, та встановлено ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин. За змістом вказаного пункту кам'яне вугілля є корисною копалиною лише при його видобутку та реалізації після первинної переробки (збагачення) гірничорудним підприємством.
Отже, саме гірничорудні підприємства не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.
Позивач здійснював придбання та продаж продукції добування корисних копалин кам'яного вугілля марки Г 0-100, а не його видобуток, тому висновок відповідача про те, що позивач не має права застосовувати спрощену систему оподаткування, є хибним.
Положеннями п.п. 298.2.3.5 п.298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, згідно з якими платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми, застосуванню не підлягають, оскільки відсутні підстави для їх застосування.
Зважаючи на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не є гірничорудним підприємством, вона має право здійснювати продаж вугілля кам'яного на спрощеній системі оподаткування, оскільки воно не є корисною копалиною, а є продукцією добування корисних копалин, що також і підтверджується експертним висновком Торгово-промислової палати №445/16 від 23.06.2016 року.
Також судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем протягом 2016 року подавалася звітність як платника єдиного податку, а саме були подані та прийняті податковими органами податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І квартал 2016 року, півріччя 2016 року, три квартали 2016 року, за 2016 рік. (а.с.61-70).
Своєчасно було сплачено єдиний податок до бюджету у сумі 205720,12 грн. за рік.
Будь-яких доказів, що спростовують висновок Харківської торгово-промислової палати відповідачем до суду надано не було.
У відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Беручи до уваги вищенаведене, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача та задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Скасувати рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку № 331/1302 від 05.12.2016 року та про виключення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку від 05.12.2016 року.
Зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області поновити дію реєстрації платника єдиного податку Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) з 01 квітня 2016 року шляхом включення до Реєстру платників єдиного податку.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м.Харків, пр-т Науки, буд.9, код ЄДРПОУ 39859805).
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Панченко