Справа № 815/5581/16
10 березня 2017 року м.Одеса
16год.30хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Одеської обласної організації професійної спілки працівників органів внутрішніх справ України про скасування наказу, скасування запису у трудовій книжці, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-
До суду надійшла адміністративна позовна заява (з урахуванням уточнень) ОСОБА_1, в якій позивач просить суд скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №757 о/с "По особовому складу" від 03 серпня 2016 року про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1, старшого слідчого слідчого відділу Суворовського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області; скасувати запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення з служби в поліції; поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого слідчого відділу Суворовського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області; стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 03 серпня по день набрання рішення законної сили; допустити до виконання свої обов'язків на посаді старшого слідчого слідчого відділу Суворовського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області майора ОСОБА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у листопаді 2015 року його було прийнято на службу в органи Національної поліції України та призначено на посаду старшого слідчого слідчого відділу Суворовського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з присвоєнням спеціального звання майор поліції. 25.02.2016 року позивача було запрошено на співбесіду. Проведенню співбесіди передувало тестування на загальні здібності та навички та тестування на знання законодавчої бази (професійний тест), за результатами яких позивач загалом набрав 80 балів. Позивач вважає, що засідання атестаційної комісії, на якому приймалось рішення стосовно ОСОБА_1, проводилось неправомочним її складом, в ході проведення атестації відповідачем було вчинено ряд порушень, а саме: до початку співбесіди позивача не було повідомлено про персональний склад АК, чим порушено право на відвід, передбачене абз. 2 п.4 розділу III Інструкції; відсутні протоколи, в яких викладені рішення АК про проведення співбесіди, про обрання Голови і секретаря - обов'язковість фіксування всіх рішень АК у протоколах визначена п. 20 розділу IV Інструкції; при проведенні співбесіди членами АК інші матеріали, в т.ч. і такі, які можуть свідчити про невідповідність позивача критеріям, визначеним п.16 розділу IV Інструкції не досліджувались; в розпорядженні АК були відомості, які свідчать про якісне виконання покладених на ОСОБА_1 функціональних обов'язків та відповідність його займаній посаді, які безпідставно не були враховані; при проведенні атестації АК показники позивача по 7 критеріям, визначеним п. 16 розділу IV Інструкції, безпідставно не були враховані.
Також позивач вважає, що підстав для проведення атестування ОСОБА_1 не існувало, оскільки його вже було призначено на посаду, яка рівнозначна тій, яку він займав в МВС України, він пропрацював на посаді менше року, відтак його атестування було протиправним, та позивач не належав до категорії працівників, які підлягають атестації. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 вважає, що проведення атестування здійснено неправомірно, без наявності визначених законом підстав, а тому висновок Атестаційної комісії №5 є безпідставним, а наказ про звільнення прийнятий на підставі висновку АК№5 підлягає скасуванню, а позивач поновленню на займаній посаді.
Представник відповідача /Головного управління Національної поліції в Одеській області/ в судове засідання 06.03.2017р. не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно, надав до суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
В обґрунтування своєї позиції зазначив, що в рамках реформування правоохоронної системи України 02.07.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII. Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної поліції України» № 641 утворено НПУ. Так, на підставі п. 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону позивач був призначений на посаду в порядку переатестування згідно з тимчасовим штатним розкладом, у зв'язку з чим існувала необхідність перевірки можливості призначення його на вищу посаду, або ж, у випадку не підтвердження його повної службової відповідності займаній посаді, вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Тобто, твердження позивача, про те, що у спірних відносинах були відсутні підстави для проведення його атестування, передбачені частиною 2 статті 57 Закону, є хибними. Відповідач вважає, що призначення позивача не свідчило про його відповідність займаній посаді в аспекті вимог до поліцейських, встановлених Законом, не звільняло його від обов'язку проходження атестації в подальшому та не є підставою для визнання протиправним включення позивача до списку поліцейських, які підлягали атестації, і проведення відносно нього такої атестації згідно з наказом ГУНП. На вебсайті НПУ/ГУНП розміщені відповідні оголошення та інформація щодо атестування та понад 500 публікацій відповідних списків (підбір кандидатів до АК; тестування/ атестування) тощо. Склад АК був розміщений в загальнодоступному місці за адресою: м. Одеса, вул.. Успенська, 1. Також під час спілкування з АК позивач міг висловити відвід, однак відводів від останнього не поступало. Жодним нормативно-правовим актом не встановлено порядку проведення співбесіди з поліцейським та вимоги до неї. Тобто, АК має право під час співбесіди ставити питання на власний розсуд та проводити її в такому ракурсі, що дозволяє їй зробити висновок щодо досвіду, рівня знань, особистих і професійних якостей особи яка проходить співбесіду. При цьому, ні приписами Інструкції, ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено переліку питань, загального часу її проведення та конкретних висновків, яких повинна дійти комісія за результатами її проведення, а також фіксування процедури її проведення та фіксування питань і відповідей, які були предметом співбесіди. Представник відповідача вважає, що негативний висновок стосовно позивача АК №5 зроблений на підставі всебічного розгляду всіх наявних у комісій матеріалів та аналізу наданих позивачем відповідей під час проведення з ним співбесіди. Атестування позивача здійснено на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості та об'єктивності в оцінці службової діяльності, а отже, на думку представника відповідача, АК, приймаючи рішення про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Інструкцією, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, які мали значення для прийняття даного рішення. Атестаційний лист щодо позивача з викладеним в ньому рішенням атестаційної комісії, що надійшов до ГУНП, був оформлений належним чином, підписаний головою та секретарем комісії, рішення комісії відповідало вимогам Інструкції. З урахування викладеного, на думку представника відповідача, ГУНП діяло в межах повноважень, видавши наказ 757 о/с від 03.08.2016 про звільнення позивача за п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність) та у спосіб передбачений законодавством України, тому адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Крім того, представник відповідача зазначає, що позивач не оскаржує висновок АК№5, який в свою чергу слугував підставою для прийняття спірного наказу, та суд не може ставити під сумнів висновок будь-якої атестаційної комісії, оскільки суд не вправі втручатися в дискреційні повноваження атестаційної комісії, яка наділена повноваженнями і вправі приймати рішення на власний розсуд.
Представник третьої особи в судове засідання 06.03.2017р. не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно.
06.03.2017 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 2002 року проходив службу в органах МВС України, з січня 2015 року до листопада 2015 року на посаді слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління МВС в Одеській області..
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 07.11.2015 року за №137 о/с відповідно до положень п.9, п.12 Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", на підставі заяви позивача від 07.11.2015 року ОСОБА_1, який мав спеціальне звання "майор міліції", призначено на посаду старшого слідчого Суворовського відділу поліції в місті Одесі ГУ НП в Одеській області, присвоєно йому спеціальне звання "майор поліції". Даний наказ було прийнято відповідно до положень п.9, п.12 Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" щодо призначення тих осіб, які прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно штатного розпису з 07.11.2015 року.
Наказом Національної поліції України від 23 листопада 2015 року № 102 "Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України" з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої можливості та відповідно до пункту 10 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року №1465, наказано керівникам структурних підрозділів Національної поліції України серед іншого забезпечити доведення до відома всього особового складу під підпис умови проведення атестування працівників, визначені згаданою Інструкцією.
29 січня 2016 року Головним управлінням Національної поліції в Одеській області виданий наказ №133, яким прийнято рішення про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, починаючи з 19.02.2016 року; утворити атестаційні комісії ГУНП №№ 1-10, засідання яких проводити в робочі дні з 29.02.2016 року за адресою м. Одеса, вул. Преображенська, 44.
Вищезазначеним наказом зобов'язано керівників структурних підрозділів апарату ГУНП, підрозділів, підпорядкованих ГУНП, начальників відокремлених структурних підрозділів ГУНП скласти списки поліцейських підпорядкованих підрозділів, скласти атестаційні листи на поліцейських, підготувати для надання до атестаційних комісій додаткові матеріали, надати документи до управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 18.02.2016 року № 285, серед іншого, затверджено персональний склад Атестаційної комісії № 5 Головного управління Національної поліції в Одеській області:
- Голова комісії - полковник поліції ОСОБА_3, головний інспектор Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції.
Члени комісії:
полковник поліції ОСОБА_4, головний інспектор Департаменту превентивної діяльності Національної поліції;
ОСОБА_5, представник ГФ «Фенікс»;
ОСОБА_6, представник Одеської обласної ветеранської організації Асоціації ветеранів МВС України;
ОСОБА_7, представник ІЦ «Майдан Моніторінг».
Секретар комісії - ОСОБА_8, інспектор Управління патрульної поліції у м. Львів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Дорученням Головного управління Національної поліції в Одеській області від 05.02.2016 № 53 керівникам підрозділів ГУ НП в Одеській області доручено з 05.02.2016 року до 10.02.2016 року організувати та провести реєстрацію працівників, які виявили бажання пройти атестування, шляхом заповнення web-форми у внутрішній мережі МВС.
Заступником начальника слідчого відділу Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області підполковником поліції ОСОБА_9 складено атестаційний лист відносно старшого слідчого Суворовського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 з висновком: «займаній посаді відповідає».
За результатами тестування загальних навичок позивач набрав 43 балів з 60 можливих, з професійного тестування - 37 балів з 60 можливих, усього 80 балів.
Після проходження тестування позивача було направлено на атестування шляхом включення його до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, а також направлено на проходження співбесіди.
Як вбачається з протоколу ОП №15.00003819.0026751 від 25.02.2016 року, члени атестаційної комісії №5 у складі: голови комісії ОСОБА_3, секретаря комісії ОСОБА_8, членів комісії ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час проведення атестування ОСОБА_1 дослідили атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходила атестування, а саме: декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел. Членами комісії також були поставлені питання, які стосувалися професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції України та інше.
За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення проголосовано рішення: 4- займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (за - 6, проти - 0, рішення підтримано).
За даними Додатку №1 до Відомості Протоколу засідання АК №5 ГУПН в Одеській області №14.00003819 від 25.02.2016р. «Список осіб, щодо яких атестаційна комісія прийняла рішення, що вони не відповідають займаній посаді» (Список) ОСОБА_1.: повна відсутність знань законодавства, відсутня мотивація (підстави для прийняття рішення).
В атестаційний лист ОСОБА_1 внесено в розділ IV "Результати атестування" аналогічний висновок комісії від 25.02.2016р., підписаний головою та секретарем Атестаційної комісії №5, стосовно позивача.
З даним висновком атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Одеській області позивач ознайомлений 29 лютого 2016 року, про що свідчить його підпис.
Не погодившись з вказаним висновком атестаційної комісії, позивач подав скаргу до Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №1, проте згідно протоколу ОП №15.00004497.0026751 від 04.03.2016 року членами апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №1 за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення прийнято рішення про відхилення апеляційної скарги позивача та зазначено, що він не володіє належним рівнем теоретичних знань, не мотивований, не готовий до змін.
В подальшому Головним управлінням Національної поліції в Одеській області видано наказ від 03.08.2016 року №757 о/с, яким майора поліції ОСОБА_1, старшого слідчого Суворовського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено із служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 (службова невідповідність). Вислуга років станом на 01.08.2016 року складає у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років 14 років. Підстава: висновок атестації від 25.02.2016 року.
Наказом від 12.08.2016 року за №800 о/с було внесено зміни до пункту наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 03.08.2016 року №757 в частині звільнення: майора поліції ОСОБА_1, старшого слідчого Суворовського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області. Уважати звільненим виплативши грошову компенсацію за 22 доби невикористаної чергової відпустки за період роботи з 01.01.2016 року по день звільнення. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років складає 14 років 02 дні.
Не погодившись з наказом про звільнення, позивач звернувся з даним позовом до суду про його скасування, поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки позивач вважає наказ про його звільнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, при цьому наказ від 03.08.2016 року №757 о/с прийнято на підставі висновку атестації від 25.02.2016 року, суд вважає, що в даному випадку необхідно дослідити саме правомірність прийняття висновку АК№5, оформленого відповідним протоколом засідання АК №5 ГУНП в Одеській області.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Аналогічний обов'язок Національної поліції України та її посадових й службових осіб щодо застосування положень Конвенції у своїй діяльності встановлений положеннями ч.2 ст.6 Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини орган влади, який не є судом держави, для виконання ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, може розглядатись як "суд" у змістовному значенні цього терміну (рішення у справі Срамек проти Австрії (Sramek v. Austria), п.36).
Отже "суд" може являти собою орган, заснований з метою вирішення обмеженої кількості питань, за умови, що він завжди забезпечує відповідні гарантії (рішення у справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства (Lithgow and Others v. United Kingdom), п.201).
У пункті 108 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_10 проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд, розглядаючи цю справу зазначає, що ВРЮ та парламент виконували функцію розгляду справи щодо заявника та винесення обов'язкового рішення. Отже, спершу суд повинен розглянути, чи були дотримані принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи заявника та винесення обов'язкового для виконання рішення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визначає терміном "суд" не тільки суди загальної юрисдикції, але й інші органи влади, які розглядають справи осіб, а тому повинні дотримуватись принципу незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи заявника та винесення обов'язкового для виконання рішення.
Атестаційна комісія № 5 ГУ НП в Одеській області (далі - АК № 5) створювалась відповідно до положень п.2 Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року №1465 (надалі-Інструкція) з метою вирішення конкретних питань - забезпечення проведення атестації поліцейських п.п.1 п.2 Розділу ІІ Інструкції, законом передбачена процедура відводу членам цієї комісії (п.4 Розділу ІІ Інструкції), порядок здійснення її функцій визначений Розділом ІV Інструкції, також передбачено прийняття нею рішення (висновку) п.15 Розділу ІV Інструкції, яке згідно п.24 Розділу ІV Інструкції є обов'язковим для виконання.
Таким чином, АК № 5 має всі необхідні ознаки "суду" у розумінні ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року.
Виходячи з наведеної позиції Європейського суду з прав людини, суд при розгляді цієї справи повинен встановити, чи були дотримані АК № 5 ГУ НП в Одеській області принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи позивача 25.02.2016 року та винесення нею обов'язкового для виконання рішення.
У пункті 150 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд зазначає, що згідно з практикою Суду, метою терміну "встановлений законом" у статті 6 Конвенції є гарантування того, "що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом". У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення від 21 червня 2011 року у справі "Фруні проти Словаччини" (Frunі v. Slovакіа), заява № 8014/07, п.134, з подальшими посиланнями).
Далі у п.151 цього ж Рішення ЄСПЛ констатовано, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на склад колегії у кожній справі (див. ухвалу щодо прийнятності від 4 травня 2000 року у справі "Бускаріні проти Сан-Маріно" (Вuscarini v. San Marino), заява № 31657/96, та "Посохов проти Росії" (Роsоkhov v. Russia), заява № 63486/00, п. 39, ЕСНR 2003- IV).
Таким чином, ЄСПЛ зазначає, що дотримання прав особи, визначені ч.1 ст.6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.
Відповідно до п.п.2 п.2 Розділу ІІ Інструкції у Національній поліції України створюються атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.
Як вже встановлено судом вище, Наказом ГУ НП в Одеській області від 18.02.2016 року № 285 було затверджено персональний склад Атестаційної комісії №5 ГУ НП в Одеській області у кількості 6 осіб, з яких 3 особи - кадрові працівники органів Національної поліції України, 3 особи - є представниками громадських організацій (ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.).
Відповідно до абз.2 п.4 Розділу ІІ Інструкції кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.
Відповідно до процедури підготовки та проведення атестування, визначеної п.п.4 п.1 Розділу ІV Інструкції за наказами відповідних керівників органів Національної поліції України здійснюється розміщення на офіційному сайті МВС, Національної поліції України чи відповідних органів поліції оголошень про набір до атестаційних комісій.
Відповідачем не доведено, що відповідні оголошення на офіційному сайті ГУ МВС України в Одеській області та на офіційному сайті Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо прийняття пропозицій з формування складу Атестаційної комісії №5 були розміщені. Тобто, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як представники громадських організацій, були включені Головним управлінням Національної поліції в Одеській області до складу членів Атестаційної комісії №5 ГУНП в Одеській області, без дотримання встановленого п.п.4 п.1 Розділу ІV Інструкції порядку розміщення оголошення по набору та отримання пропозицій щодо формування складу комісії, докази протилежного відповідачем не надані.
Як вбачається з Додатку №1 до протоколу засідання атестаційної комісії №5 ГУНП в Одеській області №14.00003819 від 25.02.2016 року, стосовно позивача зазначено: «Повна відсутність знань законодавства. Відсутня мотивація». Із означеного незрозуміло, які питання були поставлені позивачу під час проходження співбесіди, яким чином Атестаційна комісія №5 дійшла висновку про незнання законодавства, які ставились питання та отримувались відповіді.
Суд також критично ставиться до таких суджень, на підтвердження яких відсутні будь-які докази, оскільки в ході тестування позивач набрав 80 балів, тобто результати тестування засвідчили достатньо високий рівень професійних знань та загальних навичок.
Також судом встановлено, що за час перебування на посаді старшого слідчого Суворовського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, покладені на позивача функціональні обов'язки (посадові інструкції) він виконував в повному обсязі. Будь-яких зауважень чи дисциплінарних стягнень за невиконання чи неналежне виконання функціональних обов'язків не має.
Зі змісту атестаційного листа вбачається, що ОСОБА_1 службу в органах внутрішніх справ проходив з серпня 2002 року, в органах поліції працює з листопада 2015 року. За період служби в органах внутрішніх справ та в органах поліції зарекомендував себе з позитивного боку, дисциплінованим, добросовісним, ретельним, професійно грамотним та досвідченим співробітником. Спеціалізується на розслідування злочинів економічної спрямованості. Станом на 01.021.2016 у проваджені перебувало всього - 14 кримінальних проваджень. З початку 2016 року: прийнято до провадження - 52, закрито - 11, зупиненно - 0, передано за підслідністю - 0, об'єднано - 0, направлено до суду - 0. На даний час в залишку знаходиться - 55 кримінальних проваджень з них з перспективою оголошення про підозру та подальшим направленням до суду з обвинувальним актом - 4/4 кримінальних проваджень. Порушень дисципліни та законності не припускає. У вирішенні службових питань проявляє принциповість, уміє будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі. Здатний своєчасно виправити допущені помилки, постійно працює над їх усуненням. Має досвід практичної роботи та уміло використовує свої знання. Володіє добрими організаторськими здібностями, високим почуттям відповідальності за доручену справу. Має авторитет у колективі та серед населення. Прагне до вдосконалення службової діяльності, приймає вірні рішення в складних, екстремальних ситуаціях. Сумлінно ставиться до дорученої справи, службові інтереси ставить вище за особисті. Постійно підвищує свій професійний рівень. Вміло організовує роботу та постійно турбується про підвищення результатів службової діяльності. Вміє відстояти свою точку зору, наполегливий у досягненні поставлених завдань. У стройовому відношенні підтягнутий, фізично розвинений, добре володіє табельної зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони. Здатний переносити психофізичні навантаження та труднощі по службі. Державну та службову таємницю зберігає. У спілкуванні з громадянами ввічливий, тактовний. У побуті скромний та товариський. Курси підвищення кваліфікації не проходив. Згідно висновку прямого керівника - займаній посаді відповідає.
Суд констатує, що рішення Атестаційної комісії №5, викладене у протоколі від 25.02.2016р., є цілком невмотивованим, містить формальні судження, без будь-якого зв'язку із особою ОСОБА_1 та особливостями проходження ним атестування та результатів співбесіди, зовсім не висвітлює співставлення результатів співбесіди з висновком «повна відсутність знань законодавства» з результатами тестування.
Відповідно до п.16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015р. №1465, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Згідно роз'яснень постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №11 "Про судову практику оскарження рішень атестаційної комісії органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації", необгрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню, слід вважати рішення (висновок) атестаційної комісії у разі, коли: відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин, які у рішенні (висновку) атестаційної комісії вважаються встановленими. Зокрема, не надано відомостей, отриманих під час співбесіди з поліцейським, та відомостей із відкритих джерел, на які атестаційна комісія посилається як на докази низького рівня мотивації поліцейського щодо подальшої роботи, низького професійного рівня/потенціалу поліцейського, незнання ним законодавчої бази; рішення (висновок) атестаційної комісії не містить висновків щодо обставин, передбачених п.16 розд.ІV інструкції, та факту відповідності поліцейського вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді; негативна оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що надана атестаційною комісією, не узгоджується з доказами про позитивну оцінку щодо цього ж поліцейського. При цьому атестаційною комісією не наведено мотивів неврахування таких доказів; набрання поліцейським за результатами тестування кількості балів, меншої за мінімально необхідний рівень, чи негативні результати тестування на поліграфі атестаційна комісія оцінювала без урахування решти доказів; дані з мережі Інтернет щодо поліцейського були взяті атестаційною комісією до уваги, незважаючи на те, що їх достовірність не встановлена та не підтверджена відповідними доказами та висновками компетентних органів.
Ці роз'яснення в аспекті спірних правовідносин надають підстави для висновку про необґрунтованість оскаржуваного висновку щодо ОСОБА_1., оформленого протоколом від 25.02.2016р., оскільки будь-які відомості, зазначені вище, в протоколі відсутні.
Відповідно до пунктів 10,15 розділу IV Інструкції з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу. Атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Згідно пункту 20 Інструкції у протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу.
З даних протоколу від 25.02.2016р. неможливо встановити, яким чином Атестаційна комісія №4 при прийнятті рішення стосовно позивача врахувала критерії, зазначені у п.16 розділу IV Інструкції, а також як відбувався всебічний розгляд усіх матеріалів, які були зібрані на позивача, під час проведення атестування.
Європейський суд з прав людини визнав такою, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції практику національних судів, коли вони, вважаючи себе зв'язаними висновками адміністративних органів щодо обставин справи, взагалі відмовлялися контролювати оцінку фактів, які були покладені в основу дискреційного адміністративного рішення і які мали вирішальне значення при прийнятті цього рішення, (п, 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки»; п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телеквіжн лтд. проти Кіпру»).
На думку Європейського суду з прав людини, повна відмова національного суду переглянути оцінку, яку адміністративний орган дав доказам у справі при прийнятті дискреційного рішення, вважається порушенням права особи на доступ до суду, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.
ГУНП в Одеській області не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що використовуючи свої дискреційні повноваження прийняти рішення про невідповідність ОСОБА_11 займаній посаді, цей адміністративний орган надав повну та всебічну оцінку фактів, покладених в основу прийнятого рішення, оцінив діяльність та особу позивача за усіма критеріями, визначеними чинним законодавством.
З урахуванням викладеного суд вважає, що висновок Атестаційної комісії №5 від 25.02.2016 року "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність" щодо старшого слідчого Суворовського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1. є протиправним та очевидно необґрунтованим та не може вважатись підставою для звільнення позивача з органів поліції.
При цьому ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
Вирішуючи питання стосовно застосування ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України (заява №19336/04 п.227) зазначено, що засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що «відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом».
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У зв'язку із цим, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та у зв'язку з тим, що висновок Атестаційної комісії №5 від 25.02.2016 року є протиправним та очевидно необґрунтованим та не може вважатись підставою для звільнення позивача з органів поліції, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення про його скасування.
Отже рішення стосовно ОСОБА_1, оформлене протоколом від 25.02.2016р. та зазначене у розділі IV Атестаційного листа, щодо його невідповідності займаній посаді та наступне звільнення, підлягає скасуванню як протиправне.
Крім наведеного, суд вважає, що призначення проведення атестації позивача протягом першого року проходження служби після призначення на посаду в органі поліції не є законним виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.
Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ Про міліцію, Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII Про державну податкову службу, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР 42946756).
Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України "Про Національну поліцію" не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестації, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України "Про професійний розвиток працівників".
Статтею 12 цього Закону визначені категорії працівників, які не підлягають атестації. Так, зокрема, згідно ч.1 цієї статті не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.
Вищий адміністративний суд в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №11 "Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації" зробив висновок, що положення ст.12 ЗУ "Про професійний розвиток працівників" є загальними (базовими) щодо регулювання відносин стосовно атестування працівників, не суперечать положенням Закону, а тому поширюються на атестування поліцейських.
ОСОБА_1 на момент проведення атестування пропрацював на займаній посаді менш, ніж один рік (з 07.11.2015р.), отже як працівник органу поліції не підлягав атестації.
Позивач оскаржує також наказ від 03.08.2016 року №757 о/с, яким майора поліції ОСОБА_1, старшого слідчого Суворовського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено із служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 (службова невідповідність).
Враховуючи, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 03.08.2016 року №757 о/с звільнено позивача зі служби в поліції, через службову невідповідність, при цьому судом висновок АК №5 від 25.02.2016 року скасовується як протиправно прийнятий, наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 03.08.2016 року № 757 о/с також підлягає скасуванню як протиправний, оскільки фактично має похідний характер від висновку (рішення по атестації).
Відповідно до ст.235 КзПП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв'язку із здійсненим ним або членом його сім'ї повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню з 04.08.2016р. на посаді, з якої його було незаконно звільнено наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 03.08.2016 року № 757 о/с.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" № 108/95-ВР від 24.03.1995 року за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно із пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно пункту 8 зазначеної постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 №1414 від 13.10.2016р. середньомісячний заробіток позивача складає 5 850,00 грн. Період вимушеного прогулу з 04.08.2016р. по 10.03.2017р. - дату прийняття рішення про поновлення на посаді.
Згідно довідки ОСОБА_1 відпрацював у червні-липні 2016 року 61 робочий день, середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) складає 11700/61=191,80грн., отже на його користь підлягає стягненню з ГУНП в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 191,80грн. за один робочий день.
Позивач помилково вважає (а.с.65), що він пропустив строк для звернення до суду з позовом про оскарження наказу №757о/с від 03.08.2016р., оскільки цей наказ він отримав (копію) тільки 26.09.2016р. з трудовою книжкою, з позовною заявою вперше звернувся 25.10.2016р. та ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2016р. його позовну заяву було залишено без руху з продовженням встановленого судом строку для усунення недоліків ухвалою від 10.11.2016р.
Ухвалою від 28.11.2016р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1, отже згідно ч.2 ст.108 КАС України вважається, що його позовна заява подана до суду 25.10.2016р., тобто з дотриманням встановленого ч.3 ст.99 КАС України місячного строку.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірність оскаржуваного рішення (висновку) та наказу, прийнятих стосовно позивача, тому дане рішення (висновок) та наказ про звільнення підлягають скасуванню як протиправні.
При цьому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про скасування запису у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення з служби в поліції, оскільки такий запис у разі виконання рішення суду про звільнення має бути внесений в силу діючого трудового законодавства та правил ведення трудових книжок.
За таких обставин позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню судом.
Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та виплати грошового утримання в межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення позивача на посаді старшого слідчого Суворовського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з 04.08.2016р., оскільки останнім днем його роботи є 03.08.2016р. (день звільнення), та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст.11, ст.ст.128, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Одеської обласної організації професійної спілки працівників органів внутрішніх справ України про скасування наказу, скасування запису у трудовій книжці, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №5 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 25.02.2016р. та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, а саме: " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", яке прийняте стосовно ОСОБА_1, оформлене протоколом ОП №15.00003819.0026751 від 25.02.2016р.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №757 о/с "По особовому складу" від 03 серпня 2016 року про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1, старшого слідчого Суворовського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Суворовського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 04 серпня 2016 року по 10 березня 2017 року включно з розрахунку 191(сто дев'яносто одна)грн. 80коп. за один день.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку (грошового утримання) у межах суми стягнення за один (1) місяць підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя М.М. Аракелян