61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
02.03.2017р. Справа №905/312/17
за позовом: Приватного акціонерного товаритва «Важпромавтоматика», м.Харків, код ЄДРПОУ 21266653
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602
про стягнення 45383,75 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
У засіданні брали участь:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Важпромавтоматика», м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ про стягнення 3% річних в сумі 3618 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 41765,75 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №15/650 від 17.05.2011р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, як зазначає Приватне акціонерне товариство «Важпромавтоматика», рішенням господарського суду Донецької області від 08.04.2014р. по справі №905/4426/13 вже було стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 41486,40 грн, на яку здійснені відповідні нарахування.
Позивач у судове засідання не з'явився, у клопотанні б/н від 28.02.2017р. розгляд справи просив здійснити без участі власного представника.
Відповідач у судове засідання 02.03.2017р. не з'явився, про розгляд справи був обізнаний, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №8430601087344, клопотання №17/197 від 20.02.2017р.
Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого рішення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
17.05.2011р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було підписано договір поставки №15/650, за приписами п.п.1.1, 1.3 якого постачальник зобов'язується передати у встановлений термін продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується у відповідності до умов договору прийняти цю продукцію та оплатити її. Загальна кількість товару, який постачається за договором, складається з кількості товару, який постачається по всім специфікаціям, що оформлюються до цього договору.
За змістом п.п.2.1, 2.2 укладеного сторонами правочину ціна продукції вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Орієнтовна сума договору на момент укладення складає 900000 грн.
20.08.2012р. сторонами було погоджено та підписано специфікацію №3 на загальну суму поставки у розмірі 512840,40 грн, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку продукції за найменуванням, у кількості, за ціною, визначеними у даній специфікації; умови поставки - СРТ склад покупця згідно ІНКОТЕРМС-2010, поставка - 3-5 днів після заявки покупця; умови оплати: протягом 30 календарних днів після поставки та отримання документів, визначених у п.6.1 договору.
На підставі укладеного сторонами договору та вказаної специфікації, Приватним акціонерним товариством «Важпромавтоматика» було поставлено відповідачу продукцію, зокрема, на суму 41486,40 грн, що підтверджується накладною №313 від 17.10.2012р. та актом б/н від 17.10.2012р. прийому-передачі матеріальних цінностей (товару).
Відтак, з урахуванням приписів ст.692 Цивільного кодексу України та положень договору і специфікації, зобов'язання з оплати товару за накладною №313 від 17.10.2012р. мало бути виконано до 16.11.2012р. включно.
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.04.2014р. по справі №905/4426/13 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Важпромавтоматика» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення 41486,40 грн задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 41486,40 грн та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.
При цьому, у мотивувальній частині рішення суд дослідив обставини укладання договору №15/650 від 17.05.2011р.; наявність обставин поставки товару згідно з накладною №313 від 17.10.2012р. на суму 41486,40 грн; наявність заборгованості за отриманий товар за вказаним правочином у розмірі 41486,40 грн.
Відповідно до відомостей, які наявні у матеріалах справи, підтверджуються позивачем та даними Єдиного державного реєстру судових рішень, а також не спростовані відповідачем, рішення від 08.04.2014р. по справі №905/4426/13 не переглядалось в апеляційному, касаційному порядку або з підстав, які визначені ст.112 Господарського процесуального кодексу України, та набрало законної сили.
Господарський суд при вирішенні розглядуваного спору приймає до уваги викладені вище обставини, що встановлені при розгляді справи №905/4426/13 як такі, що відповідно до приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.
При цьому, господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003р. Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
У п.7.1 вказаної постанови роз'яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Виходячи з того, що відповідач за отриману продукцію за договором №15/650 від 17.05.2011р. розрахувався лише 29.12.2016р. (виписка відділення №4 Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» по рахунку №26001962481318 від 29.12.2016р.), позивач здійснив нарахування 3% річних за період з 01.02.2014р. по 28.12.2016р. в сумі 3618 грн, інфляційних збитків за період з лютого 2014 року по грудень 2016 року у розмірі 41765,75 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, суд встановив, що відсотки річних за визначений позивачем період є фактично більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 3618 грн.
Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:
За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Як зазначалось, за спірною поставкою відповідач розрахувався 29.12.2016р., внаслідок чого інфляційні збитки у грудні 2016 року не підлягали нарахуванню (неповний місяць).
За розрахунком суду, інфляційні збитки позивача за період з лютого 2014 року по листопад 2016 року становлять 41023,56 грн.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних, інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У клопотанні №17/197 від 20.02.2017р. Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» просило відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання власного представника.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). Неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).
У клопотанні відповідачем не визначено будь-яких обставин, що слугують підставою для неможливості прибуття у судове засідання, а також не надано доказів на підтвердження цих обставин, внаслідок чого, за висновками суду, Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» не доведено належними та допустимими доказами неможливість участі представника відповідача у судовому засіданні 02.03.2017р.
Наразі, згідно з ухвалою від 06.02.2017р. присутність сторін у судовому засіданні 02.03.2017р. обов'язковою не визнавалась.
Разом з цим, у клопотанні №17/197 від 20.02.2017р. відповідача відсутні будь-які посилання на бажання надати додаткові докази, які мають значення для розгляду справи, або заявити клопотання про їх витребування.
З урахуванням викладених обставин, клопотання №17/197 від 20.02.2017р. відповідача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.
Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
За приписами п.4.7 постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.
За таких обставин, судовий збір в сумі 1600 грн, сплачений Приватним акціонерним товариством «Важпромавтоматика» на підставі платіжного доручення №102 від 25.01.2017р., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити частково позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Важпромавтоматика», м.Харків до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ про стягнення 3% річних в сумі 3618 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 41765,75 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька обл., м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Приватного акціонерного товариства «Важпромавтоматика» (61072, м.Харків, просп.Леніна, буд.56, код ЄДРПОУ 21266653) 3% річних - 3618 грн, інфляційні нарахування - 41023,56 грн, а також судовий збір в сумі 1600 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
У судовому засіданні 02.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 07.03.1017р.
Суддя Ю.О.Паляниця