09 березня 2017 р. Справа № 903/4/17
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування", м. Київ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Рованці, Луцького району, Волинської області
про стягнення 17528,65 грн. шкоди,
Суддя Якушева І.О.,
при секретарі судового засідання Хомич О.В.
за участю представників:
від позивача: Дмітрієв Р.І. (дов. № 343 від 15.06.2016р.),
від відповідача: н/з
Суть спору: позивач в позовній заяві на підставі ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, п.п.38.1.1. п.38.1. ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить стягнути з відповідача 17528,65 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.
На обґрунтування позовної вимоги посилається на те, що з вини водія відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було заподіяно шкоду автомобілю “ВАЗ”, д.н.з.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3
21.02.2014р. приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" виплатила страхове відшкодування в розмірі 17528,65 грн. на користь потерпілої особи.
Ухвалою суду від 04.01.2017р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.01.2017р., зобов'язано відповідача подати суду обґрунтовані письмові пояснення на заявлений позов, докази на їх підтвердження; письмові пояснення та докази на підтвердження перебування водія ОСОБА_4 на час скоєння ДТП у трудових правовідносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; докази на підтвердження реєстрації автомобіля “DAF 95380”, д.н.з. НОМЕР_2; письмові пояснення про те, на якій правовій підставі (право власності, інше речове право) автомобіль “DAF 95380”, д.н.з. НОМЕР_2, належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1; на підставі ст. 30 Господарського процесуального кодексу України було викликано в судове засідання для дачі пояснень водія ОСОБА_4
В судове засідання 25.01.2017р. представники сторін та водій ОСОБА_4 не з'явились, відповідач вимог ухвали суду від 04.01.2017р. не виконав.
Факт належного повідомлення позивача про судовий розгляд підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034622129, факт належного повідомлення відповідача - рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034622137, що містяться в матеріалах справи.
Ухвалу суду від 04.01.2017р. було надіслано водієві - ОСОБА_4 за адресою, зазначеною у постанові Луцького міськрайонного суду від 12.12.2013р. по справі №161/20522/13-ц, а саме: АДРЕСА_1, проте ухвала від 04.01.2017р. повернулась до суду із поштовою відміткою: "За закінченням терміну зберігання".
Ухвалою суду від 25.01.2017р. розгляд справи було відкладено на 08.02.2017р., зобов'язано позивача подати суду обґрунтовані письмові пояснення на заявлений позов, докази на їх підтвердження; письмові пояснення та докази на підтвердження перебування водія ОСОБА_4 на час скоєння ДТП у трудових правовідносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; докази на підтвердження реєстрації автомобіля “DAF 95380”, д.н.з. НОМЕР_2; письмові пояснення про те, на якій правовій підставі (право власності, інше речове право) автомобіль “DAF 95380”, д.н.з. НОМЕР_2, належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1; докази на підтвердження керування ОСОБА_5 автомобілем “DAF 95380”, д.н.з. НОМЕР_2 під час виконання службових обов'язків; письмові пояснення та докази на підтвердження, на користь якої потерпілої особи виплачено страхове відшкодування в розмірі 17528,65 грн.
06.02.2017р. представник позивача через канцелярію суду подав клопотання, в якому, посилаючись на неможливість прибути в судове засідання, просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю.
Крім цього, 06.02.2017р. представником позивача подано клопотання про витребування в Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області інформації про перебування гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_3, у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) станом на 28.10.2013р.; витребування у відповідача інформації про застосування до водія ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, дисциплінарних стягнень за весь період його перебування у трудових відносинах з відповідачем, з наданням відповідних підтверджуючих документів.
Розглянувши в судовому засіданні 08.02.2017р. клопотання від 06.02.2017р. представника позивача про витребування доказів, судом ухвалено задовольнити його частково; витребувати в Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (43005, м. Луцьк, пр. Президента М. Грушевського, 1) інформацію про перебування гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_3, у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, АДРЕСА_2) станом на 28.10.2013р.
В іншій частині клопотання було відхилено як необгрунтоване.
Ухвалою суду від 08.02.2017р. розгляд справи було відкладено на 22.02.2017р. у зв'язку із частковим задоволенням клопотання представника позивача про витребування інформації; зобов'язано Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України (43005, м. Луцьк, пр. Президента М. Грушевського, 1) до 22.02.2017р. надіслати господарському суду інформацію про перебування гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_3, у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, АДРЕСА_2) станом на 28.10.2013р.; зобов'язано позивача подати суду письмові пояснення та докази про те, на користь якої потерпілої особи виплачено страхове відшкодування в розмірі 17528,65 грн.
Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України на виконання вимог ухвали суду надіслало відповідь № 2692/071 від 20.02.2017р.
22.02.2017р. представник відповідача через канцелярію суду подав відзив б/н від 22.02.2017р., в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на таке:
- відповідно до абзацу "а" пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з довідкою № 9291819 про дорожньо-транспортну пригоду від 29.11.2013 року (а.с. 10) водій транспортного засобу DAF 95.380 номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 в графі "Перевірка на стан сп'яніння: тверезий."
Посилання позивача на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.12.2013 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, є безпідставним, оскільки із вказаного рішення керування транспортним засобом відбувалося о 17 год. 45 хв., а дорожньо-транспортна пригода відбулась близько 17 год. 00 хв., що вбачається із постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.11.2013 року. Крім того, в постанові Луцького міськрайонного суду від 29.11.2013 року обставин, що обтяжують відповідальність, такі як вчинення правопорушення в стані сп'яніння, суд не вбачав.
Довідкою № 9291819 про дорожньо-транспортну пригоду від 29.11.2013 року підтверджується той факт, що ОСОБА_4 при вчинені дорожньо-транспортної пригоди не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Наведене свідчить, що підстав для стягнення відшкодування в порядку регресу немає.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Позивач в позовній заяві зазначає, що 21.02.2014 року здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 17 528,65 грн. на користь потерпілої особи, що підтверджується платіжним дорученням №4306 від 21.02.2014 року та витягом з відомості №66 від 21.02.2014 року.
Проте, вказане платіжне доручення і витяг з відомості не є доказом виплати страхового відшкодування потерпілій особі, доказів про те, що потерпіла особа (ОСОБА_7) отримала страхове відшкодування матеріали справи не містять.
Також потрібно врахувати, що приписами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди в порядку регресу, однак, виходячи з системного аналізу змісту ч.2 ст.530 та ч.1 ст. 1191 ЦК України цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до відповідача.
Вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач не надсилав.
Згідно ч.1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В даному випадку навіть при наявності підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, права позивача не є порушеним, оскільки обов'язку відповідача щодо виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди в порядку регресу не виникло.
Враховуючи те, що позивачем не доведений факт перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, не надано доказів виплати страхового відшкодування, а також не доведена наявність будь-якої з інших обставин, з якими ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" пов'язує виникнення у страховика права на регресний позов до страхувальника або водія, підстави для задоволення позову відсутні.
22.02.2017р. електронною поштою до господарського суду надійшло клопотання представника позивача, в якому він просив забезпечити його участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання - Броварський міськрайонний суд Київської області.
Судом клопотання було задоволено.
Крім цього, 22.02.2017р. електронною поштою до господарського суду надійшло клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору на 15 днів.
У зв'язку з необхідністю витребування додаткових пояснень і доказів ухвалою суду від 22.02.2017р. продовжено строк розгляду справи до 19.03.2016р., розгляд справи відкладено на 09.03.2017р.
В судове засідання 09.03.2017р. відповідач, його представник не з'явились. Факт належного повідомлення відповідача про розгляд справи підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301034702386 28.02.2017р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
28.10.2013 року на дорозі Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне на 101 км. 480 м відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу «DAF 95.380», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 та транспортного засобу «ВАЗ», д.н.з.НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3.
Водій ОСОБА_4 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із відповідачем - фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1, що підтверджується повідомленням Луцького об'єднаного Пенсійного фонду України Волинської області №2692/0713 від 20.02.2017р., та керував автомобілем «DAF 95.380», д.н.з. НОМЕР_2, виконуючи службові обов'язки.
Автомобіль «ВАЗ», д.н.з.НОМЕР_1, належить громадянину ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Постановою Луцького міськрайонного суду від 29.11.2013р. у справі №161/19527/13-п (провадження №3/161/43/11/13) встановлено, що водій ОСОБА_4, порушивши Правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Постановою Луцького міськрайонного суду від 12.12.2013р. у справі №161/20522/13-п (провадження №3/161/4529/13) водія автомобіля «DAF 95.380», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Згідно з довідкою УДАІ УМВС України у Волинській області №14 від 25.11.2013р. зовнішнім оглядом встановлено, що автомобіль «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження задньої правої, задньої центральної, задньої лівої частин.
Звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача 17528,65 грн. шкоди в розмірі виплаченого страхового відшкодування, позивач посилається на те, що 02.04.2013р. між приватним акціонерним товариством «Страховою компанією «Альфа Страхування» та громадянином ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу.
Згідно із страховим актом № 1774.609.13.01.01. від 06.02.2014р. ПрАТ "Альфа Страхування» було проведено розслідування, яким підтверджено настання страхового випадку та права на виплату страхового відшкодування в розмірі 16828,65 грн. та відшкодування додаткових витрат страхувальника в розмірі 700 грн. як відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Вказані суми для їх виплати перераховано ПрАТ "Альфа Страхування» ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується копією платіжного доручення № 4306 від 21.02.2014р.
Згідно з копією витягу з відомості оплати страхового відшкодування №66 від 21.02.2014р. (а.с.24 на звороті) отримувачем є ОСОБА_3
Страхове відшкодування отримано гр.ОСОБА_3 на підставі довіреності від 27.10.2011р., виданої гр.ОСОБА_7
Відповідно до ч.2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 27 Закону України „Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Відповідно до п.п.38.1.1. п.38.1. ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
З урахуванням викладеного, відповідно до статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до ПрАТ «Альфа Страхування» перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП, за участю водія автомобіля «DAF 95.380», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4, який керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Отже, постанови Луцького міськрайонного суду від 29.11.2013р. у справі №161/19527/13-п (провадження №3/161/43/11/13) та від 12.12.2013р. у справі №161/20522/13-п (провадження №3/161/4529/13) є належними доказами того, що водій автомобіля «DAF 95.380», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 28.10.2013р. скоїв зіткнення з автомобілем «ВАЗ», д.н.з.НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Винність ОСОБА_4 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння повторно протягом року встановлено судом у справі №161/20522/13-п на підставі результату алкотесту, протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ2 від 28.10.2013р., висновку ВОНД №3019 від 28.10.2013р.
Із змісту постанови Луцького міськрайонного суду від 12.12.2013р. також випливає, що в судовому засіданні ОСОБА_4 визнав свою винність в інкримінованому йому правопорушенні та пояснив, що дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Наведені обставини спростовують доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов від 22.02.2017р., про те, що водій ОСОБА_4 не перебував у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Страхове відшкодування виплачено гр.ОСОБА_3 на підставі довіреності від 27.10.2011р., виданої власником автомобіля «ВАЗ», д.н.з.НОМЕР_1, гр.ОСОБА_7, а тому судом не приймаються до уваги твердження представника відповідача про те, що позивачем не подано доказів виплати страхового відшкодування.
Одним із способів захисту порушеного цивільного права згідно з приписами ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.
Ненадіслання позивачем вимоги відповідачу на підставі ст.530 Цивільного кодексу України не є перешкодою для звернення до суду з позовом про стягнення шкоди.
Також з норми ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України не випливає обов'язок особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, пред'являти вимогу на підставі ст.530 Цивільного кодексу України до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Керуючись ст. 27 Закону України "Про страхування", п.п.38.1.1. п.38.1. ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст. ст. 993, ч.2 ст.1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (02160, м. Київ, пр-т Соборності, 19, код ЄДРПОУ 30968986, п/р №26500008000087 у Дарницькому відділенні №51 АБ «Укргазбанк», код банку 320478) 17528 грн. 65 коп. шкоди; 1378 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору.
Повне рішення складено: 10.03.2017р.
Суддя І. О. Якушева