01 лютого 2017 року Справа № 903/371/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,
суддівДанилової М.В., Корсака В.А.
розглянувши матеріали касаційної скаргиКовельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", м. Ковель, Волинська обл.
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року
у справігосподарського суду Волинської області
за позовомКовельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", м. Ковель, Волинська обл.
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит", смт. Люблинець, Волинська обл.
простягнення 173 865, 31 грн.
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача: Чорна Б.М.
Ковельське управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" (далі за текстом - Ковельське УВКГ "Ковельводоканал") звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит" (далі за текстом - ТОВ "Негабарит") про стягнення 173 865, 31 грн. вартості витрат питної води по об'єкту станція технічного обслуговування з автомийкою по вул. Володимирська, 154-А у м. Ковелі.
Рішенням господарського суду Волинської області від 15.08.2016 року залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року у задоволенні позову - відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що позивачем не доведено самовільного приєднання відповідача до систем водопостачання або безоблікового водокористування відповідачем, а відтак, позивачем без належних правових підстав при розрахунках з відповідачем за постачання питної води та приймання стічних вод враховано безоблікове водоспоживання.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Ковельське УВКГ "Ковельводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 15.08.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
ТОВ "Негабарит" відзиву на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.
Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти господарських судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.2012 року Ковельським УВКГ "Ковельводоканал" (виробник) та ТОВ "Негабарит" (споживач) укладено Договір № 542 на подачу холодної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації (далі за текстом - Договір), відповідно до п. п. 1.1, 2.1 якого виробник зобов'язався забезпечувати відпуск споживачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод в міську комунальну мережу водовідведення, а споживач зобов'язався приймати ці послуги та оплачувати їх в терміни, в порядку і на умовах, визначених Договором та Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року, по об'єкту: Станція технічного обслуговування з автомийкою по вул. Володимирська, 154 А у м. Ковель.
В п. 3.1 Договору визначено, що облік води, відпущеної споживачу, та прийняття стоків проводиться за показниками приладів обліку (водолічильників), встановлених на водопровідних вводах, відповідно до проекту на обладнання вводу, повірених і опломбованих державним повірником територіального органу Держспоживстандарту та виробником і зареєстрованих у виробника. Нарахування за використану споживачем воду та скинуті ним стоки виробник проводить за даними приладів обліку.
Згідно з п. 10.6 Договору обсяги використаної води на об'єкті - СТО з автомийкою по вул. Володимирська, 154-А у м. Ковелі при водопостачанні та водовідведенні розраховуються згідно показників лічильника, марка POWOGAZ модель MWN 100 - NKOP № 11649042, заводський номер № 11649042, рік випуску - 2011.
21.12.2015 року працівниками позивача проведено зняття пломби № 30153331 із фланцевого з'єднання лічильника марки POWOGAZ модель MWN 100-NKOP № 11649042 для проведення метрологічної повірки лічильника, про що складено відповідний акт, в якому також зафіксовано відсутність прямої ділянки трубопроводу перед лічильником. Відповідний акт підписано представником відповідача із застереженням, що "пряма ділянка до лічильника облаштована: до лічильника 3 дм, після лічильника 1,5 дм".
25.12.2015 року на замовлення відповідача ДП "Волиньстандартметрологія" здійснено повірку лічильника води. Згідно паспорта лічильника води лічильник придатний до використання, жодних відхилень у роботі не встановлено, ремонтні роботи не проводилися.
Позивачем вимоги про стягнення з відповідача 173 865, 31 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення на підставі Договору № 542 на подачу холодної води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації від 01.03.2012 року обґрунтовано тим, що 21.12.2015 року під час зняття пломби з лічильника марки POWOGAZ модель MWN 100-NKOP № 11649042 на об'єкті відповідача для проведення метрологічної повірки зазначеного лічильника встановлено, що облаштування вузла обліку здійснено з порушенням вимог технічного паспорта та робочого проекту, що є порушенням вимог чинного законодавства України та умов Договору, за якими використання лічильника змонтованого з порушенням вимог паспорта та технічних умов вважається безобліковим водоспоживанням і тому таке водоспоживання розраховується по пропускній здатності труби при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин на добу (п. 3.7 Договору та п. 3.3. Правил).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій на підставі положень ч. 2 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", п. п. 3.1, 5.1, 5.4, 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року (далі за текстом - Правила № 190 від 27.06.2008 року), виходили з того, що врізка та приєднання до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснювалось представниками Ковельського УВКГ "Ковельводоканал" на замовлення відповідача з оплатою наданих послуг; лічильник обліку води брався на облік та обслуговувався позивачем, що вказує на відсутність самовільного приєднання до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільного користування нею; факт пломбування лічильника та відсутність зауважень зі сторони представників позивача свідчить про установлення його згідно технічних нормативів; відтак, позивачем не доведено обставин безоблікового водоспоживання, а, отже, і відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки господарських судів є передчасними та зроблені без належного з'ясування всіх обставин справи з огляду на наступне.
Так, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Правилами № 190 від 27.06.2008 року визначено порядок користування системами комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Положеннями п. 1.2 Правил № 190 від 27.06.2008 року передбачено, що вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема, щодо водопостачання, водовідведення.
Згідно з п. 5.1 Правил № 190 від 27.06.2008 року облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.
Відповідно до п. 5.7 Правил № 190 від 27.06.2008 року установка засобів обліку здійснюється відповідно до проекту, погодженого виробником.
Колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів господарськими судами попередніх інстанцій не встановдлено та не надано належної правової оцінки обставинам справи щодо невиконання відповідачем рекомендацій позивача з облаштування засобу обліку відповідно до виданих Технічних умов, робочого проекту та вимог технічного паспорту лічильника марки POWOGAZ модель MWN 100-NKOP № 11649042 на об'єкті - СТО з автомийкою по вул. Володимирська, 154-А у м. Ковелі і, зокрема, не з'ясовано чи відповідало таке облаштування технічним вимогам та яким чином недотримання технічних умов облаштування вузла обліку впливає на роботу лічильника та облік витрат води.
Відтак, зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.
Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.
Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відтак, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.
Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За таких обставин, касаційна скарга Ковельського УВКГ "Ковельводоканал" на рішення господарського суду Волинської області від 15.08.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти господарських судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 15.08.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року у справі № 903/371/16 - скасувати.
3. Справу № 903/371/16 направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддяО.М. Сибіга
СуддіМ.В. Данилова
В.А. Корсак