02 березня 2017 року Справа № 904/7399/16
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.,
суддівЯценко О.В.,
Бакуліної С.В.,
розглянувши
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову від 29.11.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі№904/7399/16 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго"
простягнення 33 395 443,11 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача - Остапенко В.М. (дов. від 18.04.14)
Від відповідача - не з'явились
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" про стягнення 33395443,11 грн. з посиланням на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 1352/15-БО-3/ПТ від 29.12.14, в частині розрахунків за поставлений природний газ.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2016 (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено частково, стягнуто з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 22 754 047,01 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 421 251,35 грн., 3 % річних у розмірі 596 253,66 грн., пеню в розмірі 3 266 626,40 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 206 139,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у складі: Вечірка І.О., Кузнецова В.О., Науменка І.М. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині зменшення пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким пеню стягнути в повному обсязі. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.233 Цивільного кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що 29.12.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1352/15-БО-3/ПТ, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей газ на умовах договору.
В пункті 1.2 договору вказано, що газ, який продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, що споживається бюджетними установами та організаціями.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що позивач передає відповідачу з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року газ обсягом до 3 757,296 тис. куб. м.
Згідно з пунктом 3.3 договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу відповідачем у відповідному місяці продажу встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.
Відповідно до пункту 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з пунктом 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.
В пункті 5.2 договору встановлено, що за 1 000 куб. м природного газу з ПДВ підлягає сплаті 7 612,32 грн.
За приписами пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11 договору).
10.02.2015 року, 18.03.2015 року, 14.04.2015 року, 14.05.2015 року, 30.06.2015 року, 30.07.2015 року, 20.10.2015 року, 22.10.2015 року та 02.11.2015 року сторонами підписані додаткові угоди до договору, якими, зокрема, внесено зміни щодо вартості переданого газу.
На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято газ протягом січня-березня, жовтня - грудня 2015 року на загальну суму 27 716 379,09 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Позивач, посилаючись на те, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого газу у розмірі 4 962 332,08 грн., звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за поставлений газ в розмірі 22 754 047,01 грн., а також інфляційних втрат, 3 % річних та пені.
Судами попередніх інстанцій позов задоволено частково. Рішення судів в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних касатором не оскаржено.
Щодо стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з пунктом 7.2 договору у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 договору він зобов'язаний сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судами встановлено, що розмір пені складає 6 533 252,80 грн.
При цьому, судами взято до уваги, що відповідно до частини 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України зазначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання боржником, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Таким чином, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки за пунктом 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами. При цьому, відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам теплової енергії. Прострочення зобов'язання виникло внаслідок відсутності коштів та неприбутковості підприємства, а основною причиною порушення зобов'язання відповідачем є велика кредиторська заборгованість, що утворилась через несвоєчасні і не в повному обсязі платежі населення, бюджетних організацій та інших суб'єктів господарювання за спожиту теплову енергію.
З урахуванням наведеного, суди дійшли обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені на 50% та стягнення її з відповідача у розмірі 3 266 626,40 грн.
Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову від 29.11.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №904/7399/16 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий суддя І. Ходаківська
Судді О. Яценко
С. Бакуліна