10 березня 2017 р. К/800/4036/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Черпіцька Л.Т.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 р. у справі № 359/2600/16-а за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про стягнення матеріальної шкоди з врахуванням індексації та моральної шкоди, -
Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача не отриману нею пенсію по інвалідності за період з листопада 1994 року по грудень 2009 року у розмірі 45887,40 грн., та моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 р., позов залишено без задоволення.
У касаційній скарзі заявник ставить питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Залишаючи без задоволення адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 оскаржується саме неправомірність неотримання нею пенсії по інвалідності як інваліду 2-ої групи з листопада 1994 року по грудень 2009 року, тоді як з особової пенсійної справи убачається, що з 21 квітня 2005 року позивач отримувала пенсію за віком на підставі поданої нею особисто заяви про переведення її з одного виду пенсії на інший, а в подальшому з 29 грудня 2009 року - отримує пенсію по втраті годувальника.
Дана обставина узгоджується з положеннями чинного пенсійного законодавства, згідно з яким пенсіонеру надається право вибору пенсії, яку він бажає отримувати, у разі наявності у нього права на отримання різних видів пенсій.
Таким чином, отримання ОСОБА_1 пенсії за віком чи пенсії у зв'язку з втратою годувальника виключає можливість отримання нею пенсії по інвалідності.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що згідно копії довідки № 711190 від 13 серпня 2015 року, виданої УСЗН Бориспільської районної державної адміністрації, позивач є одержувачем державної соціальної допомоги інвалідам дитинства ІІ групи. Виплата допомоги їй призначена з 29 грудня 2009 року та довічно.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам це щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам.
Видами такої допомоги, згідно ст. 3 вказаного Закону є державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам.
За правилом ст. 6 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Таким чином, отримання пенсії за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням не впливає на право позивача отримувати державну соціальну допомогу як інваліду, та не є взаємовиключними.
З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що дії відповідача під час призначення та виплати пенсії позивачу ґрунтуються на чинному законодавстві та є правомірними, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити виплату ОСОБА_1 у розмірі 45887,40 грн.
Зважаючи на ту обставину, що позовні вимоги про стягнення компенсації за неотримання пенсії є похідними від вимог про стягнення неотриманої пенсії за період з листопада 1994 року по грудень 2009 року, то підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації у розмірі 9 177, 48 грн. немає.
Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 30000 грн. моральної шкоди, то суди дійшли висновку про її необгурнтованість, оскільки під час розгляду даної справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини заподіяння їй моральної шкоди, а також обґрунтовували її розмір.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, ця касаційна скарга є необгрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст. 211, 213, п.5 ч.5 ст. 214 КАС України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 р.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя Л.Т. Черпіцька