09 березня 2017 року м. Київ К/800/6865/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, третя особа - Апеляційний суд Вінницької області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправною відмову Державної судової адміністрації України у виплаті позивачу вихідної неоподаткованої допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі місячного заробітку за основною посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді; зобов'язання Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити позивачу вихідну неоподатковану допомогу у зв'язку з виходом у відставку в розмірі місячного заробітку за основною посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді.
Судами встановлено, що 16.12.2015 р. позивач, будучи суддею Апеляційного суду Вінницької області, звернувся до Вищої ради юстиції та Верховної Ради України із заявами про відставку.
19.04.2016 р. Верховною Радою України прийнято Постанову № 1120-VIII "Про звільнення суддів", відповідно до якої позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Апеляційного суду Вінницької області від 21.06.2016 р. № 41/2-07к позивача виведено зі штату Апеляційного суду Вінницької області 21.06.2016 р.
12.07.2016 р. позивач звернувся до ДСА України із заявою про виплату йому передбачену частиною 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів", а в подальшому статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вихідну неоподатковувану допомогу у зв'язку з виходом судді у відставку. При цьому позивач посилався на те, що право на відставку він набув ще з 01.06.2003 р., а факт подання заяви про відставку є лише доказом реалізації його права.
Листом від 26.07.2016 р. № П886-16-942/16 відповідач повідомив позивачу про відсутність правових підстав для виплати йому вихідної допомоги судді.
Судові рішення мотивовані тим, що на час звільнення позивача вказана допомога не була передбачена чинним законодавством України, оскільки в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача, а Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166, що набрав законної сили з 01 квітня 2014 року, виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою передбачена виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що зміни у законодавстві стосовно припинення виплати вихідної допомоги при звільненні судді у відставку не можуть мати ніяких правових наслідків відносно нього, оскільки заява про відставку подана ним у грудні 2015 року, а право на отримання вихідної допомоги виникло одночасно з набуттям права на відставку ще з 01.06.2003 р.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.
Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, третя особа - Апеляційний суд Вінницької області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.К. Черпак