07 березня 2017 року м. Київ К/800/5959/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Заїки М.М., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року
у справі № 2-а-5958/12/2070
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області
третя особа: Начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області
про визнання протиправними дій, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ МВС України в Харківській області, третя особа: начальник ГУ МВС України в Харківській області, в якому просив:
- скасувати наказ №79 о/с від 14 травня 2012 року;
- поновити його на посаді начальника ВКР ХМУ ГУМВС України в Харківській області в званні підполковника міліції.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано наказ ГУ МВС України в Харківській області №79 о/с від 14 травня 2012 року та поновлено позивача на посаді начальника ВКР ХМУ ГУМВС України в Харківській області в званні підполковника міліції.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, представник ГУ МВС України в Харківській області та начальника ГУ МВС України в Харківській області, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом ГУ МВС України в Харківській області №258 від 01 березня 2012 року ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС» (скоєння вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу ОВС України).
Зазначений наказ про звільнення оскаржений позивачем в судовому порядку до Харківського окружного адміністративного суду.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду 06 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано незаконними дії ГУ МВС України в Харківській області та скасовано наказ №258 від 01 березня 2012 року про звільнення начальника ВКР ХМУ ГУМВС України в Харківській області, підполковника міліції ОСОБА_1
Разом з тим, 14 травня 2012 року ГУМВС України в Харківській області винесено наказ по особовому складу за №79 о/с про звільнення в запас начальника відділу карного розшуку ХМУ ГУ підполковника міліції ОСОБА_1 згідно статті 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Частиною п'ятою статті 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ передбачено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постанова Харківського окружного адміністративного суд від 06 квітня 2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року набрали законної сили.
Враховуючи приписи статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України та з огляду на встановлені обставини, а саме: наказ ГУ МВС України в Харківській області від 01 березня 2012 року №258, який був підставою винесення оспорюваного наказу від 14 травня 2012 року №79 по особовому складу, є скасованим, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності дій ГУМВС України в Харківській області.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді М.М. Заїка
М.Г. Кобилянський