73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
29.10.2009 Справа № 7/108-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства "Каланчацький комбінат
хлібопродуктів" смт. Мирне Каланчацького району
до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство
"Злато Таврії" м. Херсон
про стягнення 107.548 грн.63коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Панченко Т.С.
від відповідача - уповноважена особа Протасова Л.І.
Відкрите акціонерне товариство "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" (позивач по справі) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Злато Таврії" (відповідач) і просить стягнути 97.491грн.94коп. за надані послуги у зв'язку з доробкою зерна рису, оскільки його показники не відповідали вимогам встановленим договором № 29-к від 21.05.2008року щодо його якості. Крім того, позивач просить стягнути 10.056грн.69коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Представник відповідача надав усні пояснення відповідно до яких він позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору від 21.005.2008року №29-к відповідач здійснює доробку зерна рису згідно з калькуляцією яка є невід'ємною частиною договору. Але така калькуляція сторонами не підписувалася і до договору не додавалася.
Крім того, представник відповідача просить відмовити в стягненні 10.056грн.69коп. пені, посилаючись на те, що розмір пені, яку належить сплатити відповідачу, пунктом 6.4 договору не узгоджувався, так як цим пунктом встановлена відповідальність покупця, яким є позивач, а не відповідач.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.
Між відкритим акціонерним товариством "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" та товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Злато Таврії" 21 травня 2008 року укладено договір купівлі-продажу №29-к.
Згідно з цим договором відповідач, як продавець, зобов'язався поставити позивачу, як покупцю, а останній зобов'язався прийняти та оплатити, на умовах передбачених договором, зерно рису.
Відповідно до пункту 5.1 товар, який поставляється позивачу, повинен відповідати вимогам щодо вологості, сміттєвої домішки та іншим показникам якості, зазначеним в цьому пункті договору.
Пунктом 5.3 договору від 21.05.2008року та підписаною сторонами додатковою угодою №1 від 21.05.2008року встановлено, що в разі невідповідності якості зерна рису по вологості як це передбачено пунктом 5.1.1, позивач здійснює доробку (сушку) природним газом згідно з розцінками ВАТ «Каланчацький КХП»по ціні 18грн.00коп. за 1 тону. За іншими показниками доробка здійснюється покупцем згідно його калькуляції яка є невід'ємною частиною договору. Вартість доробки до конкретних кондицій, зазначених пунктом 5.1 оплачує продавець.
3,5Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Виходячи із умов договору від 21.05.2008року він є змішаним договором, яким поєднано умови купівлі-продажу та надання послуг.
Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Дослідженням матеріалів справи підтверджується, що при завезені відповідачем зерна рису на підприємство позивача, воно не відповідало вимогам передбаченим пунктом 5.1 договору щодо кондицій вологості та сміттєвої домішки, у зв'язку з чим було доведено позивачем до вимог встановлених пунктами 5.1.1, 5.1.2 договору. Зазначений факт підтверджується розпорядженнями та актами на очистку та сушку зерна № 54 від 10.11.2008року, №60 від 20.11.2008року, №63 від 28.11.2008року, №54 від 11.11.2008рокку №62 від 02.12.2008року, №66 від 04.12.2008року
Таким чином, відповідно до ч.5 ст.626, ч.1 ст.903 ЦК України позивачем були надані платні послуги щодо сушки зерна та його очистки у зв'язку з чим виставлені відповідачу рахунки на його оплату №КС-0000461 від 18.11.2008 року на суму 91.680грн.02коп. та № КС-0000485 від 03.12.2008року на суму 5.811грн.92коп., а всього -на суму 97.491грн.94коп.
Крім цього, 12.12.2008року за №1-1/1173 позивач надіслав відповідачу вимогу про оплату зазначеної суми, яку відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен був виконати у семиденний строк від дня пред'явлення, чого ним не було здійснено.
Оскільки і на день розгляду справи позивач не надав доказів перерахування боргу, позовні вимоги про стягнення 97.491грн.94коп. підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені суд виходить із наступного.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
При цьому статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Зазначена стаття має імперативний характер і сторони не можуть відступити від нього, оскільки виконання зобов'язання відповідно до ст. 548 ч.1 ЦК України забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Матеріали справи свідчать про те, що сторони письмового договору, яким би встановлювалася відповідальність щодо забезпечення виконання зобов'язання у виді сплати пені не укладали і розміру пені, який підлягає стягненню за порушення зобов'язання, не встановлювали.
Посилання ж позивача на відповідальність встановлену пунктом 6.4 договору від 21.05.2008року безпідставна, оскільки зазначеним пунктом передбачена відповідальність не відповідача, а позивача, як покупця за договором в разі несвоєчасної оплати отриманого від відповідача товару.
Таким чином сторонами не визначено у встановленому законом порядку відповідальності у виді нарахування пені, тому відсутні підстави забезпечення зобов'язання шляхом її стягнення.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених вимог.
В засіданні за згодою представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Злато Таврії" м. Херсон вул.Будьонного, 12 кв. 87 р/р 2600111176 в ЗАТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 352093 код 33277131 на користь відкритого акціонерного товариства "Каланчацький комбінат хлібопродуктів" смт. Мирне вул.Елеваторна, 5 Каланчацького району р/р 2600610736 в ОБЛД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 352093 код 00952344 - 97.491грн.94коп. основного боргу, 974грн.92коп. витрат по сплаті державного мита та 283грн.28коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 10.056грн.69коп. пені відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Рішення оформлено відповідно до
ст. 84 ГПК України 02.11.2009року.