Справа № 212/4744/16-ц Головуючий у 1-й інстанції
№ провадження 22ц/774/226/К/17 Чайкін І.Б.
Категорія - 57 (I) Доповідач Митрофанова Л.В.
06 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,
за участі секретаря: Чубіної А.В.,
за участі: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення авансу та моральної шкоди, -
В серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення авансу та моральної шкоди, мотивуючи свою заяву тим, що 23 березня 2016 року між нею та представниками відповідача, внаслідок психологічного впливу на неї, було підписано договір замовлення № 317 R на організацію передачі у власність по розцінкам виконавця метало пластикового вікна, загальною вартістю 4695,00 грн., та нею було сплачено аванс в сумі 3286,00 грн., залишок сплати за вікно у розмірі 1409,00 грн., вона повинна була внести , як їй пояснили, після доставки вікна через 28 днів. Але через 28 днів їй вікно не доставили, на її звернення , стали вимагати сплату в розмірі 500 грн. за прострочку платежу боргу у сумі 1409,00 грн. Вказала у своїй заяві, що вона не була ініціатором договору, не зверталась до відповідача з приводу придбання вікна. Всі ці дії відповідача призвели її до нервового напруження, хвилювання та страждання.
У звязку із наведеним вона вимушена була звернутися до суду із вищевказаною позовною заявою, в якій просила суд стягнути на її користь сплачений нею аванс в розмірі 3286,00 грн., моральну шкоду яку вона оцінює в розмірі 2000 грн., та припинити дію договору оформленого 23 березня 2016 року, між нею та ФОП ОСОБА_2
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача 3286 грн.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 551 грн. 20 коп.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволення позовних вимог ОСОБА_4 посилаючись на те, що позивач по справі при доставці їй виробу відмовилась від його прийняття, тому відповідачем були надіслані на її адресу повідомлення про готовність замовленого нею виробу, вважає, що надала суду першої інстанції належний доказ у вигляді листів та поштових повідомлень, що підтверджує факт намагання відповідача виконати свої зобов'язання.
Також відповідач наполягає на тому, що позивач була вільною у своєму виборі, чітко усвідомлювала надану їй інформацію, мала достатньо часу для ознайомлення з умовами договору і її ніхто не змушував до підписання договору.
Відповідач наполягає, що виконувала свої зобов'язання належним чином та у відповідності до умов Договору, замовлені позивачем вироби були виготовлені на момент звернення позивачем до суду з позовом та знаходяться на зберіганні у ФОП ОСОБА_2, а з боку позивача не було заявлено жодних письмових чи усних вимог щодо розірвання Договору.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 березня 2016 року між позивачем та відповідачем ФОП ОСОБА_2 укладено договір ЕАА17 R.(а.с.6). Відповідно до умов договору замовник (ОСОБА_4.) доручила виконавцю (ФОП ОСОБА_6.) організувати передачу у власність ПВХ конструкцій.
Позивачкою було сплачено кошти у розмірі 3286 (три тисячі двісті вісімдесят шість) грн., що підтверджується товарним чеком (а.с.8). Борг до передачі у власність становить 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн., який сплачено не було.
Згідно п. 3.1.1. Договору, борг до передачі у власність повинен бути сплачений Замовником не пізніше 20 (двадцяти) днів з дня внесення авансу.
Також, згідно п. 3.2. Договору, після виконання п. 3.1. (оплата Замовником вартості Виробів), Виконавець зобов'язується передати у власність Замовника виготовлені Вироби на протязі 28 робочих днів з моменту укладення Договору (а.с. 6).
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, щооскільки позивач не сплатила повністю кошти за договором на виконання робіт з виготовлення та передачу у власність замовнику металопластикових виробів, і з цих підстав вважає, що пунктом 4.1 укладеного договору між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_6 сторони погодили, що у випадку невиконання замовником п. 3.1 або 3.1.1 щодо сплати вартості виробів даний договір вважається розірваним, та є підставою для стягнення авансового платежу з відповідача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 570 Цивільного кодексу України встановлено що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Пунктом 2.2 Договору визначено аванс в сумі 3286 грн. (а.с. 6). Відповідно до товарного чеку від 23 березня 2016 року суму сплачену ОСОБА_4 3286 грн. вказано авансом (а.с. 8), що сторонами не оспорюється, як і не оспорюється той факт, що замовник не сплатила ФОП ОСОБА_2 борг у сумі 1409 грн.
За загальним правилом, форма вини особи, яка не виконала зобов'язання, а також інші обставини, із-за яких зобов'язання не виконане, не мають значення. В цьому проявляється забезпечувальна сутність завдатку, а також основна відмінність завдатку від авансу: в разі невиконання зобов'язання, в рахунок якого переданий аванс, він підлягає поверненню стороні, яка його сплатила.
Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність частково задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині повернення останній 3286 грн.
Доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2про те, що позивач по справі при доставці їй виробу відмовилась від його прийняття, тому відповідачем були надіслані на її адресу повідомлення про готовність замовленого нею виробу, вважає, що надала суду першої інстанції належний доказ у вигляді листів та поштових повідомлень, що підтверджує факт намагання відповідача виконати свої зобов'язання колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки надані відповідачем рекомендовані повідомлення (а.с.36-37) не містять відміток про одержання вказаних листів, а отже не є доказом отримання вказаної кореспонденції.
До того ж, пунктом 3.5. договору встановлено, що замовник сповіщається про передання виробу за сутки, належних та допустимих доказів такого сповіщення суду не надано.
Таким чином відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення замовника про виконані роботи, тому в даному випадку немає підстав для застосування ст. 853 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач була вільною у своєму виборі, чітко усвідомлювала надану їй інформацію, мала достатньо часу для ознайомлення з умовами договору і її ніхто не змушував до підписання договору не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки рішення суду першої інстанції не ґрунтується на тому, що позивач не розуміла умов договору та не усвідомлювала своїх дій під час його підписання.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач виконала свої зобов'язання належним чином та у відповідності до умов Договору, замовлені позивачем вироби були виготовлені на момент звернення позивачем до суду з позовом та знаходяться на зберіганні у ФОП ОСОБА_2, а з боку позивача не було заявлено жодних письмових чи усних вимог щодо розірвання Договору також не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що остання належним чином повідомила замовника про виконані роботи, а позивач в свою чергу відмовилась від прийняття виготовленого виробу. Крім того, пунктом 3.5. договору встановлено, що замовник сповіщається про передання виробу за сутки, належних та допустимих доказів такого сповіщення суду не надано.
Інші доводи що, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, зокрема розгляд справи за його відсутності, не можуть бути підставою для скасування законного рішення, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.
Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення в частині стягнення з відповідача боргу за договорами позики, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2016 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: