Справа № 184/689/16-ц Головуючий у 1-й інстанції
№ провадження 22ц/774/665/К/17 Томаш В.І.
Категорія - 55 (I) Доповідач Митрофанова Л.В.
06 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,
за участі секретаря: Чубіної А.В.,
за участі: позивача ОСОБА_2,
представника управління освіти виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради - Жмихова Євгена Сергійовича,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до управління освіти виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради про стягнення заробітної плати та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
В квітні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління освіти виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради ( яка на час розгляду справи змінила назву на Покровську міську раду) про стягнення заробітної плати та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона працювала у відповідача на посаді провідного спеціаліста юрисконсульта з 07.12.2015 року та була звільнена 20.01.2016 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України, однак відповідач при звільненні не провів нарахування та виплату всіх належних їй сум. Зокрема, їй не була нарахована премія, що також потягло за собою зменшення суми компенсації за невикористану відпустку, а остаточний розрахунок проведено лише 29 січня 2016 року.
Посилаючись на порушення своїх прав, просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по недоплаті заробітної плати у сумі 1 809,75 грн., із яких: 1 503,51 грн. заробітна плата, 306,24 грн. компенсація за невикористану відпустку та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2016 року рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення по справі.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління освіти виконавчого комітету Орджонікідзевської ( у теперішній час Покровської) міської ради про стягнення заробітної плати та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково.
Стягнуто з управління освіти виконавчого комітету Орджонікідзевської ( у теперішній час Покровської) міської ради на користь ОСОБА_2 недонараховану заробітну плату у розмірі 639,79 грн. за січень 2016 року та недоплаченої суми компенсації за три дні відпустки у розмірі 222,63 грн., стягнуті суми без відрахування обов'язкових платежів.
Стягнуто з управління освіти виконавчого комітету Орджонікідзевської ( у теперішній час Покровської) міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 21 січня 2016 року по 23 червня 2016 року у розмірі 2000 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з управління освіти виконавчого комітету Орджонікідзевської ( у теперішній час Покровської) міської ради на користь держави 1157,52 грн. судового збору.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року рішення апеляційного суду Дніпропетровіської області від 23 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Так, в апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та на неповне встановлення судом обставинам справи.
Суд не розглянув вимоги про стягнення надбавки за складність та напруженість у роботі у розмірі 50% за січень місяць 2016 року, взявши до уваги пояснення відповідача щодо необґрунтованості цих вимог. Суд прийшов до хибного висновку щодо відсутності підстав для стягнення премії за підсумками роботи в грудні 2015 року, адже матеріали справи не містять належних доказів про позбавлення її премії. Крім того, судом не враховано, що відсутність коштів у роботодавця не звільняє останнього від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду, як законне та обґрунтоване залиши без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді провідного спеціаліста юрисконсульта управління освіти виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради з 17 грудня 2015 року, що підтверджується записом у трудовій книжці. 20 січня 2015 року позивач звільнена із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.8-9).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд виходив з того, що заробітна плата була нарахована та виплачена у повному обсязі, а вина роботодавця у затримці розрахунку при звільненні позивача не встановлена.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що з 07 грудня 2015 року ОСОБА_2 працювала на посаді провідного спеціаліста юрисконсульта централізованої бухгалтерії управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області.
20 січня 2016 року наказом виконуючого обов'язки начальника управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_2 було звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін.
29 січня 2016 року управлінням освіти виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області було виплачено ОСОБА_2 всі належні суми при звільненні, а саме заробітну плату у розмірі 1 485 грн. 62 коп., компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 206 грн. 04 коп.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог. Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача та про те, що вимоги позивача не відповідають вимогам кодексу законів України про працю і спростовуються стабільними поясненнями відповідача, наданими ним письмовими доказами, матеріалами справи в їх сукупності.
Так, із матеріалів справи та наданих доказів вбачається, що згідно до наданих відповідачем доказів, управлінням освіти надбавка за складність і напруженість роботи у грудні 2015 року позивачу була виплачена повністю відповідно до відпрацьованого часу (виплачено коштів на суму 836, 83 грн.).
Стосовно виплати премії в розмірі 45 % у грудні 2015 року матеріали справи містять докази того, що станом на момент виникнення спірних правовідносин в управлінні освіти діяли і продовжують діяти положення Територіальної угоди від 25.03.2014р. №10, укладеної між роботодавцем (управлінням освіти) та комітетом Профспілки працівників освіти і науки України на 2014-2016 роки. Додатком 3 Територіальної угоди встановлено Положення про преміювання працівників установ і закладів освіти за підсумками роботи та надання їм матеріальної допомоги. Відповідно п.2 Положення передбачено, що працівники закладу освіти, структурного підрозділу управління освіти можуть бути позбавлені премії повністю або частково за недоліки та упущення у роботі, за порушення трудової дисципліни, санітарно-гігієнічного стану, техніки безпеки.
У даному пункті Положення містяться інші положення, які кореспондуються із вищевказаною нормою, зокрема передбачено, що причиною повного або часткового позбавлення премії, крім іншого, є невиконання правомірних указівок керівника, невиконання плану роботи без поважних причин, відсутність ініціативи й творчості, несвоєчасне подання звітних матеріалів та інших матеріалів до вищестоящих органів.
Згідно абз.5 п.3 Положення встановлено, що питання преміювання працівників закладу освіти, структурного підрозділу управління освіти розглядається щоквартально у відповідності до подання, яке надійшло віл профспілкового комітету. Тобто, нарахування та виплата премій не є основною видом заробітної плати а є заходом матеріального стимулювання працівників (що прямо зазначено у абз.1 п.1 Положення, а також у абз.2 та 3 п.2 Положення), що спростовує доводи позивача стосовно тих обставин, що преміювання є складовою частиною заробітної плати.
Позивач ОСОБА_4 згідно до наданих відповідачем документів, допускала невиконання та неналежне виконання своїх трудових обов'язків, не проявляла ініціативність в роботі, що підтверджується доповідною запискою провідного спеціаліста розрахункового відділу. Враховуючи це, у поданні профспілкового комітету (відповідно абз.6 п.2 Положення) керівником структурного підрозділу було вказано про відсутність підстав для виплати премії у грудні 2015 року позивачу. Таким чином, вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення наявної, на її думку, заборгованості по заробітній платі є безпідставними.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України, дав оцінку тому, відсутні підстави для виплати позивачці 50 % надбавки за складність та напруженість у роботі, у зв'язку із тим, що наявні докази недбалого ставлення ОСОБА_2 до своїх функціональних обов'язків, які довів суду відповідач.
Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вина управління освіти у невиплаті позивачу всіх належних сум заробітної плати не доведена, в зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними.
Так, виплати заробітної плати у сумі 495.83 грн. (залишок заробітної платні після отримання авансу (заробітна плата за першу половину місяця) - 330,07 грн., невикористана відпустка - 165,86 грн.) були проведені 29.01.2016 року. Провести вищевказані виплати у день звільнення - 20.01.2016 року управління освіти не мало фізичної можливості через те, що заява про звільнення була подана позивачем наприкінці робочого дня 20.01.2016 року. При цьому управління освіти є бюджетною установою, в якій заробітна плата безпосередньо залежить від того, коли буде здійснене фінансування міським бюджетом і на час звільнення позивача коштів на рахунку управління не було згідно до наданих відповідачем даних, що є об'єктивною причиною.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не розглянув вимоги про стягнення надбавки за складність та напруженість у роботі у розмірі 50% за січень місяць 2016 року, взявши до уваги пояснення відповідача щодо необґрунтованості цих вимог колегія суддів не може прийняти до уваги, скільки судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до клопотання головного бухгалтера та голови профспілкового комітету управління освіти виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області від 11 січня 2016 року у зв'язку із недбалим ставленням до своїх функціональних обов'язків у частині надання юридичних консультацій працівникам управління поставлено питання про позбавлення премії юрисконсульта ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги про те, що суд прийшов до хибного висновку щодо відсутності підстав для стягнення премії за підсумками роботи в грудні 2015 року, адже матеріали справи не містять належних доказів про позбавлення її премії колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, судом не враховано, що відсутність коштів у роботодавця не звільняє останнього від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, оскільки як встановлено судом першої інстанції, з висновком якого погоджується суд апеляційної інстанції, причина неможливості розрахунку в день звільнення позивача 20.01.2016 року, обумовлена тим, що позивач подала заяву про звільнення о 15 годині 20 хвилин, тому бюджетна установа, яка фінансується за рахунок місцевого бюджету не мала можливості здійснити всі розрахунки 20.01.2016 року згідно порядку нарахувань та видачі заробітної плати.
Крім того, позивач вважає, що підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку це невиплата в день звільнення оспорюваних нею сум.
Однак як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції встановлено відсутність правових підстав щодо нарахування таких виплат, а тому відсутні умови для застосування ст. 117 КЗпП України
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день прийняття рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 05 жовтня 2016 року № 6-2405цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Але вина управління освіти позивачем не доведена, в зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є цілком безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі фактично повторюють зміст позовної заяви, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: