Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" жовтня 2009 р. Справа № 57/272-09
вх. № 8520/4-57
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - позивача - ОСОБА_1, дов. №493 від 22.04.09р.
Відповідач - не з"явився
розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків
до Харківської міської ради, м. Харків
про визнання права власності
Позивач - ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання за ним права власності на нежитлові приміщення, аптеки цокольного поверху № 24-5, 24-6, 24-7, 24-8, та нежитлових приміщень першого поверху № 24-1, 24-2, 24-3, 24-4 в літ „А-5” загальною площею 136,3 кв.м, що знаходяться у АДРЕСА_1
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 жовтня 2009 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29 жовтня 2009 року о 10:00 год.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 5721877
Присутній в судовому засіданні позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.
Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.
На підставі договору купівлі-продажу від 17 травня 2001 року квартири позивач набув право власності на квартиру № 24, що знаходиться у м. Харкові, вул.. Сумська, буд. 71. На підставі договору № 2605 - В-С купівлі-продажу не житлових приміщень, орендованих суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною ОСОБА_2 від 27 червня 2003 року, позивача набув право власності на не житлові приміщення підвалу XXV, XXVI в літ А-5, загальною площею 52,0 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул.. Сумська, буд. 71, про що позивачу видано свідоцтво на право власності № 2605-В-С .
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №455 від 19.05.04 року квартиру АДРЕСА_1 було переведено у нежитлове приміщення та надано дозвіл позивачу на проведення реабілітаційних робіт, пов'язаних з реконструкцією цих приміщень та нежитлових приміщень підвалу під аптеку з улаштуванням окремих входів.
Позивачем було проведено реабілітаційні роботи, пов'язані з реконструкцією частини не житлових приміщень першого поверху та підвалу житлового будинку літ „А-5” по АДРЕСА_1 під аптеку з улаштуванням окремих входів.
Технічну інвентаризацію нерухомого майна, на замовлення позивача, виконало КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, яке виготовило та видало технічний паспорт, згідно з яким нежитлові приміщення аптеки в літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 складаються із нежитлових приміщень цокольного поверху № 24-5, 24-6, 24-7, 24-8, та нежитлових приміщень першого поверху № 24-1, 24-2, 24-3, 24-4 загальною площею 136,3 кв. м.
Відповідно до технічного висновку про стан будівельних конструкцій та можливості збереження реабілітаційних робіт, пов'язаних з реконструкцією частини нежитлових приміщень першого поверху та підвалу житлового будинку літ „А-5” по АДРЕСА_1 під аптеку з улаштуванням окремих входів, які було складено ТОВ „Харківреконструкція” (ліцензія АА № 775360), встановлено що, технічний стан будівельних конструкцій знаходиться в задовільному стані та подальша експлуатація за її функціональним призначенням можлива.
Таким чином, реконструйоване нерухоме майно відповідає всім державним будівельним, пожежним, санітарно-епідеміологічним нормам і не порушує права інших осіб. Об'єкт будівництва придатний для подальшої експлуатації за призначенням.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить із наступного.
Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності.
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.
Так, відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності.
При цьому, якщо майно знаходиться у володінні позивача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.
Суд зазначає про те, що згідно ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Відповідно до ст.ст. 331, 332, 376 Цивільного кодексу України, право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо створення, переробка майна відповідає діючому законодавству, будівельним нормам та правилам. Відповідно, власник який збудував нерухоме майно, має право на реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. ст. 18, 19 Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі - Закон), підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.
У відповідності з п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна передбачено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.
Відповідно до п.1, п.п.1.3 вказаного Положення до прийняття Верховною радою України та набрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року N 7/5 (далі - Тимчасове положення), державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення, державна реєстрація прав власності на нерухоме майна - це внесення запису до Реєстру власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштам особи, що звернулася до БТІ.
Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого наказом Міністерства юстиції №7/5 від 07.02.2002 року є рішення судів , третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна , про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України власники самостійно здійснюють право власності, виконують будь які дії по відношенню до свого майна, що не суперечать Закону. Визнання права власності на нежитлове приміщення необхідне для подальшого здійснення позивачем підприємницької діяльності та не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуально кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога стосовно визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення, аптеки цокольного поверху № 24-5, 24-6, 24-7, 24-8, та на нежитлові приміщення першого поверху № 24-1, 24-2, 24-3, 24-4 в літ „А-5” загальною площею 136,3 кв.м, що знаходяться у м. Харкові, по вул. Сумська,71, правомірна та обґрунтована, така, що підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, п.2 ст. 331, ст.ст. 182, 319, 320, 331, 332, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, іденитифікацінйи номер ФОП НОМЕР_1 (АДРЕСА_2) право власності на нежитлові приміщення, аптеки цокольного поверху № 24-5, 24-6, 24-7, 24-8, та на нежитлові приміщення першого поверху № 24-1, 24-2, 24-3, 24-4 в літ „А-5” загальною площею 136,3 кв.м, що знаходяться у АДРЕСА_1
Суддя
Повний текст рішення підписано 29.10.2009 року
справа № 57/272-09