Справа № 187/186/17
2-о/0187/13/17
"09" березня 2017 р. смт Петриківка
09 березня 2017 року Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Караула О.А. за участю секретаря судового засідання Дудка В.В., розглянувши в смт. Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа: територіальна громада в особі Петриківської селищної ради, про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю разом зі спадкодавцем, -
28.02.2017 року до Петриківського районного суду надійшла заява від ОСОБА_1, зацікавлена особа: територіальна громада в особі Петриківської селищної ради, про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю разом зі спадкодавцем.
У заяві йдеться про те, що у червні 2016 року помер ОСОБА_3, про що є свідоцтво про смерть НОМЕР_2.
Після його смерті відкрилася спадщина, до якої увійшов житловий будинок АДРЕСА_1, що належав померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 11.11.1994 року.
Заявник зазначив, що він та ОСОБА_3, який помер у червні 2016 року проживали разом однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет з 2006 року, у вказаному будинку, що належав спадкодавцеві. За 10 років сумісного проживання було газифіковано житло, заявник облаштував подвір'я, обробляв город, оскільки сам ОСОБА_3 через похилий вік та незадовільний стан здоров'я не міг робити цього самостійно.
Коли ОСОБА_3 помер, то ОСОБА_1 поховав його за власні кошти.
ОСОБА_1 звернувся до Петриківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого у червні 2016 року ОСОБА_3, оскільки спадкодавець був людиною самотньою, рідних не мав, заповіту за життя не залишив.
Однак, 25.01.2017 року постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого червень 2016 року батька ОСОБА_3 в зв'язку із відсутністю документів, що підтверджують його родинний зв'язок з померлим та факту проживання однією сім'єю з померлим більше 5 років.
ОСОБА_1 просить суд встановити факт проживання однією сім'єю його разом із ОСОБА_3 з 2006 року по час смерті останнього, тобто по червень 2016 року.
Заявник у судовому засіданні повністю підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.
Від заінтересованої особи Петриківської селищної ради до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника, через довіру до суду (а.с.25)
Свідок ОСОБА_4, суду повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які дійсно постійно проживали разом з 2006 року по день смерті останнього. ОСОБА_3 називав ОСОБА_1 сином, вони жили однією сім'єю, вели спільне господарство та мали спільний побут у будинку АДРЕСА_1.
Свідок ОСОБА_5, сусідка ОСОБА_3 та ОСОБА_1, надала суду такі ж свідчення, що й свідок ОСОБА_4
Із свідоцтва про смерть НОМЕР_2, виданого Петриківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, судом встановлено, що ОСОБА_3 помер у червні 2016 року, про що є відповідний актовий запис № 266 (а.с.4).
Після його смерті відкрилася спадщина, до якої увійшов будинок АДРЕСА_2, який належав спадкодавцеві на підставі Свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого виконкомом Петриківської райради від 11.11.1994 року (а.с.6). Також надано копію технічного паспорту з реєстровим № 2150, на будинок АДРЕСА_2, де власником вказано ОСОБА_3 (а.с.7).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.01.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого червень 2016 року батька ОСОБА_3, у зв'язку із відсутністю документів, що підтверджують його родинний зв'язок з померлим та факту проживання однією сім'єю з померлим більше 5 років.
Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання будівлі померлого ОСОБА_3, № 59 від 04.02.2017 року встановлено, що будинок знаходиться в задовільному стані. Опалення газове. ОСОБА_1 близько 10 років проживав разом із померлим у червні 2016 року ОСОБА_3 та здійснював піклування за ним, що з'ясовано зі слів сусідів.
Довідкою № 139 від 04.02.2017 року виданої виконкомом Петриківської селищної ради, підтверджено відомості зазначені у Акті обстеження матеріально-побутових умов проживання будівлі померлого ОСОБА_3, № 59.
Також, заявник долучив копію довідку № 123 від 30.01.2017 року видану виконкомом Лобойківської сільської ради в тім, що ОСОБА_1 дійсно постійно проживав із ОСОБА_3, який помер у червні 2016 року, разом без реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 і вели спільне господарство та ОСОБА_1 поховав ОСОБА_3 за власні кошти.
З листа від Петриківської державної нотаріальної контори № 340/02-14 від 06.03.2017 року щодо надання інформації суду відомо, що 24.11.2016 року на майно ОСОБА_3, померлого в червні 2016 року, який був зареєстрований в АДРЕСА_1, заведена спадкова справа № 330/2016 за заявою від 24.11.2016 року про прийняття спадщини за законом від ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Інших заяв не надходило. свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Стаття 1264 Цивільного кодексу України визначає, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», встановлено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
В силу ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У відповідності до вимог ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд встановлює факти, що мають юридичне значення, зокрема, факт проживання однією сім'єю.
Тому, законодавець у ч. 2 згаданої норми зазначив, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Враховуючи положення ст. 3 Сімейного кодексу України та п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» - сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
До таких спадкоємців слід віднести тих осіб, які не пов'язані із спадкодавцем кровним спорідненням, не були його родичами, не знаходилися у шлюбі та інших осіб, які з певних причин проживали однією сім'єю.
При цьому, ст. 3 Сімейного кодексу України містить відкритий перелік осіб, які належать до членів сім'ї. Однак, поняття "проживання однією сім'єю" та "член сім'ї" не є тотожними. Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім'ї, проте не проживати з ним однією сім'єю.
Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.
При цьому важливою ознакою є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем. До кола осіб, які можуть одержати право на спадкування за ст. 1264 Цивільного кодексу України відносяться й інші родичі спадкодавця, причому ними можуть бути - також особи однієї статі зі спадкодавцем, або особи, які взагалі не пов'язані спорідненням зі спадкодавцем.
Таким чином, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, судом встановлений факт проживання заявника ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_3 з 2006 року по час його смерті - червень 2016 року.
Керуючись ст.ст. 256 - 259 ЦПК України, ст. 1264 Цивільного кодексу України, ст.. 3 СК України, суд-
Заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа: територіальна громада в особі Петриківської селищної ради, про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю разом зі спадкодавцемзадовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) з ОСОБА_3 з 2006 року по час його смерті - червень 2016 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. А. Караул