Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" жовтня 2009 р. Справа № 57/122-09
вх. № 4223/4-57
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
прокурора - Сластін Ю.О., посвідчення № НОМЕР_1 від 25.07.2007 року позивача - Маринушкіна Л.В., довір. № 08-11/3679/2-08 від 25.12.2008 року 3-й особи - не з*явився відповідача - не з*явився 3-й особи - не з*явився
розглянувши справу за позовом Прокурор Московського району м. Харкова в особі Харківська міська рада, м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області (Харківська облдержземінспекція)
до СПДФО ОСОБА_3, м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4
про звільнення земельної ділянки
Прокурор Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача -ФОП ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0028 га за адресою: АДРЕСА_1 від торгівельного кіоску та привести земельну ділянку до придатного для використання стану, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач використовує земельну ділянку без документів, що посвідчують право на неї .
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 червня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16 червня 2009 року о 11:00 год.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 16.06.2009 року, 06.07.2009 року, 21.07.2009 року, 02.09.2009 року, 06.10.2009 року розгляд справи відкладався в зв'язку з невиконання сторонами вимог попередньої ухвали щодо подання витребуваних судом документів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 липня 2009 року залучено до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області (Харківська облдержземінспекція) в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 липня 2009 року, залучено до участі у справі ОСОБА_4 в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
У призначеному 27 жовтня 2009 року судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, через канцелярію господарського суду Харківської області надав клопотання (вх. № 12086 від 06.10.2009 року) про залучення до участі у справі громадянина України ОСОБА_4 в якості другого відповідача з огляду на те, що відповідач у справі - Приватний підприємець ОСОБА_3 продала йому кіоск на підставі цивільно-правової угоди.
Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
В свою чергу, частина 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З огляду на зазначені процесуальні норми, суд вважає, що клопотання прокурора про залучення до участі у справі другого відповідача - громадянина ОСОБА_4, який не є суб'єктом господарювання, є необґрунтованим та відмовляє в його задоволенні.
В призначене 27.10.2009 року судове засідання залучений до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином про, що свідчить його особистий підпис на відповідному повідомленні, яке міститься у матеріалах справи, натомість через канцелярію господарського суду Харківської області надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв'язку з його терміновим відрядженням з 25 жовтня 2009 року по 27 жовтня 2009 року до м. Одеса, Україна.
Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).
З огляду на зазначене, суд вважає, що клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, про відкладення розгляду справи на іншу дату є необґрунтованим, тому відмовляє в його задоволенні.
Також третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 були надані письмові пояснення (вх. № 23039 від 22.09.2009 р.), з яких вбачається, що він 26 червня 2009 року він придбав для особистих потреб у СПДФО ОСОБА_3 (відповідача) у власність торгівельний кіоск площею 28 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 Таким чином СПДФО ОСОБА_3 не має фактичної можливості звільнити спірну земельну ділянку, оскільки на земельній ділянці не має нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 Фактично за цією справою ОСОБА_4 є відповідачем по даній справі, проте, цей кіоск він придбав як фізична особа для особистих потреб. Підприємницька діяльність з нього не здійснюється, а тому просить припинити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши вказане клопотання, суд дійшов висновку про залишення його без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Згідно з частиною 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурором Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради було подано позовну заяву до господарського суду Харківської області до ФОП ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Фізичну особу ОСОБА_4 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Згідно з п.7 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України №04-5/120 від 27.06.07р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, оскільки земля є об'єктом цивільних прав і обов'язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. До таких справ слід відносити справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, в яких, захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом інтереси, беруть участь суб'єкти господарської діяльності.
На підставі вказаних правових норм, враховуючи правоположення Президії Вищого господарського суду України, Господарський суд Харківської області вважає, що спір у даній справі підвідомчій господарським судам та повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.
З огляду на зазначені приписи, суд відмовляє третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 в задоволені клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
В судове засідання 27.10.2009 р. відповідач не з'явився, витребуваних документів не надав, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.
Відповідач та третя особа правами, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.
Присутні в судовому засіданні 27.10.2009 року прокурор та позивач вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача та третьої особи.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2009 року головним спеціалістом Харківського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель державним інспектором Боковиковим Олександром Миколайовичем в присутності ФОП ОСОБА_3 (відповідача у справі) проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами чого складено акт перевірки дотримання земельного законодавства та акт обстеження земельної ділянки № 001463, якою було виявлено, що земельна ділянка площею 0,0028 га по АДРЕСА_1 використовується ФОП ОСОБА_3 (відповідачем у справі) під розміщення торгівельного кіоску без відповідних документів на право власності або користування вказаною земельною ділянкою.
Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Прокурор Московського району м. Харкова заявив вимоги про зобов'язання відповідача звільнити та привести до придатного для використання стану вищевказану земельну ділянку як самовільно зайняту,при цьому зазначаючи, що такий спосіб захисту прав передбачений ст. 212 Земельного кодексу України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
Статтею 3 Земельного кодексу України закріплено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. №963 визначено, що - самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
У ч.1 п.п."в" п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року № 7, вказується, що "відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договорів оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Згідно приписів ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".
Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
У відповідності по п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 373 Цивільного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Пунктом 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні ” визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, повноваження щодо розпорядження спірної земельної ділянки здійснює Харківська міська рада.
Частиною 3 статті 25 Земельного кодексу України передбачено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості ), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Однак, відповідачем заходи, щодо оформлення земельної ділянки не проведені, а земельна ділянка не звільнена.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 26 червня 2009 року між СПДФО ОСОБА_3 (відповідачем у справі) та громадянином ОСОБА_4 був укладений договір купівлі - продажу № б/н, відповідно до умов якого продавець (відповідача у справі) передає у власність, а покупець (ОСОБА_4.) приймає та оплачує вартість торгівельний павільйон за адресою АДРЕСА_1
Факт передачі майна підтверджується актом прийому -передачі, підписаний сторонами 26.06.2009 року.
Даний факт був також підтверджений СПДФО ОСОБА_3 (відповідачем у справі) та громадянином ОСОБА_4 (третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача) у судових засіданнях.
Отже, факт зайняття відповідачем спірної земельної ділянки спростовано, оскільки суд встановив, що за договором купівлі-продажу № б/н від 26.06.2009 року відповідач ФОП ОСОБА_3 продала торгівельний павільйон за адресою АДРЕСА_1 громадянину України ОСОБА_4
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Прокурором не доведено шляхом надання належних доказів з огляду на приписи ст. 34 ГПК України , що як на час звернення з позовом до суду, так і на час вирішення спору в суді відповідач користується спірною земельною ділянкою.
За викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
В зв'язку з встановленими вище обставинами суд відхиляє доводи позивача у справі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст.12, 90, 118, 120, 124, 152, 156, 157, 211, 212 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель ”, Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 № 312 та зареєстрованого в Мінюсті України 25.12.03р. за № 1223/8544, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити прокурору Московського району м. Харкова в задоволенні клопотання про залученні до участі у справі громадянина України ОСОБА_4
Відмовити третій особі, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 в задоволені клопотання про відкладення розгляду справи на інший день.
Відмовити третій особі, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_4 в задоволені клопотання про припинення проваження у справі.
В задоволені позову відмовити.
Суддя
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
Повний текст рішення підписано 29 жовтня 2009 року
справа № 57/122-09