Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" жовтня 2009 р. Справа № 38/96-09
вх. № 2404/5-38
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя Погорелова О.В.
суддя Сальнікова Г.І.
суддя Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Болтенко А.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Кравцов О.М., довіренність № 189 від 15.04.2009 року; відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Аварійно-рятувального загіну спеціального призначення ГУМНСУ в Кіровоградської області, м. Кіровоград
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія", м. Харків
про стягнення 70320,67 грн.,
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія", м. Харків
до Аварійно-рятувального загіну спеціального призначення ГУМНСУ в Кіровоградської області, м. Кіровоград
про стягнення 68320,73 грн., -
Позивач по первісному позову звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача по первісному позову 70320,67 грн. заборгованості, з яких: 64162,80 грн. основний борг, 2604,78 грн. пеня, 305,87 грн. три відсотки річних, 3247,22 грн. інфляційні, що виникла внаслідок не належного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору про надання послуг № 603, укладеного між сторонами 28.11.2008 року. Позов обґрунтовано ст. 625 ЦК України. Судові витрати позивач по первісному позову просить покласти на відповідача.
Позивач за зустрічним позовом звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 86320,73 грн. збитків за неналежне виконання зобов'язань по договору № 603 від 28.11.2008 року щодо перезатарення пестицидів.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 16.10.2009 року змінений склад колегії та призначено судову колегію у складі - головуючий суддя Погорелова О.В., судді - Сальникова Г.І. та Аюпова Р.М.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 16.10.2009 року строк розгляду справи продовжений до 18.11.2009 року.
До початку судового засідання позивач по первісному позову звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача по первісному позову розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
Позивач за первісним позовом у судовому засіданні 28.10.2009 року підтримав позов у повному обсязі на наполягав на його задоволені.
В судове засідання у справі, призначене на 28.10.2009року відповідач по первісному позову в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Натомість через канцелярію суду 28.10.2009 року від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що директору ТОВ "Вікторія" необхідно бути присутним у Харківському апеляційному адміністративному суді на розгляді справи № 2а-7896/08/2070.
Судова колегія, дослідивши надане клопотання, не знаходить правових підстав для його задоволення, оскільки відповідачем по первісному позову до клопотання не додано ніяких доказів того, що саме 28.10.2009 року о 10:00 год. йому необхідно бути у Харківському апеляційному адміністративному суді на розгляді справи № 2а-7896/08/2070.
Вирішуючи це клопотання судова колегія виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
В даному разі на думку судової колегії обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо). Проте, нових доказів відповідачем за первісним позовом не надано та про можливість їх надання в майбутньому в його клопотанні про відкладення справи не зазначено.
Судова колегія також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Клопотання відповідача за первісним позовом є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами. До клопотання не додано жодних доказів того, що саме 28.10.2009 року о 10:00 год. йому необхідно бути у Харківському апеляційному адміністративному суді на розгляді справи № 2а-7896/08/2070.
Крім того, судова колегія відмовляючи в задоволенні цього клопотання і вважаючи неповажними причини неявки представника відповідача за первісним позовом у судове засідання, керується ч. 1 ст. 28 ГПК України. Згідно її положень справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Причини неявки директора ТОВ „Вікторія” в судове засідання відповідачем за первісним позовом суду не повідомлені. Не надано також пояснень щодо причин неприбуття в судове засідання інших представників Підприємства.
Відповідач за первісним позовом правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Присутній в судовому засіданні 28.10.2009 року позивач за первісним позовом вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача за первісним позовом.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому судова колегія, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Судова колегія, вислухавши представника позивача по первісному позову, ретельно дослідивши матеріали справи, встановила наступне.
28 листопада 2008 року між сторонами був укладений договір про надання послуг № 603. Відповідно до умов договору виконавець (позивач по первісному позову) зобов'язується за завданням замовника (відповідач по первісному позову) надати платні послуги по виконанню робіт з непридатними до використання пестицидами: перезатарити пестициди згідно класу їх прилеглості, за допомогою особового складу та техніки виконавця, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Відповідно до пункту 3.1 договору вартість робіт згідно договору орієнтовно складає 176362,28 грн.
Відповідно до пункту 3.2 договору, виконані роботи приймаються на підставі акту виконаних робіт, який складається та підписується сторонами з визначенням остаточної загальної вартості виконаних робот.
Пунктами 3.3 та 3.4 договору визначено, що вартість перезатарення за одну тону складає 2120,00 грн., а загальний об'єм робіт орієнтовно складає 83,19 тон.
Позивач по первісному позову виконав свої зобов'язання по договору в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними сторонами за період 17.12.2008 року по 24.12.2008 року (аркуші справи 17-27).
Відповідно до пункту 3.6 договору відповідач по первісному позову зобов'язаний розрахуватись за надані послуги протягом п'яти банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Факт належного виконання позивачем за первісним позовом послуг підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт від 17.12.2008 року, 17.12.2008 року, 17.12.2009 року, 17.12.2008 року, 17.12.2008 року, 19.12.2008 року, 19.12.2009 року, 20.12.2009 року, 23.12.2008 року та 24.12.2008 року, які підписано сторонами та скріплені їх печатками.
Проте, відповідач по первісному позову свої зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати не виконав, сплатив 112200,00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 64162,80 грн., що і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець)зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
За правилами частини 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін прийняті послуги за договором № 013/8 від 07.07.2008 року не сплатив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Посилання відповідача на неможливість сплатити дану заборгованість через тяжкий фінансовий стан, суд не приймає до уваги через необґрунтованість.
У відповідності до ст.627 Цивільного кодексу України: та ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач за первісним позовом не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за надані послуги, документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 64162,80 грн. за надані послуги є обґрунтованою, підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.
Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 5.1 договору, за порушення терміну оплати, відповідач по первісному позову сплачує пеню у розмірі у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми заборгованості за коджень день затримки оплати відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем по первісному позову розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому, судова колегія дійшла висновку, що з відповідача по первісному позову підлягає стягненню пеня у розмірі 2604,78 грн., яка нарахована за період з 24.12.2008 року по 26.02.2009 року.
Позивач по первісному позову також просить суд стягнути з відповідача по первісному позову 305,87 грн. трьох відсотків річних та 3247,22 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, судова колегія, вислухавши представника позивача по первісному позову, ретельно дослідивши матеріали справи, вважає вимоги позивача по первісному позову обґрунтованими, такими що знайшли своє підтвердження в процесі розгляду справи, вони не спростовані відповідачем за первісним позовом та є такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується зустрічної позовної заяви колегія суддів виходить з наступного.
Позивач за зустрічним позовом звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 86320,73 грн. збитків за неналежне виконання зобов'язань по договору № 603 від 28.11.2008 року щодо перезатарення пестицидів, обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем були виконані роботи неналежної якості.
Судова колегія не приймає до уваги ствердження позивача за зустрічним позовом про те, що внаслідок не якісного виконання відповідачем за зустрічним позовом взятих на себе зобов'язань по договору № 603 від 28.11.2008 року був порушений графік робот та утилізація пестицидів була виконана із запізненням, в зв"язку з чим позивач за зустрічним позовом був вимушений виплачувати штрафні санкції за простой транспорту, оскільки позивачем за зустрічним позовом були підписані акти виконаних робіт, без надання будь-яких зауважень.
Крім того, судова колегія вважає, що факт належного виконання робіт, позивачем за зустрічним позовом визнаний та підтверджений частковою оплатою за надані послуги.
Отже, вимоги позивача за зустрічним позовом є не обґрунтованими, вони не підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, спростовані відповідачем за зустрічним позовом, та є такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача по первісному позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
1. В задоволенні клопотання відповідача по первісному позову про відкладення розгляду справи - відмовити.
2. Первісний позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (61112, м. Харків, пр. Тракторобудівників, 90/7, код ЄДРПОУ 24125686, р/р 26002720452 в ЦВ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 350727) на користь Аварійно-рятувального загіну спеціального призначення ГУМНСУ в Кіровоградської області (25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 3, код ЄДРПОУ 08588791, р/р 35220001000438 в ГУДКУ в Кіровоградський області, МФО 823016) - 64162,80 грн. основного боргу, 2604,78 грн. пені, 305,87 грн. 3% річних, 3247,22 грн. інфляційних нарахувань, 703,21 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Головуючий суддя Погорелова О.В.
суддя Сальнікова Г.І.
суддя Аюпова Р.М.
справа № 38/96-09
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
повний текст рішення виготовлений та підписаний 28 жовтня 2009 року