Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" жовтня 2009 р. Справа № 59/241-09
вх. № 7271/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача - Оганезов Р.А., Яуфман О.В. за довіреністю б/н від 02.10.2009р.
розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
до Повного Товариства "Ломбард ТОВ "Дарс-2003" і Компанія", м. Харків
про визнання договору укладеним
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати кредитний договор від 20.08.2009р. між позивачем та відповідачем укладеним. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказаний договір є фактично укладеним, але відповідач відмовляється від його виконання.
Позивач в призначене на 26.10.2009р. судове засідання свого повноважного предстаника не направив, витребуваних судом документів не надав, але через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав клопотання (вх.26310), в якому зазначив, що отримав відзив відповідача на позов, проти якого заперечує в повному обсязі, та просить розглянути справу без його участі.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти вимог заявленого позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.4055), поданому через канцелярію суду, який долучається до матеріалів справи.
Ухвалою від 05.10.2009 року суд попередив сторони про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
20 серпня 2009 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (позивач по справі) направив Повному Товариству "Ломбард ТОВ "Дарс-2003" і Компанія" (відповідач по справі) письмову комерційну пропозицію укласти кредитний договір про надання позивачу на 4 роки фінансового кредиту у розмірі 2800000,00 грн. Разом з письмовою пропозицію позивач направив відповідачу проект кредитного договору від 20.08.2009р. для його підписання в строк до 31.08.2009р.
Позивач зазначає, що в письмовій пропозиції попередив відповідача, що у разі відсутності письмової відмови відповідача щодо укладення кредитного договору в строк до 31.08.2009р., він буде вважати цей факт згодою відповідача.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач у позові посилається на те, що відповідачем листом № 94-ВВ-2 від 10.03.2008р. було надано згоду на надання фінансової позики.
Рішенням господарського суду Харківської області в задоволенні вимог ФОП ОСОБА_3 до Повного Товариства "Ломбард ТОВ "Дарс-2003" про зобов"язання відповідача виконати договірні зобов"язання шляхом надання позивачу позики в розмірі 1700000,00 грн. строком на 4 роки було відмовлено.
Цим рішенням було зазначено, що лист № 94-ВВ-2 від 10.03.2008р. не є доказом наявності зобов"язань відповідача по наданню позики, оскільки у ньому відсутні встановлені законодавством необхідні умови для укладення договору позики, а саме: строк дії договору (строк повернення позики); процентну ставку; перелік заставного майна.
Позивач у позовній заяві зазначає, що проект кредитного договору від 20.08.2009р. містить усі істостні умови договору та вважає, що оскільки відповідач в строк до 31.08.2009р. не направив позивачу письмову відмову від підписання зазначеного кредитного договору, то відповідач прийняв пропозицію позивача та договір кредиту слід вважати укладеним.
Відповідач у своєму відзиві вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими та такими, що суперечать нормам цивільного та господарського права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням підстав позовних вимог та заперечень щодо них суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановлеї законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 3 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
У відповідності до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила суму грошей), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 цієї ж статті).
Відповідно до ст. 643 Цивільного кодексу України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді , договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, враховуючи вищевикладені норми, суд зазначає, що ні спірний договір, ні норми права не передбачають можливості прийняття пропозиції укласти договір через відсутність відмовити на його укладення.
Також суд зазначає, що не вбачає вільного волевиявлення відповідача на укладення договору кредиту, відповідачем не було вчинено ніяких дій відповідно до умов супірного договору (грошові кошти відповідачем не надавались). Крім того, суд приймає до уваги, що позивач в позовній заяві зазначає, що 31.08.2009р. відповідач по телефону повідомив позивача, що кредит надавати не буде.
За таких підстав, оцінюючи матеріали справи в сукупності, суд прийшов до виснову, що позовні вимоги позивача про визнання кредитного договору від 20.08.2009р. укладеним задоволенню не підягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 203, 205, 638, 642, 643 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд-
В задоволенні позову відмовити.
Суддя
/Повний текст рішення
підписано 28.10.2009р.
Справа № 59/241-09/