Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" жовтня 2009 р. Справа № 59/240-09
вх. № 7247/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, особисто;
відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до Акціонерного банку "Синтез" в особі Харківської філії АБ "Синтез", м. Харків
про стягнення 3750,00 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів 2100,00грн., яка знаходиться на поточному рахунку позивача №НОМЕР_2; моральну шкоду у розмірі 1650,00грн.; судові витрати покласти на відповідача.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав письмові пояснення з доданими до них документами для залучення до матеріалів справи (вх. 26246), які долучаються судом.
Відповідач в призначене судове засідання свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою від 05.10.2009 року суд попередив сторони про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
19 лютого 2002 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 190202/01 на розрахунково-касове обслуговування мультивалютного (поточного) рахунку № НОМЕР_2, відповідно до п. 1.2. якого відповідач за дорученням позивача надає послуги по зберіганню грошей та здійснює усі види операцій за поточним рахунком відповідно до умов цього договору та вимог законодавства України.
У відповідності до п. 2.1.1. зазначеного договору відповідач зобов"язався за дорученням позивача здійснювати розрахунково-касових опеацій по відкритому рахунку із застосуванням платіжних інструментів у формах та за правилами, передбаченими чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України.
Пунктом 2.1.4. зазначеного договору передбачено, що відповідач зобов"язаний приймати до виконання розрахункові документи позивача протягом операційного часу, визначеним внутрішнім положенням про філію, відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошей на рахунках платників. Відповідач зобов"язаний здійснювати проведення переказу у строки, що не перевищують строки, передбачені законодавством України (п. 2.1.9.).
Відповідно до п. 3.2.1. договору позивач має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог вимог чинного законодавства за винятком примусового списання (стягнення) коштів. Позивач має право отримувати готівкові кошти у межах заявки на отримання готівки і за умови наявності коштів на поточному рахунку.
В позовній заяві позивач заначає, що з травня 2009 року відповідач в односторонньому порядку припинив здійснення розрахунково-касового обслуговування та заблокував грошові кошти, що надійшли на рахунок позивача.
15 липня 2009 року позивач звернувся до відповідача з листом № 1, в якому повідомив про необхідність повернення коштів в сумі 2100,00 грн., що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_2 до 17.06.2009р. за належністю позивачу. До свого листа позивач надав платіжне доручення № 17 від 15.06.2009р. щодо перерахування залишку коштів на рахунку позивача на поточний рахунок, відкритий в іншому банку. (платіжне доручення наявне в матеріалах справи, факт наявності відповідної суми коштів на поточному рахунку позивача підтверджується банківською випискою з особистого рахунку за період з 01.06.2009р. по 14.10.2009р.)
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Господарські зобов'язання можуть виникати, окрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1. ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банки зобов"язані виконати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документів, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У випадку надходження документа після закінчення операційного часу в банку - такий розрахункоий документ виконується банком наступного дня.
Згідно ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов"язану з проведенням переказу, відповідно до цього закону та умов, укладених між ними договорів.
У відповідності до ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов"язаний за розпорядженням клієнта переказати з його рахунку кошти в день надходження в банк відповідного розрахункового (платіжного) документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
На підставі п. 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Пунктом 3 ст. 1075 передбачено, що залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки та порядку, встановленому банківськими правилами.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень
Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду витребуваний відзив на позовну заяву.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2100,00 грн. грошових коштів, які знаходяться на поточному рахунку позивача № НОМЕР_2 обгрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача в частині стягнення 1650,00 грн. моральної шкоди, то у відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частино 2 цієї статті зазначено, що моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч. 3 зазначеної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Посилаючись у позовній заяві на те що моральна шкода була завдана позивачу приниженням його ділової репутації внаслідок бездіяльності відповідача та нанесенням шкоди психічному здоров"ю, що відобразилось у нервовому та психологічному напруженні, позивач ніяк не обгрунтовує в чому полягали псування ділової репутації позивача, яка інформація розповсюджена серед клієнтів позивача та в чому полягає шкода, спричинена психічному здоров"ю і як її наносив відповідач. За таких підстав, суд не може встановити суть та глибину зазначених душевних страждань позивача, в зв"язку з чим в цій частині позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16, 23, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 628, 1068, 1075 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного банку "Синтез" в особі Харківської філії АБ "Синтез" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, код ЄДРПОУ 22726625) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61072, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) грошові кошти в сумі 2100,00 грн., що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_2.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті частині позовних вимог щодо стягнення 1650 грн. моральної шкоди відмовити.
Суддя
/Повний текст рішення
підписано 28.10.2009р.
Справа № 59/240-09/