26.10.09 Справа № 9/288-09.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - торгівельне підприємство «ВІТО», м. Суми
До відповідача: Приватного підприємства «Тристан» м. Охтирка Сумської області
Про стягнення 1 360 грн. 65 коп.
за участю представників сторін:
Від позивача - Кутовий Я.А., довіреність б/н від 05.10.2009 року.
Від відповідача - не з'явився.
Суддя Лущик М.С.
При секретарі с/з Сидорук А.І.
Суть спору: позивач згідно позовної заяви просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 84 572 грн. 40 коп., пеню за прострочення оплати продукції у розмірі - 9 921 грн. 61 коп., 3 % річних у розмірі - 1 584 грн. 86 коп., інфляційні збитки у розмірі 875 грн. 72 коп. та судові витрати пов'язані з розглядом справи.
Відповідач згідно відзиву на позовну заяву зазначає, що вбачає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача у розмірі стягнення боргу за поставлену продукцію в сумі 84 572 грн. 40 коп., в решті позовних вимог просить відмовити, оскільки причиною порушення відповідачем умов договору в частині своєчасності взаєморозрахунків, стала складна фінансово - економічна ситуація в Україні.
Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи суд встановив:
24 листопада 2006 року між позивачем по справі Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо - торгівельним підприємством «ВІТО» та відповідачем Приватним підприємством «Тристан» було укладено договір поставки № 172, відповідно до умов якого (позивач) постачальник зобов'язувався здійснювати поставку замовленої продукції, а покупець ( відповідач) зобов'язувався приймати замовлену продукцію та оплачувати її вартість відповідно до строків зазначених у цьому договорі.
Частиною 1 ст.573 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства в установлений законом або договором строк.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 1 ст.193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав свої зобов'язання перед покупцем ПП «Тристан» і поставив на адресу останнього свою продукцію, а покупець ПП «Тристан» виконав свої зобов'язання по оплаті вартості поставленої продукції перед постачальником частково, не розрахувавшись в повному обсязі за поставлену йому продукцію, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі - 84 572 гривні 40 копійок.
Зазначена заборгованість відповідача підтверджується підписаним сторонами по цій справі Актом звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 01 червня 2009 року заборгованість Приватного підприємства «Тристан» перед ТОВ «ВІТІ «Віто» становить -84 572 гривні 40 копійок.
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Так, умовами укладеного сторонами договору поставки (пунктом 7.2) встановлено, що оплата поставленого товару здійснюється на протязі - 28 календарних днів з моменту отримання продукції. Остання поставка замовленої товарної продукції відповідно до умов цього договору була здійснена ТОВ «ВТП «Віто» - 22 грудня 2008 року, таким чином останній термін сплати за поставлену продукцію припадав на -19 січня 2009 року. Як зазначає позивач, Відповідач по справі частково, розраховувався за поставлену продукцію, а з 17 лютого 2009 року взагалі припинив будь які розрахунки з постачальником, порушивши таким чином умови укладеного договору.
Згідно пункту 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Так, п. 8.3 договору передбачено, що за прострочку оплати отриманого товару Покупець сплачує Продавцю пеню, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент не виконання своїх зобов'язань по оплаті, від вартості не сплаченої суми за кожен день прострочки.
Згідно розрахунку позивача розмір пені становить 9 921 грн. 61 коп.
Згідно ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних складає 1 584 грн. 86 коп., інфляційних нарахувань - 875 грн. 72 коп.
Відповідач не надав доказів сплати вищевказаних сум, у зв'язку з чим, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Тристан» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Жовтнева, 4, код 31877110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - торгівельне підприємство «ВІТО» (40034, м. Суми, вул. Черепіна, 50 Б, код 34593081) 84 572 грн. 40 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 9 921 грн. 61 коп. - пені, 1 584 грн. 86 коп. - 3 %річних, 875 грн. 72 коп. - інфляційних нарахувань, 969 грн. 54 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ М.С. Лущик
Повний текс рішення підписано 27.10.2009 року.