36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
04.08.2009 р. Справа №14/10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю М"ясопереробне підприємство "Мітекс", вул. Леніна, 47, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08140
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинм"яспром", вул. Київська, 87, м. Пирятин, Полтавська область, 37000
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Назарко Олександр Олексійович, вул. Червоноармійська, 4а, кв.81, м. Пирятин, 37000
про стягнення 41530,72 гривень
Суддя О. Т. Іваницький
Представники сторін:
від позивача: Приходько О.В., дов. б/н від 03.03.2009 р.
від відповідача: Гордієнко Ю.П., дов. б/н від 05.03.2009 р.
від третьої особи: Гордієнко Ю.П., дов. № 366 від 25.01.2008 р.
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості, пені та штрафних санкцій в сумі 47618,07 гривень, клопотання позивача від 27.02.2009 р. про збільшення розміру позовних вимог до суми 48531,75 гривень, а також клопотання представника позивача від 04.08.2009 р. (вхід. № 09820 від 04.08.2009 р. канцелярії суду) про зменшення розміру позовних вимог до суми 41530,72 гривень.
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (див. п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року").
Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача 41530,72 гривень заборгованості за договором № М-00000089 від 20.08.2008 р.
12.03.2009 р. від представників сторін та третьої особи поступило клопотання в порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України про продовження строку вирішення спору в термін більший, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд клопотання прийняв, розглянув по суті та ухвалою від 12.03.2009 р. задовольнив, залучивши до матеріалів справи.
Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнає в частині стягнення заборгованості за поставлений товар відповідно до накладної № 997 від 24.08.2008 р. в сумі 41530,72 гривень, а посилання позивача щодо поставки товару на підставі договору № 00000089 від 20.08.2009 р. не визнає, оскільки поставка продукції відбувалась відповідно до умов договору від 01.04.2008 р., що викладено в пояснені по справі від 11.03.2009 р. (супровідний лист до пояснення за вхід. № 03488 від 12.03.2009 р. канцелярії суду).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в своїх поясненнях від 11.03.2009 р. (супровідний лист до пояснення за вхід. № 03487 від 12.03.2009 р. канцелярії суду) та її представник в судовому засіданні підтвердили наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 41530,72 гривень та повідомили, що ніяких правовідносин (укладання договорів, будь-яких угод) між нею та позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Назарко Олександром Олександровичем не існує.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані сторонами докази, всебічно, повно та об'єктивно розглянувши в судовому засіданні всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників позивача, відповідача та третьої особи суд встановив, що 01.04.2008 р. б/н та 20.08 2008 р. за № М-00000089 між Товариством з обмеженою відповідальністю М'ясопереробним підприємством "Мітекс", с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08140 (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пирятинм'яспром", м. Пирятин (надалі Відповідач) було укладено договори на постачання товару (ідентичні між собою за виключенням дати, номеру та розташуванні реквізитів в тексті).
Відповідно до п. 1.1. вказаних договорів Постачальник (Позивач у справі) зобов'язався систематично постачати і передавати у власність Покупцю (Відповідач у справі) певний товар, на який поступило письмове чи усне замовлення Покупця, а Покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
На підставі умов договору Позивач за накладними № 993 від 22.08.2008 р. на суму 21600,00 гривень та № 997 від 24.08.2008 р. на суму41530,72 гривень було здійснено поставку Відповідачу товару на загальну суму 63130,72 гривень.
Відповідно до п. 4.3. умов договору Відповідач зобов'язався провести оплату за отриманий товар протягом 5-ти календарних днів з моменту його фактичного отримання.
Відповідач розрахувався з Позивачем за поставлений товар частково по накладній № 993 від 22.08.2008 р. на суму 21600,00 гривень. Накладна № 997 від 24.08.2008 р. залишилась не оплаченою Відповідачем, внаслідок чого у останнього перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 41530,72 гривень. Вказані факти у своїх поясненнях, наданих суду, підтвердили Відповідач та Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Назарко О.О., м. Пирятин.
На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 41530,72 гривень, яку і просить стягнути на свою користь останній.
Вимоги позивача обґрунтовані, доведені наданими по справі доказами та підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Обґрунтованим є рішення, яке ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Позивачем у відповідності до вимог статей 32 - 33, 36 ГПК України подано належні докази, які містяться в матеріалах справи, що дають підстави позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу в розмірі 41530,72 гривень, суму сплаченого державного мита 415,31 гривень (відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається) та 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладено та керуючись статтями 22, 27, 32-34, 36, 38, 43, 44, 49, 82 - 85, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинм'яспром" (вул. Київська, 87, м. Пирятин, Полтавська область, 37000, код ЄДРПОУ 33582016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю М'ясопереробне підприємство "Мітекс" (вул. Леніна, 47, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08140, код ЄДРПОУ 35324895) суму основного боргу в розмірі 41530,72 гривень, 415,31 гривень державного мита та 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Суддя Іваницький О.Т.