"22" жовтня 2009 р.Справа № 30/193-09-4961
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „ГАЛЕРЕЯ ДЕВЕЛОПМЕНТ”
До відповідача: Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”
Про зобов'язання здійснити державну реєстрацію права власності
Суддя РОГА Н.В.
Представники:
Від позивача: Цуркан С.І.- згідно довіреності від 15.10.2009р.
Від відповідача: ОМБТІ- Капустін О.Б.- згідно довіреності №841 від 07.10.2009р.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „ГАЛЕРЕЯ ДЕВЕЛОПМЕНТ”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” (далі - КП „ОМБТІ та РОН”) про зобов'язання провести державну реєстрацію права власності позивача на майно: „Міжрейсова база моряків” у м. Одеса, вул..С.Варламова,30,яка складається з нежилих будівель літ.”А,Б,Г,Е,Ж,З,И,Л,С,П,Ц,Т,Ш,О,Ч,Р,К,М,Є,Щ”, складу- літ.”Н”.
В ході розгляду справи позивач надав до суду уточнення позовних вимог ,згідно яких вимагає усунути перешкоди у здійснення ТОВ „ГАЛЕРЕЯ ДЕВЕЛОПМЕНТ” права користування та розпорядження нерухомим майном шляхом зобов'язання КП „ОМБТІ та РОН” провести державну реєстрацію права власності на майно: „Міжрейсова база моряків” у м. Одеса, вул..С.Варламова,30,яка складається з нежилих будівель літ.”А,Б,Г,Е,Ж,З,И,Л,С,П,Ц,Т,Ш,О,Ч,Р,К,М,Є,Щ”, складу- літ.”Н” за позивачем.
Представник позивача позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.08.2009р. у справі №31\97-09-3639, яке набрало законної сили, визнано право власності ТОВ „ГАЛЕРЕЯ ДЕВЕЛОПМЕНТ” на майно: „Міжрейсова база моряків” у м.Одеса, вул..С.Варламова,30,яка складається з нежилих будівель літ.”А,Б,Г,Е,Ж,З,И,Л,С,П,Ц,Т,Ш,О,Ч,Р,К,М,Є,Щ”, складу- літ.”Н”.
Відповідно до п. 1.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, у редакції наказу Міністерства юстиції України № 36/5 від 17.05.2004 р. (із змінами та доповненнями), обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Це положення діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.
Листом від 20.08.2009р. ТОВ „ГАЛЕРЕЯ ДЕВЕЛОПМЕНТ” звернулося до КП „ОМБТІ та РОН” з заявою про реєстрацію про реєстрацію права власності, але, у встановлений чинним законодавством термін відповідь не отримало. Такі дії відповідача позивач вважає порушенням свого права та вчиненням перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, адже, у відповідності до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, що здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані в порядку , встановленому законом. Відповідно до п.5 Перехідних положень Закону України „Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обмежень на нього”, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрацію об'єктів нерухомості здійснює відповідне комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації.
Позивач зазначив, що згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 цього ж Кодексу, згідно з якою власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відсутність реєстрації не дозволяє Товариству здійснювати повноваження власника щодо свого нерухомого майна в повному обсязі, в т.ч. продати у встановленому порядку, надати в оренду, укласти договір міни або застави тощо. Крім того, при відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно, створює загрозу визнання такого майна безхазяйним. Відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідач по справі вважає, що комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації, які здійснюють реєстрацію прав власності згідно п.1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №615, зареєстрованого в Мінюсті 28.01.2003р. №66\7387, у даному випадку є суб'єктом владних повноважень який здійснює делеговані державою повноваження. За таких обставин, на думку відповідача, дана справа повинна розглядатися з правилами КАС України, так є справою адміністративної юрисдикції.
На підставі викладеного відповідач просить суд припинити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Виходячи з матеріалів справи , на підставі чинного законодавства України, суд дійшов до такого висновку:
Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.. 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту є припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст.20 ГК України, встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України „Про судоустрій”, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. П.3 ст. 3 зазначеного закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України „Про судоустрій”, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним та неупередженим судом. Відповідно до п. 3 ст. 6 зазначеного закону, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. по справі №1-2/2002 визначено, що частина 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичною особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене. Суб'єкти правовідносин у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх інтересів безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно - правовими актами.
Приведені законодавчі норми надають суду підстави вважати, що зацікавлені особи мають право на встановлення у судовому порядку свого будь-якого права або захисту своїх інтересів.
Таким чином, на думку суду, позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права є формою безпосередньої реалізації суб'єктом господарювання даного законом права на захист своїх інтересів.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір -господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: - утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень; - приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації; - захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права; - з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності.
Поняття "справа адміністративної юрисдикції" визначено у статті 3 КАС України , і під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Статтею 17 КАС України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатися категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 частини першої зазначеної статті, а саме: а) спори суб'єкта господарювання із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності останнього; б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено статтею 3 КАС України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом. Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.
З огляду на викладене до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання; б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором; в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.
За таких обставин, на думку суду, даний спір є спором про право та має розглядатися в порядку господарського судочинства.
Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 цього ж Кодексу, згідно з якою власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням господарського суду Одеської області від 03.08.2009р. у справі №31\97-09-3639 ,яке набрало законної сили, визнано право власності ТОВ „ГАЛЕРЕЯ ДЕВЕЛОПМЕНТ” на майно: „Міжрейсова база моряків” у м. Одеса, вул..С.Варламова,30, яка складається з нежилих будівель літ.”А,Б,Г,Е,Ж,З,И,Л,С,П,Ц,Т,Ш,О,Ч,Р,К,М,Є,Щ”, складу- літ.”Н”.
Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до п.1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7\5 від 07.02.2002р. (із змінами та доповненнями) реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Згідно Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” відповідна державна реєстрація -офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Оскільки відповідно до п.5 розділу У „Прикінцеві положення” Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, позивач правомірно звернувся з даним позовом до КП „ОМБТІ та РОН” .
Слід заважити, що Конституцією України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України , а у випадках, встановлених міжнародними договорами , згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України , - і за її межами.
Рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно є право встановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності. Отже, позивач правомірно вимагає від відповідача усунення перешкод у здійснення ТОВ „ГАЛЕРЕЯ ДЕВЕЛОПМЕНТ” права користування та розпорядження нерухомим майном шляхом зобов'язання КП „ОМБТІ та РОН” провести державну реєстрацію права власності на майно: „Міжрейсова база моряків” у м. Одеса, вул..С.Варламова,30,яка складається з нежилих будівель літ.”А,Б,Г,Е,Ж,З,И,Л,С,П,Ц,Т,Ш,О,Ч,Р,К,М,Є,Щ”, складу - літ.”Н” за позивачем, адже, відсутність реєстрації не дозволяє Товариству здійснювати повноваження власника щодо свого нерухомого майна в повному обсязі, в т.ч. продати у встановленому порядку, надати в оренду, укласти договір міни або застави тощо. Крім того, при відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно, створює загрозу визнання такого майна безхазяйним.
За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті держмита та витрат на забезпечення судового процесу покласти на відповідача , згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю „ГАЛЕРЕЯ ДЕВЕЛОПМЕНТ” - задовольнити.
2. Усунути перешкоди у здійсненні товариством з обмеженою відповідальністю „ГАЛЕРЕЯ ДЕВЕЛОПМЕНТ” права розпорядження та користування нерухомим майном шляхом зобов'язання Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об'єктів нерухомості» (м. Одеса, вул. Троїцька, 25, код ЄДРПОУ 03350290) здійснити державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю „ГАЛЕРЕЯ ДЕВЕЛОПМЕНТ” (м. Одеса, пл..Катерининська, 4, код ЄДРПОУ 35881161) на майно: „Міжрейсова база моряків” у м. Одеса, вул..С.Варламова, 30, яка складається з нежилих будівель літ.”А,Б,Г,Е,Ж,З,И,Л,С,П,Ц,Т,Ш,О,Ч,Р,К,М,Є,Щ”, складу- літ.”Н”.
3. Стягнути з Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об'єктів нерухомості»(м. Одеса, вул..Троїцька, 25, код ЄДРПОУ 03350290, рр26005660573400 в Одеській обл.. філії АКБ УСБ, МФО 328016) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ГАЛЕРЕЯ ДЕВЕЛОПМЕНТ” (м. Одеса, пл..Катерининська, 4, код ЄДРПОУ 35881161) витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 26 жовтня 2009р.
Суддя