"19" жовтня 2009 р.Справа № 17/83-09-3217
За позовом: Дочірнього підприємства „АДІДАС УКРАЇНА”;
до відповідача: Приватного підприємства „САН КАРДС”;
про стягнення 30 020 грн.
Суддя Зуєва Л.Є.
від позивача: Шинкарчук А.В. -на підставі довіреності від 22.05.2009р.;
від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: ДП „Адідас Україна” звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просить стягнути з ПП „Сан Кардс” суму компенсації в розмірі 30020грн.
Відповідач в засідання суду не з'явився, хоча на його адресу судом неодноразово направлялися ухвали суду, з зазначенням в них дати, часу та місця проведення судових засідань, письмовий відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
14 серпня 2007 року між ДП „АДІДАС УКРАЇНА” (далі - позивач) та ПП „САН КАРДС” (далі - відповідач) було укладено Договір про надання рекламних послуг № 8 (далі - Договір).
Згідно умов укладеного Договору відповідач зобов'язався отримати дозвільну документацію на розміщення рекламної конструкції позивача на період з 12.10.2007р. по 12.11.2007р. по вул. Дерибасівській у м.Одесі , а позивач зобов'язався сплатити послуги відповідача відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 2.1.4. Договору та п. 1.5. Додатку №1 до Договору відповідач зобов'язався самостійно вирішувати всі питання, у тому числі претензії органів державної влади, що пов'язані з правомірністю розміщення рекламної конструкції (дозвільні документи, зміст реклами, за виключенням авторських та суміжних прав).
Згідно п. 1.3. Додатку № 1 до Договору від 14.08.2007 р. рекламна конструкція позивача по закінченню строку експонування повинна бути передана позивачу для демонтування.
Згідно листа № 2583 від 03.10.2007 р. виданого Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами м. Одеси, позивачу було надано пріоритетне право на розміщення рекламної конструкції по вул. Дерибасівській, напроти буд. № 31 в м. Одеса протягом 3-х місяців.
04.10.2007 р. головним художником м. Одеси було погоджено розміщення рекламної конструкції позивача по вул. Дерибасівській, напроти буд. № 31 в м. Одеса.
В період з 12.10.2007 року по 12.11.2007 р. головним художником м. Одеси було відкликано дозвіл на розміщення рекламної конструкції позивача по вул. Дерибасівській, напроти буд. № 31 в м. Одеса, та як стверджує позивач у своєму позові в зв'язку з цим до закінчення строку експонування рекламної конструкції її було демонтовано відповідачем, внаслідок чого відповідачем були порушення взяті на себе зобов'язання передбачені п. 2.1.4. Договору та п. 1.5. Додатку № 1 до Договору.
Крім того, відповідно до п. 1.4. Додатку №1 до Договору від 14.08.2007 р., відповідач має право демонтувати рекламну конструкцію позивача лише за наявності на те згоди позивача, про що сторони зобов'язані укласти додаткову угоду до Договору.
Однак як стверджує позивач, відповідач самостійно, без укладення додаткової угоди з позивачем демонтував рекламну конструкцію, чим порушив умови Договору.
Відповідно до п. 4.4. Договору, у випадку припинення експонування рекламної конструкції позивача за будь-яких причин (демонтажу за розпорядженням органів державної влади, крадіжки і т.д., крім порушення позивачем авторських та суміжних прав) відповідач компенсує позивачу вартість виробництва та транспортування рекламної конструкції та виплачує позивачу штраф у гривнях, еквівалентному 6000,00 доларів США за курсом ПБУ на день оплати, але не менше 30300,00 грн.
В підтвердження вартості рекламної конструкції, яка становить 30020,00 грн., позивач надав Договір №18-09 від 18.09.2007 року укладений між позивачем та ТОВ „Профліга”, акт здачі прийняття послуг від 08.11.2007 року та платіжне доручення №17081 від 08.11.2007р.
Зазначені обставини спонукали ДП „Адідас Україна” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№3910 від 01.06.2009р.) в якій просить суд стягнути з ПП „Сан Кардс” вартість виробництва рекламної конструкції у розмірі 30020 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2009р. порушено провадження у справі №17/83-09-3217 за позовом ДП „Адідас Україна” до ПП „Сан Кардс” про стягнення 30 020грн.
Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних правових підстав.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.
Розглядом матеріалів справи встановлено, на виконання умов укладеного між сторонами по справі договору, ПП „Сан Кардс” отримало дозвільну документацію на розміщення рекламної конструкції позивача на період з 12.10.2007р. по 12.11.2007р. по вул. Дерибасівській буд. № 31 в м. Одеса та в подальшому розмістило вказану рекламну конструкцію.
Листом №4965 від 21.11.2007 року Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, направленого ДП „Адідас Україна” та ПП „САН КАРДС”, повідомило позивача та відповідача, що демонтаж вищевказаної рекламної конструкції було проведено у зв'язку з відкликанням дозволу головного художника міста на розміщення конструкцій на підставі п. 4 Доповнення 1 до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №326 від 18.06.2004р. „Про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі”.
З зазначених листів не вбачається, що саме відповідач демонтував рекламну конструкцію, внаслідок чого посилання позивача на демонтаж вказаної рекламної конструкції відповідачем є таким, що не доведено належними доказами.
Крім цього, посилання позивача на лист ПП „Сан Кардс”, копія якого знаходиться в матеріалах справи відтвореного на фірмовому бланку ПП „Сан Кардс”, як на підставу заявлених позовних вимоги щодо демонтажу рекламної конструкції відповідачем 12.11.2007р. саме о 13 год. 00 хв., судом не може бути розцінено як належний доказ вини відповідача та підтвердження настання цієї події саме 12.11.2007р. о 13 год. , оскільки зазначений лист взагалі не відповідає встановлені формі, а саме на вказаному листі відсутня будь-яка дата, та також суд з тексту цього листа не може встановити кому саме адресовано цього листа і яка саме рекламна конструкція була демонтована.
Таким чином в ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до договору відповідач виконав свої зобов'язання щодо отримання дозвільної документації на розміщення рекламної конструкції позивача на період з 12.10.2007р. по 12.11.2007р. по вул. Дерибасівській у м.Одесі та розмістив у встановлені договором строки.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.
Тобто законодавець закріпивши вимоги викладені в ст. 33 ГПК України чітко передбачив так названий тягар доказування, оскільки особа, що бере участь у справі, несе обов'язок довести обставини, які мають значення для правильного розгляду справи, на які посилається як на підставу свої вимог та заперечень.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, згідно до ст. 43 ГПК України.
Однак надані позивачем докази в обґрунтування своїх вимог та наявності вини відповідача у виникненні даного спору, судом до уваги не можуть бути прийняті, оскільки з них не вбачається наявності порушень з боку відповідача умов укладеного між ним та позивачем договору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені ДП „Адідас Україна” позовні вимоги необґрунтовані, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог ДП „Адідас Україна” слід відмовити повністю.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після вступу рішення в законну силу.
Суддя