Дата документу Справа №
ЄУ № 337/4841/16-п Суддя в 1-й інстанції Ачкасов О.М.
Провадж. №33/778/174/17 Суддя в 2-й інстанції Рассуждай В.Я.
Категорія ст. 130 ч. 1 КУпАП
2 березня 2017 року місто Запоріжжя
Суддя апеляційного суду Запорізької області Рассуждай В.Я., розглянувши в залі апеляційного суду Запорізької області у відкритому судовому засіданні за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, її захисника - адвоката ОСОБА_2 справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, не працюючу, проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір, -
ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 11 листопада 2016 року о 18 годині 00 хвилин, керувала транспортним засобом - Fiat Doblo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, по вул. Набережна Магістраль у м. Запоріжжі, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння рук), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, відмовилася в присутності двох свідків, чим порушила вимоги п.п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про скоєння нею адміністративного правопорушення.
Зазначила, що 11.11.2016 року на вулиці Набережна Магістраль вона потрапила у ДТП, після чого викликала співробітників поліції. Автомобіль знаходився у середній полосі проїжджої частини вулиці, внаслідок пошкоджень не заводився і не пересувався, двері не зчинялися, у зв'язку з чим вона не могла залишити автомобіль. Крім того, вважає, що поліцейськими, в порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння, не було запрошено двох свідків під час проведення освідування газоаналізатором «Драгер», мундштук пристрою був негерметично запакований. Крім того, вважає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції були грубо порушені її права, передбачені ч. 2 ст. 268 КУпАП, оскільки розгляд справи проводився за її відсутності, хоча вона знаходилася у приміщенні суду, проте до залу судового засідання не була викликана. Також зазначає, що суд розглянув справу, не врахувавши, що її захисник завчасно звернувся із клопотанням про її відкладення.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Пояснила, що про розгляд справи 26 грудня 2016 року дійсно була своєчасно повідомлена, прибула до суду, чекала у коридорі, коли її покличуть до зали судового засідання, але не дочекалась цього і потім дізналась, що справу було розглянуто без її участі. Наполягала на тому, що не могла залишити місце події, оскільки була учасником ДТП, в той день на таксі поїхала до наркологічного диспансеру, самостійно пройшла огляд на стан сп'яніння, згідно результатів якого в стані алкогольного сп'яніння вона не перебувала.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просив її задовольнити. Додатково пояснив, що ОСОБА_1 не мала можливості на вимогу працівників поліції пройти огляд в спеціалізованому медичному закладі, оскільки була учасником ДТП та не мала впевненості в тому, що працівники поліції забезпечать на час її відсутності збереження її автомобіля. Також пояснив, що він дійсно в день та час розгляду справи судом першої інстанції приймав участь в розгляді іншого провадження апеляційним судом, про що повідомив завчасно суд та просив відкласти розгляд адміністративної справи. Просив постанову суду скасувати та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 18 КУпАП, або закрити провадження на підставі ст. 38 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення АП2 № 047688 від 11 листопада 2016 року, згідно якого 11 листопада 2016 року о 18.00 годині ОСОБА_1 у м. Запоріжжі по вул. Набережна Магістраль керувала автомобілем НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому закон порядку водій відмовилась в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно протоколу ОСОБА_1 від пояснень по суті правопорушення відмовилась, разом з тим підписала його без зауважень (а.с. 1).
- довідкою УПП м. Запоріжжя, згідно якої повторності за ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не має (а.с. 2).
- відеозаписами з нагрудної камери (відео реєстратору) поліцейського, зробленими у відповідності до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», з яких вбачається, що поліцейські, прибувши на місце пригоди встановили, що ОСОБА_1 є учасником ДТП та має ознаки алкогольного сп'яніння, запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатору Dragger Alcotest, вона погодилась прийти огляд і за його результатами вона перебувала у стані алкогольного сп'яніння (0,63 %). З результатами огляду ОСОБА_1 не погодилась. Згідно файлу 20161111214509000324 відеозапису з нагрудної камери поліцейського ОСОБА_1 огляд на стан сп'яніння в спеціалізованому медичному закладі пройти відмовилась в присутності свідків. Поліцейськими було роз'яснено ОСОБА_1, що в такому разі ними буде складено протокол за фактом відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, але ОСОБА_1 повторно відмовилась від проходження огляду, ніяким чином не мотивуючи свою відмову;
- актом огляду на стан сп'яніння, згідно якого огляд проведено не було у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від його проведення, підписаним свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 3);
- направленням водія на медичний огляд від 11 листопада 2016 року, згідно якого огляд ОСОБА_1, яка мала ознаки алкогольного сп'яніння - стійкий запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, тремтіння рук, проведено не було у зв'язку з її відмовою (а.с. 4);
- рапортом інспектора Управління патрульної поліції м. Запоріжжя ОСОБА_5 (а.с. 8), поясненнями свідків ОСОБА_3 (а.с. 5), ОСОБА_6 (а.с. 6), згідно яких водій ОСОБА_1 від проходження огляду відмовилась. ОСОБА_7 надавати письмові пояснення по суті правопорушення на підставі ст. 63 Конституції України відмовилась (а.с. 7).
Згідно з постановою суду в судовому засіданні 20 грудня 2016 року ОСОБА_1 вину не визнала, та пояснила, що в стані алкогольного сп'яніння не перебувала, її захисник - адвокат ОСОБА_2 надав суду висновок медичного огляду № 6380 від 11 листопада 2016 року, проведеного лікарем ОСОБА_8, завірений печаткою КУ «Обласний наркологічний диспансер» ЗОР, в якому зазначено, що у ОСОБА_1 ознако алкогольного сп'яніння не виявлено.
Разом з тим судом першої інстанції було зроблено належну оцінку вказаного висновку та в якості доказу до його прийнято не було, оскільки він має ознаки підроблення (а.с. 14).
Так, згідно листа заступника головного лікаря КУ «Обласний наркологічний диспансер» від 28 грудня 2016 року, 11 листопада 2016 року КУ «Обласний наркологічний диспансер» медичний огляд з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння громадянці ОСОБА_1 не проводився. Акт медичного огляду та висновок за результатами медичного огляду № 6380 був складений на іншу особу та зареєстрований в Журналі проведених медичних оглядів 30 жовтня 2016 року. Крім того лікар-нарколог ОСОБА_9 не працює в КУ «Обласний наркологічний диспансер» з березня 2016 року (звільнений у зв'язку зі смертю) (а.с. 29).
Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 підтвердили обставини, викладені в їх письмових поясненнях та показали, що дійсно ОСОБА_1, яка мала явні ознаки алкогольного сп'яніння, в їх присутності відмовилась на вимогу працівників поліції пройти огляд в медичному закладі на стан сп'яніння.
Наведені докази в їх сукупності свідчать про те, що дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані вірно, оскільки вона в порушення вимог п. 2.5 ПДР України відмовилась в присутності двох свідків на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи апелянта з приводу того, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи є безпідставними, оскільки суд дослідив всі наявні в матеріалах адміністративної справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Апеляційним судом перевірені доводи апелянта про те, що районний суд розглянув справу за її відсутності, чим порушив її право на захист.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 приймала участь у судовому засіданні 20 грудня 2016 року та 11 січня 2017 року, де користувалася правами, передбаченими ст. 268 КУпАП - користувалася юридичною допомогою адвоката ОСОБА_2, давала пояснення, заявляла суду клопотання, подавала докази.
За клопотанням захисника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 до суду першої інстанції були викликані для допиту свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 36).
26 січня 2917 року ані ОСОБА_1, ані її захисник - адвокат ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилися.
Від адвоката ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в судовому засіданні в апеляційному суді Запорізької області, разом з тим, документів на підтвердження цього суду надано не було (а.с. 37).
Неявка захисника до судового засідання не звільняє особу від обов'язку з'явитися до суду.
Про час та місце розгляду 26 січня 2017 року ОСОБА_1 була повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить її розписка від 11 січня 2017 року (а.с. 38). Сама ОСОБА_1 до суду із заявою про відкладення розгляду справи не зверталась.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона з'явилась до суду, чекала в коридорі, на дошці об'яв оголошення про розгляд її справи було відсутнє, свідків, які згідно постанови були допитані судом, вона не бачила і після спливу години секретар повідомила її, що справу вже розглянуто, є непереконливими і спростовуються матеріалами провадження.
Зокрема із заяви інспектора поліції ОСОБА_5, яка датована 26 січня 2017 року та надходження якої зареєстровано канцелярією місцевого суду саме 26 січня 2016 року вбачається, що вона просить допитати в судовому засіданні 26 січня 2017 року свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 44).
В матеріалах провадження наявні фотокопії паспортів вказаних громадян (а.с. 45, 46).
Згідно мотивувальної частини постанови суду першої інстанції свідки та інспектор поліції були присутні та дали показання в судовому засіданні 26 січня 2017 року.
Наведені письмові докази в їх сукупності спростовують доводи апеляційної скарги про те, що свідки в цей день в суді були відсутні. Що стосується посилань апелянта не те, що на дошці оголошень було відсутнє повідомлення про розгляд справи, то жодним чином це посилання не підтверджене і крім того, ОСОБА_1 під розпис було повідомлено про розгляд справи в цей день та час в суді.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що відмова від проходження огляду в спеціалізованому медичному закладі обумовлена була тим, що ОСОБА_1 як учасник ДТП не мала можливості залишити місце події, є необґрунтованими та є лише такою позицією сторони захисту, направленою на уникнення від адміністративної відповідальності, яка виявилась вже після прийняття рішення судом першої інстанції.
Так з мотивувальної частини постанови суду вбачається, що ОСОБА_1 вважала себе невинуватою, оскільки в стані алкогольного сп'яніння не знаходилась, надавала суду відповідні докази. З приводу перебування в стані крайньої необхідності суду нічого не повідомляла.
Не зазначила про такий стан ОСОБА_1 ні в пояснення безпосередньо в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в окремих письмових поясненнях, доданих до нього.
Крім того, зміст відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції свідчить, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду в спеціалізованому медичному закладі жодним чином мотивована не була.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що огляд на місці було проведено за відсутністю свідків, а мундштук газоаналізатору не було герметично запаковано, то висновків суду першої інстанції вини не спростовують, оскільки притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП було не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а за відмову від проходження огляду у встановленому законом порядку.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 наполягав на тому, що постанова суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню, оскільки розглянувши справу за його відсутністю та відсутністю ОСОБА_1, суд першої інстанції істотно порушив права особи, передбачені ст. 268 КУпАП, разом з тим ОСОБА_1 та її захисник були присутні не лише в суді першої інстанції, а і в судовому засіданні апеляційного суду, де мали можливість в повній мірі скористуватись своїми правами також, скористувались ними, за клопотанням захисника до матеріалів провадження було долучено довідки, що стосуються особи ОСОБА_1 та копію постанови Верховного Суду України, але жодних фактичних даних по суті справи, нових доказів на спростування висновків суду першої інстанції надано не було.
Згідно наявної в матеріалах справи копії постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 9 грудня 2016 року ОСОБА_1 було визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за обставин, що передували складенню у відношенні неї протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 15).
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та наклав на неї адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Запорізької області ОСОБА_10