"21" жовтня 2009 р.Справа № 16/143-09-3931
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді -Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Зуб А.Ю. за довіреністю № 163 від 11.06.09р.
Від відповідача: Прокопов М.В. за довіреністю від 01.06.2009р.
Від третьої особи: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за позовом закритого акціонерного товариства страхової компанії „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” в особі Одеської філії закритого акціонерного товариства страхової компанії „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” до відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія ”ОРАНТА” в особі Одеської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія ”ОРАНТА” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Островського Олександра Миколайовича про стягнення 13 402,48 грн., -
Закрите акціонерне товариство страхова компанія „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” в особі Одеської філії закритого акціонерного товариства страхової компанії „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” (далі по тексту -ЗАТ СК „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” в особі Одеської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” (далі по тексту ВАТ „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА”) про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 12176,35 грн., витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у сумі 645 грн., 3% річних у сумі 179,29 грн. та інфляційних витрат у розмірі 401,84 грн. В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на необхідність відшкодування збитків, які були заподіяні позивачу, у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування, здійсненого відповідно до договору добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 670571687, укладеного між страховиком (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю „К „Лайн (Україна)” (страхувальником).
Ухвалою від 31.08.09р. господарським судом Одеської області було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Островського Олександра Миколайовича.
ВАТ „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” проти задоволення позовних вимог ЗАТ СК „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 12176,35 грн. не заперечувало. Однак, відповідач вважає необґрунтованим та безпідставним позов в частині вимог про стягнення витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у сумі 645 грн., 3% річних у сумі 179,29 грн., а також інфляційних витрат у розмірі 401,84 грн., посилаючись, при цьому, на відсутність прострочених грошових зобов'язань, оскільки ані потерпілий ані позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, а також відсутність підстав, передбачених ст.. 34 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-IV для покладення на відповідача, як страховика, обов'язку з відшкодування витрат на проведення експертизи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Між ВАТ „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” (Страховик) та гр.. Островським М. Г. (Страхувальник) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 210700-20, реєстраційний номерний знак ВН 6756 ВВ, шляхом видачі страхового полісу № ВС/4211173. При цьому, за умовами вказаного договору було застраховано цивільно-правову відповідальність страхувальника, тобто Островського М. Г.. Строк дії договору визначений сторонами з 15.01.2009р. до 14.01.2010р.
За змістом статті 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами. Відповідно до ст. 16 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Проаналізувавши зміст договору страхування № ВС/4211173, суд доходить висновку, що вказаний договір є договором третього типу відповідно до ст. 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-IV, а саме договором страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на наступне.
19.01.2009р. гр.. Островський О.М., керуючи автомобілем ВАЗ 210700-20, номерний знак ВН 6756 ВВ, рухаючись по другорядній дорозі не надав перевагу водію товариства з обмеженою відповідальністю „К „Лайн (Україна)” Конюхову Костянтину Геннадійовичу, який керував автомобілем TOYOTA COROLLA (номерний знак ВН 4067 СВ), внаслідок чого допустив зіткнення з вказаним транспортним засобом. На час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль TOYOTA COROLLA (номерний знак ВН 4067 СВ) був зареєстрований за товариством з обмеженою відповідальністю „К „Лайн (Україна)”, а гр. Конюхов К.Г. перебував з вказаним підприємством у трудових відносинах та на момент дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов'язки.
Згідно з довідкою відділу забезпечення діяльності підрозділів ДПС УДАІ ГУМВС України в Одеській області № 000890, автомобіль TOYOTA COROLLA (номерний знак ВН 4067 СВ) отримав наступні механічні пошкодження: було пошкоджено передній бампер в правій частині. Згідно з протоколом огляду транспортного засобу № 01-045 від 23.01.2009р. було виявлено і інші пошкодження автомобілю TOYOTA COROLLA (номерний знак ВН 4067 СВ).
Вказаний автомобіль був застрахований закритим акціонерним товариством страховою компанією „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” згідно з полісом страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 670571687 від 04.09.2008р. Страхувальником за вказаним договором страхування виступив товариство з обмеженою відповідальністю „К „Лайн (Україна)”.
З метою визначення вартості матеріальної шкоди, завданої володільцю автомобіля TOYOTA COROLLA (номерний знак ВН 4067 СВ), позивачем (страховиком) було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження вказаного автомобілю. Відповідно до звіту про визначення вартості матеріальної шкоди, завданої володільцю автомобілю TOYOTA COROLLA, в результаті пошкодження вказаного автомобіля вартість матеріальної шкоди, завданої володільцю вказаного транспортного засобу, визначена у розмірі 12176,35 грн. за умови виконання ремонтних робіт на СТО ТОВ „ВТП „Інжпроект”. При цьому, згідно з рахунками № 000130398 -К від 23.01.2009р., № 000130394 від 23.01.2009р., виписаними ТОВ „ВТП „Інжпроект” загальна вартість ремонту автомобілю TOYOTA COROLLA (номерний знак ВН 4067 СВ) складає 14351,35 грн.
Відповідно до ст. 25 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
20.01.2009р. товариство з обмеженою відповідальністю „К „Лайн (Україна)” звернулося до страховика - закритого акціонерного товариства страхової компанії „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” з повідомленням про автоаварію, яка відбулася 19.01.2009р.
В подальшому, 23.01.2009р. товариство з обмеженою відповідальністю „К „Лайн (Україна)” звернулося до позивача (страховика за договором страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 670571687 від 04.09.2008р.) з заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 14711,35 грн.
Згідно з страховими актами за №№ 4251, 4252, складеними на підставі вказаної заяви, пошкодження автомобілю TOYOTA COROLLA (номерний знак ВН 4067 СВ), що відбулося 19.01.2009р. внаслідок зіткнення із автомобілем ВАЗ 210700-20, номерний знак ВН 6756 ВВ, було визнано страховим випадком та було розраховано суму страхового відшкодування у розмірі 14711,35 грн. (14351,35 грн. + 360 грн.).
В свою чергу, на підставі вказаних документів, ЗАТ СК „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” платіжним дорученням № 559 від 20.02.2009р. було перераховано ТОВ „ВТП „Інжпроект” 14351,35 грн. страхового відшкодування, яке мало бути сплачено вигодонабувачу (страхувальнику) за договором страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 670571687 від 04.09.2008р. Крім того, платіжним дорученням № 560 від 20.02.2009р. позивачем було перераховано безпосередньо страхувальнику - товариству з обмеженою відповідальністю „К „Лайн (Україна)” - 360 грн. Також страховиком (позивачем) було здійснено оплату вартості проведеної експертної оцінки у розмірі 645 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 346 від 06.02.2009р. та рахунком № 02-001 від 02.02.2009р.
Відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Крім того, аналогічні вимоги містить і стаття 993 ЦК України.
Посилаючись на наведені обставини, ЗАТ СК „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” звернулося до господарського суду Одеської області із позовом про стягнення в порядку регресу з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 12176,35 грн., витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у сумі 645 грн., а також 3% річних у сумі 179,29 грн., та інфляційних витрат у розмірі 401,84 грн., нарахованих на суму фактично сплаченого страхового відшкодування у розмірі 14351,35 грн.
Проаналізувавши вимоги чинного законодавства України, наявні в матеріалах справи документи та доводи представників сторін, суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність заявленого ЗАТ СК „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. При цьому, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Дійсно, за змістом наведених по тексту рішення вище приписів ст. 27 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Положеннями ч.1 ст. 1191 ЦК України також передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
При цьому, пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. За змістом п. 2 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 01.04.94 р. N 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини.
При цьому, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи, що відшкодовані позивачем товариству з обмеженою відповідальністю „К „Лайн (Україна)” збитки були завдані внаслідок взаємодії двох транспортних засобів, а також з огляду на зміст заявлених ЗАТ СК „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” позовних вимог, позивач відповідно до викладених приписів діючого законодавства зобов'язаний довести вину другого учасника ДТП - гр.. Островського О.М. у заподіянні матеріальної шкоди товариству з обмеженою відповідальністю „К „Лайн (Україна)” .
Однак, позивачем з дотриманням вимог ст.ст.. 32, 33 ГПК України не було надано суду жодних доказів того, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 19.01.2009р., виникла внаслідок неправомірних дій / бездіяльності гр.. Островського О.М., а відтак не було доведено вину гр.. Островського О.М. у завданні шкоди майну товариства з обмеженою відповідальністю „К „Лайн (Україна)”. Наведене виключає можливість покладення на дану особу цивільної відповідальності за шкоду заподіяну товариству з обмеженою відповідальністю „К „Лайн (Україна)”. Більш того, як вбачається з умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВС/4211173, укладеного між ВАТ „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” та гр.. Островським М. Г., відповідачем було застраховано лише відповідальність страхувальника - гр.. Островського М. Г., в той час, як вбачається з матеріалів справи другим учасником ДТП був Островський О.М., цивільно-правова відповідальність якого за вказаним полісом не застрахована.
З урахуванням викладених обставин, суд доходить висновку взагалі про відсутність підстав для відшкодування цих збитків ВАТ „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА”, як страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВС/4211173.
За тих же підстав відсутній обов'язок відповідача відшкодовувати понесені позивачем витрати, пов'язані з проведенням експертизи пошкодженого майна товариства з обмеженою відповідальністю „К „Лайн (Україна)” у сумі 645 грн.
З урахуванням наведених висновків суду, слід звернутися до статті 1 ГПК України, приписами якої встановлено, що до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації) згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За переконанням суду, зміст приведеної законодавчої норми чітко встановлює правило для перелічених суб'єктів господарського права на звернення до суду за захистом саме своїх порушених або оспорюваних прав та інтересів.
Однак, за результатами розгляду даного спору суд дійшов висновку, що грошові зобов'язання ВАТ „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” з виплати страхового відшкодування та витрат, понесених позивачем у зв'язку з проведенням експертизи на момент звернення ЗАТ СК „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” до суду з даним позовом не виникли. Наведене свідчить про відсутність факту порушення прав позивача, та тягне за собою необхідність відмови у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.
Враховуючи позицію позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст.. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз наведеної законодавчої норми дозволяє суду дійти висновку, що настання обов'язку із сплати трьох відсотків річних та інфляційних витрат можливо лише за одночасної наявності двох умов: існування грошового зобов'язання та його прострочення.
Як зазначалося по тексту рішення вище, у відповідача грошові зобов'язання із сплати страхового відшкодування позивачу відсутні, а тим більш відсутній факт прострочення цих зобов'язань.
За таких підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 179,29 грн. та інфляційних витрат у сумі 401,84 грн., нарахованих позивачем на суму фактично сплаченого страхового відшкодування.
Таким чином, суд оцінює заявлені ЗАТ СК „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” до ВАТ „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” позовні вимоги про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування, витрат, понесених позивачем у зв'язку з проведенням експертизи, та 3% річних та інфляційних витрат як необґрунтовані та такі, що не базуються на законних підставах.
При цьому, зважаючи на правову позицію відповідача щодо позовних вимог ЗАТ СК „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 12176,35 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Однак, в даному випадку, з огляду на наведений по тексту рішення вище правовий аналіз ситуації, яка виникла між сторонами по справі, визнання відповідачем вказаних позовних вимог суперечить діючому законодавству.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ЗАТ СК „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” щодо стягнення в порядку регресу з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 12176,35 грн., витрат, пов'язаних з проведенням експертизи у сумі 645 грн., 3% річних у сумі 179,29 грн. та інфляційних витрат у розмірі 401,84 грн.
Підсумовуючи зазначене, суд доходить висновку щодо необґрунтованості, неправомірності заявлених ЗАТ СК „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 625, 933, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 15, 22, 34, 35, 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-IV, ст. ст. 16, 27 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р., ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. У позові відмовити.
2. Видати закритому акціонерного товариства страхової компанії „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” в особі Одеської філії закритого акціонерного товариства страхової компанії „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” /65058, м. Одеса, пр-т Шевченка, 4д, оф. 32, бізнес центр „Шевченківський”, п/р 26506090574 у ООФ АППБ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 328351, код ЄДРПОУ 26015795 / довідку на повернення зайве сплаченого державного мита у розмірі 21грн. 89 коп. /двадцять одна грн.. 89 коп./
3. Видати закритому акціонерного товариства страхової компанії „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” в особі Одеської філії закритого акціонерного товариства страхової компанії „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” /65058, м. Одеса, пр-т Шевченка, 4д, оф. 32, бізнес центр „Шевченківський”, п/р 26506090574 у ООФ АППБ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 328351, код ЄДРПОУ 26015795 / довідку на повернення зайве сплачених витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 197 грн. 00 коп. / сто дев'яносто сім грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст.ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення підписано 21.10.2009р.
Суддя