07 березня 2017 р. Справа № 876/1902/17
Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 11 січня 2017 року по справі № 163/3146/16а,2а/163/9/17 за позовом ОСОБА_1 до Шацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, у якому просив визнати відмову Шацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Шацьке об'єднане УПФУ) щодо перерахунку йому пенсії державного службовця відповідно до довідки виконавчого комітету Любомльської міської ради від 28 листопада 2016 року за №27 протиправною та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату йому пенсії державного службовця в розмірі 80 відсотків від суми заробітної плати, відповідно до зазначеної довідки від 28 листопада 2016 року за №27, починаючи з 1 січня 2016 року, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Шацькому об'єднаному УПФУ, як одержувач пенсії за віком, відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 1993 року № 2493-ІІІ, якою передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Його стаж роботи в органах місцевого самоврядування та державної служби складає 26 років. 29 листопада 2016 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок призначеної йому пенсії, у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, однак у такому перерахунку йому було відмовлено з мотивів відсутності для цього правових підстав, про що відповідач надав лист від 12 грудня 2016 року за вих.№3353/02-22. Таку відмову відповідача позивач вважає протиправною, оскільки відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16 березня 1993 року №3723-ХІІ, в редакції, чинній на дату призначення йому пенсії, він має право на перерахунок пенсії, який здійснюється, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок, а постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» підвищено заробітну плату державних службовців, в тому числі і посадовим особам органів місцевого самоврядування, тому, зважаючи на те, що розмір заробітної плати працюючого державного службовця збільшився з 1 січня 2016 року, у нього виникли підстави для перерахунку пенсії з 1 січня 2016 року, як це передбачено пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», чинної на час призначення йому пенсії. Крім цього, посилаючись на положення статей 8, 22, 64, 58 Конституції України, зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми законодавства, які були чинні на момент їх виникнення, у зв'язку із чим підстави для перерахунку пенсії на підставі положень закону, який після призначення йому пенсії, змінив її розмір у бік зменшення, відсутні.
Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 11 січня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задоволити повністю.
У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також зазначає, що правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Оскільки в справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в порядку передбаченому статтею 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та інвалідом ІІ групи загального захворювання.
Позивач перебуває на обліку в Шацькому об'єднаному УПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 1993 року № 2493-ІІІ, а його стаж роботи в органах місцевого самоврядування та державної служби складає 26 років.
29 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення йому перерахунку пенсії згідно довідки виконавчого комітету Любомльської міської ради від 28 листопада 2016 року за №27 про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію.
За результатами розгляду такої заяви, відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку призначеної пенсії.
Відповідно до листа відповідача від 12 грудня 2016 року №3353/02-22, така відмова обґрунтована внесенням змін до пенсійного законодавства України. Зокрема, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІП, з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІ скасовано норми Закону №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» виключено пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865, яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу». Тому, проведення перерахунків пенсій державних службовців, в тому числі і до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІ, не передбачено.
Згідно з частиною другою статті 37 Закону України «Про державну службу», в редакції, чинній на момент призначення позивачці пенсії, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від суми їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно з частиною четвертою статті 37 Закону України «Про державну службу», в редакції, чинній на момент призначення позивачці пенсії, за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.
Відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу», в редакції, чинній на момент призначення позивачці пенсії, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
З метою вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії Кабінет Міністрів України 31 травня 2000 року прийняв постанову № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітної плати для обчислення пенсії», згідно з пунктами 4 та 5 якої, в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», за винятком працюючих, визначається на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсії провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
В подальшому вказані правові норми зазнали змін як щодо права особи на отримання пенсії, так і щодо її розміру у відсотках до заробітку та порядку її призначення та перерахунку.
Так, з 1 січня 2015 року стаття 37-1 Закону України «Про державну службу» була чинною в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України», згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 змін, що вносились до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності 15 грудня 2015 року, у постанові Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітної плати для обчислення пенсії» пункт 4 виключено, абзац перший пункту 5 викладено в такій редакції: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».
Тому, з 1 січня 2015 року в Законі України «Про державну службу», а з 15 грудня 2015 року в постанові Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітної плати для обчислення пенсії» відсутні норми, які б регламентували умови та порядок перерахунку пенсій державним службовцям.
Крім того, з 1 травня 2016 року набрав чинності новий Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), яким встановлено інші правила щодо пенсійного забезпечення державних службовців.
Зокрема, згідно із статтею 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який не містить норм щодо перерахунку пенсій, аналогічних тим, що втратили чинність.
Також, з 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII (далі Закон № 213-VIII), пунктом п'ятим Прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII
Оскільки Закон № 213-VIII чинний, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII.
Вирішуючи питання застосування вказаних вище норм права у часі, апеляційний суд зазначає, що правовідносини щодо перерахунку пенсій регулюються нормами права, чинними на момент виникнення права на такий перерахунок.
Позивач вважає, що право на перерахунок пенсії виникло у зв'язку із підвищенням заробітної плати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
Враховуючи те, що на момент коли, як вважає позивач, виникло право на перерахунок пенсії, в законодавстві були відсутні норми, які б регламентували умови та порядок проведення такого перерахунку, у відповідача не було правових підстав для здійснення її перерахунку.
Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних витрат, про що зазначено в рішенні цього суду від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії».
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що зміна законодавцем умов пенсійного забезпечення державних службовців призвела до зменшення розміру його пенсії або до звуження його права на пенсійне забезпечення. На даний час позивач продовжує отримувати пенсію та її розмір не є нижчим від встановленого мінімуму.
За наведених умов, правові підстави для застосування відповідачем, як пенсійним органом, приписів ст.37-1 Закону України «Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року в редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії, відсутні..
Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що приймаючи оскаржене рішення відповідач діяв виключно в межах наданих йому повноважень та на виконання покладених на нього обов'язків, а відтак відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 11 січня 2017 року по справі № 163/3146/16а,2а/163/9/17 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь в справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.
Головуючий Кузьмич С. М.
Судді Гулид Р. М.
Улицький В. З.