Справа: № 826/8797/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
07 березня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя: Шелест С.Б.
Судді: Кузьмишина О.М., Чаку Є.В.
При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.
За участі представників:
позивача: Киселевич Ю.А.;
відповідача: Лич С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.16р. у справі №826/8797/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією «Соломія» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС в особі структурного підрозділу митного посту «Західний» про коригування митної вартості товарів від 19.10.15р. №100000011/2015/000154/3.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.16р. адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що декларантом документально не підтверджено заявлену ним митну вартість ввезеного товару.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та «United Teas (Pvt)» (Шрі Ланка, Продавець) було укладено Контракт №32 від 21.04.15р., за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця (Позивача) чай (в подальшому товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його за умовами цього контракту.
18.08.15р. відповідно до умов контракту сторонами підписано специфікацію №4 до контракту, у якій сторони остаточно погодили асортимент, кількість та ціну товару, умови поставки та оплати.
На виконання умов вищезгаданого Контракту та відповідно до підписаної сторонами контракту специфікації №4 від 18.08.15р. фірмою United Teas (Pvt) було поставлено позивачу цейлонський чорний чай на загальну суму 97655, 50 доларів США.
З метою митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме цейлонського чорного чаю стандартів BOP STD 77, BP1 STD 22, BOPF STD 99, позивачем подано до митного органу вантажну митну декларацію №100250005/2015/115299, у якій зазначено митну вартість за основним методом, тобто за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження митної вартості товару позивачем одночасно було подано: Контракт №32 від 21.04.15р., специфікацію 4 від 18.08.15р., проформа-інвойс 14 UTL/14/2015 від 02.06.15р., платіжне доручення в іноземній валюті №1641 від 31.08.15р. про перерахування авансу в розмірі 10% вартості товару відповідно до специфікації №4 до Контракту, сертифікат про походження товару №А768122 CO/CIS/15/266 від 11.08.15р., Коносамент (Bill of Lading) №s00280771 від 07.08.15р., страховий поліс CRCCQ/15/000992 від 05.08.15p., експортну декларацію Е 50712 від 30.07.15р.
Декларантом було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
З огляду на те, що у митного органу виникли сумніви щодо достовірності даних, заявлених декларантом, відповідачем було запропоновано позивачу надати додаткові документи, згідно з переліком встановленим статтею 53 МК України, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також декларанту було повідомлено, що відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України він за власним бажанням може подати додаткові наявні документи, які не були зазначені митним органом.
Як свідчать обставини справи, на вимогу митного органу позивачем додатково було подано документи стосовно заявленого товару, а саме: прайс-лист б/н від 05.08.15р. Стосовно вимоги митного органу про надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, такі рахунки не були надані, оскільки такі платежі не здійснювалися. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями додатково не були надані позивачем, оскільки на момент митного оформлення такі документи були відсутні.
Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19.10.15р. №100000011/2015/00154/3, яким митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до ст.64 Митного кодексу України.
Підставою для прийняття вказаного рішення слугував висновок відповідача про те, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять інформації, необхідної для підтвердження заявленої митної вартості, наданий прайс-лист компанії-виробника адресований виключно для фірми ТОВСП «Соломія» та не розповсюджується на інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що суперечить прийняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). Інформація з сайту www.forbestea.com не супроводжується іншими документами, що підтверджують дату виробництва та якісні характеристики оцінюваного товару.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі необхідні та достатні документи для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту, а відтак об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин 2-7 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).
За правилами частин 1 - 2 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частинами 7,8 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеній у постанові від 21.03.15р. у справі №21-127а15.
Відповідно до ч.1 - 3 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 статті 58 МК України.
Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з матеріалів справи, митний орган вказав на певні розбіжності в поданих декларантом документах, які на його думку, впливають на числове значення складових митної вартості товарів та дають підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість товарів, а саме: надані декларантом документи містять розбіжності та не містять інформації, необхідної для підтвердження заявленої митної вартості, наданий прайс-лист компанії-виробника адресований виключно для фірми ТОВ СП «Соломія» та не розповсюджується на інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що суперечить прийняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). Інформація з сайту www.forbestea.com не супроводжується іншими документами, що підтверджують дату виробництва та якісні характеристики оцінюваного товару.
Однак, вказані митним органом розбіжності у поданих документах, колегія суддів не вважає такими, що впливають на визначення складових митної вартості товарів та відповідно дають право митному органу на витребування додаткових документів, з огляду на наступне.
Як зазначалось вище, частиною 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено перелік обов'язкових документів, які подаються для підтвердження митної вартості товару, виявлення розбіжностей у яких згідно з частиною 3 цієї статті дає підстави митному органу для витребування від декларанта додаткових документів.
У свою чергу, декларантом було подано вичерпний перелік документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України, який підтверджує заявлену позивачем митну вартість товару за ціною контракту. Додатково позивачем на вимогу митного органу було надано прайс-лист б/н від 05.08.15р., а також пояснення, що сплата комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору не здійснювалась, а тому такі рахунки не були надані.
Згідно наявного у матеріалах справи висновку ДП «Державний інформаційно-аналітичний цент моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 10.11.15р. №4.4/274, контрактні ціни для поставки товарів згідно умов контракту №32 відповідають рівню відпускних цін компанії-постачальника.
Митним органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач в деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, які б унеможливлювали визначити митну вартість товару за ціною контракту .
При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого, другого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку подані декларантом документи для митного оформлення товару у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, які піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначеного позивачем товару за ціною договору, у зв'язку з чим рішення про коригування митної вартості товарів від 19.10.15р. №100000011/2015/000154/3 є протиправним.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи, що ухвалою від 23.02.17р. у справі відстрочено сплату судового збору до вирішення справи по суті, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 6 747,40 грн. підлягає стягненню з апелянта на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.16р. у справі №826/8797/16 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.16р. у справі №826/8797/16 - без змін.
Стягнути з Київської міської митниці ДФС (адреса: 03124, м. Київ, бул. В. Гавела, 8-а; код ЄДРПОУ 39422888) до Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів до бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 6 747 (шість тисяч сімсот сорок сім) грн. 40 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Кузьмишина О.М.
Чаку Є.В.
Повний текст ухвали складений: 09.03.17р
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Чаку Є.В.
Кузьмишина О.М.